Рішення № 35248757, 29.10.2013, Вишгородський районний суд Київської області

29.10.2013 Справа № 363/1698/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

при секретарі Карпенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на порушення Вишгородською міською радою встановленого законом порядку видачі земельних ділянок для ведення садівництва у власність, а саме: надання Вишгородською міською радою рішенням від 29.12.2009 року № 31/16 п. 69 безкоштовно у приватну власність відповідачці земельної ділянки площею 0,12га. в СТ «Дніпро-8», яка є землею лісового фонду і знаходиться в користуванні Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство». Відповідача 07.12.2010 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0700га. Позивач посилається, зокрема, на те, що вказаний пункт рішення є незаконним, прийнятий з численними порушенням вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, а тому просить визнати п. 69 рішення Вишгородської міської ради № 31/16 від 26.12.2009 року в частині надання у власність земельної ділянки відповідачці площею 0,12га. для ведення садівництва та державний акт на згадану земельну ділянку недійсними. Крім того, просив просить повернути зазначену земельну ділянку державі в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив виключити з прохальної частини позовної заяви її пятий пункт, - повернення державі в особі Вишгородської міської ради із незаконного володіння відповідачки земельної ділянки.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, що в ньому зазначенні.

Представники Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та Вишгородської міської ради Київської області до суду не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Від Київського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшов лист про слухання справи без їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_1 до суду також не зявилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі. Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 169 ЦПК України в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, то дану справу слід розглянути у відсутності відповідача на підставі наявних доказів у загальному порядку.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно рішення Вишгородської міської ради № 31/16 від 29.12.2009 року Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян, міська рада вирішила передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 111 фізичним особам, зокрема, - № 69 ОСОБА_1 (земельна ділянки площею 0,12га. для ведення садівництва у СТ «Дніпро-8»).

На підставі вказаного рішення ТОВ «ЛА ЗЕМГРУП» розробило технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України згідно додатку для ведення садівництва в межах СТ «Дніпро-8» на території Вишгородської міської ради, в тому числі щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1

07.12.2010 року на підставі вищевказаного рішення Вишгородської міської ради відповідачка отримала державний акт серії ЯЛ № 340777 на право власності на земельну ділянку площею 0,0700га., з кадастровим номером 3221810100:38:095:0178, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі 26.11.2010 року за №011094203389.

Зазначена земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 166 Старосільського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало.

Вказане підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (Планшет № 5), розробленими та затвердженими в 1993 році при проведенні базового лісовпорядкування.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно листа відділу Держземагентсва у Вишгородському районі Київської області від 15.02.2013 року № 314 спірна земельна ділянка (кадастровий номер 3221810100:38:095:0178) накладається на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство» (Старосільське лісництво).

Дані обставини також підтверджуються листами: відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 08.02.2013 року №234, від 11.02.2013р. №243; листами ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 16.02.2013р., 20.02.2013р. №№ 75, 76 відповідно, а також картографічними матеріалами.

Згідно вимог ст. 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до вимог ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної і комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на спірну земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало.

Згідно ст. 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави.

Відповідно до інформації відділу Держземагенства України проектно-технічна документація із землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки СТ «Дніпро-8» на території Вишгородської міської ради на погодження не надходила, а перебувала в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро-8», вона не могла бути надана ОСОБА_1, як члену товариства.

Отже, суд доходить висновку про незаконність прийнятого Вишгородською міською радою п. 69 рішення № 31/16 від 29.12.2009 року на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України, оскільки Вишгородська міська рада мала діяти в межах вимог визначених частинами 6-9 статті 118 ЗК України.

Так, для отримання земельної ділянки для ведення садівництва у власність ОСОБА_1 повинна була звернутись до Вишгородської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробити проект землеустрою та погодити його, після чого звернутись до Вишгородської міської ради для затвердження вказаного проекту землеустрою, тільки після проведення вказаних дій отримати земельну ділянку у власність.

Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 не розроблявся та не затверджувався.

Згідно п. г ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до вимог п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та сковує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до п. е ч. 1 ст. 19 ЗК України за основним цільовим призначенням передбачено таку категорію земель України, як землі лісогосподарського призначення.

Лісогосподарське цільове призначення спірної земельної ділянки згідно ст. 20 ЗК України не змінювалося.

Згідно п.п. а, в ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Згідно розяснень даних у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (ст. 1 ЦК України, ст.ст. 2, 5 ЗК України). захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (Земельного Кодексу України).

Надані позивачем планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 року, судом приймаються як належні докази по справі у розумінні ст. 58 ЦПК України, з яких встановлено накладення земельних ділянок, передача у власність з порушенням норм земельного законодавства та, як наслідок, порушення прав держави в особі постійного землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що п. 69 рішення Вишгородської міської ради № 31/16 від 29.12.2009 року прийнято всупереч вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, що порушує права власника держави та інтереси постійного землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а тому підлягає скасуванню.

Крім того, на підставі ст. 6 ЛК України, ст.ст. 21, 118 ЗК України, ст. 16 ЦК України державний акт на право власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, приватизовану всупереч вказаних вимог Закону, як землю виділену під садівництво, необхідно визнати недійсним і тим самим захистити порушені права держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним рішення тридцять першої сесії 5 скликання Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-8».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0700 га для ведення садівництва, серії ЯЛ № 340777, кадастровий номер 3221810100:38:095:0178, виданий на ім'я ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Д. Рудюк