Постанова № 35248294, 07.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа№ 9/343-33/125

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Шевченко О.В., посвідчення №002629 від 05.09.2012 року,

позивача: Данилов Е.О., довіреність №3053/15/1 від 29.07.2013 року,

відповідача: Ситий В.О., довіреність №1-11-270 від 09.01.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.09.2013 року

у справі №9/343-33/125 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення відсотків за користування кредитом та пені в сумі 51 610 608,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна іпотечна установа звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 34 465 512,04 грн., у тому числі суми заборгованості по відсотках 11 099 421,54 грн., пені за порушення зобов'язань в розмірі 23 366 090,50 грн. (за основним боргом - 20 864 860,21 грн., за відсотками - 2 501 230,29 грн.).

В подальшому позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" 51 610 608,93 грн., у тому числі суми заборгованості по відсотках 17 119 446,78 грн., пені за порушення зобов'язань в розмірі 34 491 162,15 грн. (за основним боргом - 30 689 206,96 грн., за відсотками - 3 801 955,19 грн.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року по справі №9/343 позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 28.05.2010р. до 26.08.2010р. в сумі 17 119 446,93 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань за відсотками 3 801 955,19 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року рішення від 21.10.2010 року по справі №9/343 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2011 року скасовано рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, справу №9/343 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

22.05.2012 року за результатами нового розгляду справи господарським судом міста Києва прийнято рішення по справі №9/343-33/125, яким задоволено позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 28.05.2010р. до 26.08.2010р. в сумі 17 119 446,78 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань за відсотками 3 801 955,19 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі №9/343-33/125 залишено без змін.

23.04.2013 року постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 22.05.2012 року по справі №9/343-33/125 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення відсотків за користування кредитом та пені в сумі 51 610 608,93 грн. - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, Печерський район, бул.Лесі Українки, буд.34, ЄДРПОУ 33304730) пеню за основним боргом в розмірі 2 597 656,09 грн., державне мито в сумі 12 834,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 118,78 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення суду на строк 5 років шляхом сплати щомісячно Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, Печерський район, бул.Лесі Українки, буд.34, ЄДРПОУ 33304730) грошових коштів в сумі 44 000 грн. на протязі 59 місяців, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду законної сили, та 14 609,49 грн. в останній місяць сплати заборгованості.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна іпотечна установа подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №9/343-33/125 в частині відмови у стягненні з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" відсотків за користування кредитом у розмірі 17 119 446, 78 грн., 3 801 955, 19 грн. пені на суму заборгованості за відсотками за користування кредитом та 4 712 646, 02 грн. пені на суму основного боргу, а також скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року в частині розстрочки його виконання та в частині зменшення розміру пені на суму основного боргу і прийняти нове рішення, яким позов Державної іпотечної установи задовольнити в повному обсязі.

При цьому, в своїй апеляційній скарзі Державна іпотечна установа зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №9/343-33/125 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №9/343-33/125 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи пені за основним боргом в розмірі 2 597 656, 09 грн. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи пені за основним боргом у повному обсязі, зазначивши при цьому, що при вирішенні справи №9/343-33/125 порушення норм матеріального та процесуального права вплинуло на прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню відповідно до ст. 104 ГПК України.

Представник Прокуратури в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Державної іпотечної установи та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" не визнав та просив її відхилити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Державної іпотечної установи та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" не визнав та просив її відхилити.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу Державної іпотечної установи зазначив, що господарським судом міста Києва безпідставно використано своє право та зменшено розмір пені і розстрочено виконання рішення суду від 11.09.2013 року. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" апеляційну скаргу Державної іпотечної установи вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.

15.10.2008 року між Державною іпотечною установою (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (позичальник) було укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 року (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4.1 укладеного між сторонами правочину відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються у розмірі 9,9% річних.

У пункті 1.4.2 договору сторони погодили, що відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору.

Відповідно до п.1.4.3 договору відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати, визначеної п.1.2 договору.

