Постанова № 35243413, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2013 року 09:50 № 826/15372/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Тікич" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002202203, №0002212203 від 11.09.2013

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.09.2013 №№ 0002202203, 0002212203.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем з 22.08.2013 по 30.08.2013, згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112), ТОВ «Проенергостандарт» (код ЄДРПОУ 38218788) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) за період з 01.02.2012 по 30.09.2012.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряємий період встановлено його заниження на загальну суму 321790 грн., в т.ч за І квартал 2012 року на суму 55790 грн., за півріччя (II кв.) 2012 року на суму 165900 грн., за 3 квартали (ІІІкв.) 2012 року на суму 100100грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112) , ТОВ «Проенергостандарт» (код ЄДРПОУ 38218788) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) встановлено його завищення всього у сумі 306467 грн., в т.ч. за лютий 2012 року на суму 35250 грн., за березень 2012 року на суму 17883 грн., за квітень 2012 року на суму 47333 грн., за травень 2012 року на суму 63500грн., за червень 2012 року на суму 47167 грн., за липень 2012 року на суму 43000грн., за серпень 2012 року на суму 22667грн., за вересень 2012 року на суму 29667грн.

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Сучасні торгівельні рішення», ґрунтувалися на договорі поставки від 20.02.2012 № 2002 СТР-2, за яким останній як постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність позивача як покупця товари, визначені у протоколі узгодження ціни - рахунку на оплату, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: податкові накладні від 21.02.2012 № 24, від 22.02.2012 № 26, від 24.02.2012 № 27, від 29.02.2012 № 49, від 23.03.2012 № 40, від 27.03.2012 № 54, від 29.03.2012 № 59, від 30.03.2012 № 68, від 02.04.2012 № 1, від 05.04.2012 № 9, від 09.04.2012 № 13, від 12.04.2012 № 37, від 17.04.2012 № 98, від 17.04.2012 № 50, від 20.04.2012 № 62, від 26.04.2012 № 68, від 27.04.2012 № 70, від 10.05.2012 № 21, від 14.05.2012 № 94, від 14.05.2012 № 95, від 14.05.2012 № 93, від 16.05.2012 № 22, від 17.05.2012 № 23, від 21.05.2012 № 24, від 22.05.2012 № 47, від 24.05.2012 № 25, від 31.05.2012 № 96, від 07.06.2012 № 26, від 13.06.2012 № 22, від 14.06.2012 № 106, 14.06.2012 № 107, від 19.06.2012 № 108, від 25.06.2012 № 69, від 04.07.2012 № 63, від 04.07.2012 № 52, від 10.07.2012 № 64, від 13.07.2012 № 65, від 20.07.2012 № 66, від 25.07.2012 № 67, від 31.07.2012 № 140; видаткові накладні від 21.02.2012 № 55, від 22.02.2012 № 57, від 24.02.2012 № 58, від 29.02.2012 № 80, від 14.03.2012 № 114, від 21.03.2012 № 113, від 27.03.2012 № 159, від 29.03.2012 № 164, від 30.03.2012 № 173, від 05.04.2012 № 199, від 02.04.2012 № 183, від 09.04.2012 № 216, від 12.04.2012 № 238, від 17.04.2012 № 306, від 17.04.2012 № 251, від 20.04.2012 № 263, від 26.04.2012 № 286, від 27.04.2012 № 287, від 10.05.2012 № 326, від 14.05.2012 № 445, від 14.05.2012 № 446, від 14.05.2012 № 444, від 16.05.2012 № 327, від 17.05.2012 № 374, від 21.05.2012 № 375, від 22.05.2012 № 399, від 24.05.2012 № 376, від 31.05.2012 № 447, від 07.06.2012 № 488, від 11.06.2012 № 491, від 13.0.62012 № 494, від 14.06.2012 № 590, від 14.06.2012 № 604, від 19.06.2012 № 592, від 25.06.2012 № 509, від 25.06.2012 № 510, від 04.07.2012 № 636, від 04.07.2012 № 625, від 10.07.2012 № 