Пунктом 2.2.2 договору було передбачено обов'язок позичальника в строки, що обумовлені цим договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

За порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення (п.3.2 договору).

За змістом п.5.1 угоди від 15.10.2008 року договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

23.03.2009 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №7/1 від 15.10.2008р. (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), якою п.1.1 кредитного договору було доповнено, зокрема, п.п.1.1.1 наступного змісту: "З 23.03.2009р. сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути, складає 693 595 080,00 грн.".

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом позовних вимог Державною іпотечною установою було заявлено до стягнення суму заборгованості по відсотках 17 119 446,78 грн., пеню за порушення зобов'язань за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення зобов'язань за відсотками в сумі 3 801 955,19 грн. При цьому, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 15.10.2008р. в частині повернення кредитних коштів у повному обсязі та у визначені договором строки.

Згідно з ч.2 ст.35 вказаного Кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі №54/267 (4/397), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року, було задоволено позов Державної іпотечної установи до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", зобов'язано відповідача виконати умови кредитного договору №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними кредитами), у тому числі, перерахувати суму основного боргу в розмірі 693 595 080,00 грн.

Судами у справі №54/267 (4/397) було встановлено, що відповідач взяті на себе обов'язки за кредитним договором належним чином не виконав, кредит своєчасно та у повному розмірі не повернув.

Тобто, враховуючи, що судом при розгляді справи №54/267 (4/397) було встановлено факт порушення відповідачем умов договору в частині повернення позивачу кредиту рефінансування у повному обсязі та у встановлені строки, вказані обставини не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Разом з цим, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості по відсоткам в сумі 17 119 446,78 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст.1048 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як зазначалось, за змістом п.1.2 договору кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 року.

У пункті 1.4.2 договору сторони погодили, що відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору.

Відповідно до п.1.4.3 договору відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати, визначеної п.1.2 договору.

Вищим господарським судом України в постановах від 30.03.2011 року та від 23.04.2013 року по даній справі було вказано, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за період з 28.05.2010 року по 26.08.2010 року, судами нижчих інстанцій не були враховані умови п.1.2 договору, яким встановлено строк повернення кредиту - до 10.04.2009 року.

Таким чином, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України та умови кредитного договору №1/7 від 15.10.2008р., суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом відповідно до укладеного договору сплачуються позивачем лише до 10.04.2009р., а тому заборгованість по відсоткам в сумі 17 119 446,78 грн. за період, що визначений позивачем, стягненню не підлягає.

За таких обставин, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 801 955,19 грн., що нарахована на відсотки за користування кредитом за період з 29.05.2010р. по 27.08.2010р., з огляду на викладені вище висновки суду про неправомірність нарахування таких відсотків після 10.04.2009р.

З приводу позовних вимог про стягнення пені за порушення зобов'язань за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як зазначалось, в п.3.2 кредитного договору №1/7 від 15.10.2008р. сторонами було передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 30.03.2011р. по даній справі, судом було досліджено умови кредитного договору №1/7 від 15.10.2008р. на відповідність положенням ст.232 Господарського кодексу України та встановлено, що сторонами у вказаному договорі не було передбачено права позивача на нарахування пені за кожен день прострочення платежу у період, що перевищує визначений частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, посилання позивача на встановлення сторонами у договорі іншого порядку нарахування пені не беруться судом до уваги, оскільки такі твердження є помилковими та безпідставними. Включення до тексту п.3.2 кредитного договору слів "за кожний день прострочення" не свідчить про зміну строку нарахування пені. Сторонами лише було вказано про порядок розрахунку розміру пені, проте не змінено встановленого законом періоду її нарахування.

Крім того, суд звертає увагу, що саме по собі поняття "пеня" відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України означає грошову суму, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання виключно за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що нарахування пені за кредитним договором №1/7 від 15.10.2008р. можливе лише в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору кредит рефінансування був наданий позичальнику на строк до 10.04.2009 року.

Одночасно, як встановлено судом, постановою №59 від 10.02.2009р. Правління Національного банку України у Відкритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. по 10.08.2009р.

Постановою №452 від 05.08.2009р. Правління Національного банку України було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 11.08.2009р. по 10.02.2010р.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент введення мораторію), протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За приписами ч.5 ст.85 вказаного Закону України в редакції, чинній 10.02.2010р., з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Таким чином, пеня за кредитним договором №1/7 від 15.10.2008р. підлягає нарахуванню з 11.02.2010р. протягом шести місяців, тобто до 11.08.2010р.

Позивачем, в свою чергу, заявлено до стягнення пеню за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн., яку нараховано за період з 29.05.2010р. по 27.08.2010р., що не відповідає вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Пунктом 3.2 кредитного договору, на підставі якого позивачем здійснено нарахування пені, не передбачено нарахування пені за весь строк існування заборгованості.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що пеня за основним боргом за кредитним договором №1/7 від 15.10.2008р. може бути нарахована за період з 29.05.2010р. по 11.08.2010р. в розмірі 25 976 560,94 грн., а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

15.08.2013 року відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 724 558,11 грн. та розстрочку виконання рішення суду на 10 років, з посиланням на скрутний фінансовий стан товариства та погашення основного боргу перед позивачем.

В клопотанні від 04.09.2013р. відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1 грн.

За результатами розгляду вказаних клопотань суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За змістом п.7.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття вказаного заходу не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, у даному випадку господарський суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

Приписами ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.34 вказаного Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як стверджує відповідач, заборгованість відповідача виникла в результаті скрутного матеріального становища банку, зумовленого низькою платоспроможністю населення та кризовим станом підприємств та організацій, які є боржниками Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".

За приписами ч.1 ст.75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, що була чинна на момент введення тимчасової адміністрації та мораторію у Відкритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра", Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.

Згідно з ч.1 ст.85 вказаного Закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

У ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у відповідній редакції визначено, що мораторієм є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Враховуючи викладені вище положення законодавства, вбачається, що введення тимчасової адміністрації свідчить про наявність істотної загрози платоспроможності банку. При цьому, мораторій у банківській установі вводиться саме з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи та про що зазначалось судом вище, постановою №59 від 10.02.2009р. Правління Національного банку України у Відкритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. по 10.08.2009р.

Постановою №452 від 05.08.2009р. Правління Національного банку України було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 11.08.2009р. по 10.02.2010р.

Згодом 11.02.2011р. постановою №38 Правління Національного банку України з метою сприяння стабільності банківської системи України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності у Відкритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" продовжено тимчасову адміністрацію на строк необхідний для завершення капіталізації банку з метою його фінансового оздоровлення, але не більше ніж до 12.08.2011р.

12.08.2011р. постановою №280 Правління Національного банку України тимчасову адміністрацію в банку було припинено.

Таким чином, судом було встановлено, що спірна заборгованість виникла у період, коли існувала істотна загроза платоспроможності відповідача, що підтверджується викладеними вище обставинами справи та свідчить про поважність причин, за яких грошові зобов'язання не були виконані Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" у встановлені строки.

Також судом прийнято до уваги, що період, у який виникли спірні правовідносини, характеризується нестабільною ситуацією в економіці держави, що викликано подіями світової фінансової кризи 2008р.

При цьому, господарський суд враховує, що попри скрутне фінансове становище згідно з меморіальним ордером №60001582 від 31.01.2013 року відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 693 595 080,00 грн. за кредитним договором.

Наразі, предметом розглядуваного позову є лише стягнення заборгованості по відсоткам та пені.

Разом з цим, за висновками суду, у даному випадку сплата штрафних санкцій та відсотків у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси інших осіб, зокрема, вкладників та інших кредиторів банку, а також погрожує дестабілізацією банківської системи України.

За твердженням відповідача, на теперішній час діяльність Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" характеризується позитивною динамікою, яка свідчить про поступове відновлення ліквідності та платоспроможності відповідача.

14.06.2013р. Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було прийнято рішення №422 від 14.06.2013р. "Про погодження оновленого плану (програми) фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на період з 2013-2017рр.".

Оновлений план (програму) фінансового оздоровлення розроблено на період до 31.12.2016р. та передбачає комплекс заходів банку, спрямованих на поліпшення його фінансового стану (забезпечення достатності капіталу, платоспроможності, дохідності та рентабельності, поліпшення структури активів та зобов'язань) та усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Наразі, враховуючи, що динаміка відновлення платоспроможності банку є поступовою, одночасне стягнення заявленої позивачем пені призведе до негативних наслідків у вигляді погіршення фінансового стану відповідача, що, в свою чергу, негативно вплине на стан платіжного балансу банку щодо розрахунків за зобов'язаннями перед вкладниками та іншими кредиторами.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання (ч.6 ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність").

Відповідачем подано суду для залучення до матеріалів справи звіт щодо перевірки прогнозної фінансової інформації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", що складений 04.09.2013р. Аудиторською фірмою "ПКФ Аудит-Фінанси".

Вказаним звітом, зокрема, підтверджено, що здійснення Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" виплати штрафних санкцій призведе до унеможливлення дотримання банком умов Програми фінансового оздоровлення, яка розрахована до 2017 року, суттєвого зменшення нормативних показників капіталу та порушення ряду економічних нормативів (зокрема, нормативів ліквідності та кредитного ризику), що призведе до застосування санкцій до банку з боку Національного банку України.

Судом враховано, що зазначений вище звіт було складено з дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" спеціалізованою організацією, Аудиторською фірмою "ПКФ Аудит-Фінанси", що має відповідні повноваження на надання аудиторських послуг, що підтверджується свідоцтвом №3886 про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а також сертифікатом аудитора банків №0072, що виданий Білобловському С.В. (термін чинності продовжено рішенням №207/2 від 29.10.2009р. Аудиторської палати України).

Крім того, суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" відіграє важливу роль у фінансовому секторі економіки України як складова банківської системи держави.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність", метою якого є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

За приписами ст.2 вказаного Закону України банківською діяльністю є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (ч.1 ст.4 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Матеріали справи свідчать, що відповідач є системним банком, що здійснює операції у різних секторах фінансового ринку та ринку позичкових капіталів, обслуговує підприємства різних галузей економіки та населення, у зв'язку з чим дестабілізація діяльності банку, за висновками суду, матиме негативні наслідки як для банківської системи, так і для держави в цілому.

Одночасно, судом враховано, що за змістом п.5 статуту Державної іпотечної установи, що затверджений постановою №768 від 17.07.2009р. Кабінету Міністрів України, основною метою діяльності Державної іпотечної установи є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, що надійшли від розміщення цінних паперів, сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування та будівництва, забезпечення реалізації державних програм щодо забезпечення житлом громадян України.

В свою чергу, стягнення Державною іпотечною установою з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" значної суми грошових коштів погрожує фінансовій стабільності банку, що суперечить меті діяльності позивача, яку визначено статутом Державної іпотечної установи.

За таких обставин, судом встановлено наявність обставин, які є винятковими та такими, що достатні для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, а також розстрочки виконання рішення суду. При цьому, клопотання відповідача про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення суду підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище, з огляду на наявність інтересу держави в належній діяльності Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" та його платоспроможності, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом та зменшити пеню до 10 відсотків, а саме 2 597 656,09 грн., а також розстрочити виконання рішення суду на строк п'ять років, шляхом затвердження наступного графіку погашення заборгованості: щомісячно сплаті відповідачем на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 44 000 грн. на протязі 59 місяців, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду законної сили, та 14 609,49 грн. в останній місяць сплати заборгованості.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені позовні вимоги Державної іпотечної установи підлягають задоволенню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи пені за основним боргом в розмірі 2 597 656,09 грн., а в іншій частині позовних вимог належить відмовити. Також колегія суддів погоджується з наявністю виняткових обставин, що є достатніми для зменшення пені до 10 відсотків, а саме 2 597 656,09 грн., а також розстрочення виконання рішення суду строком на п'ять років.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №9/343-33/125 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №9/343-33/125 залишити без змін, а апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран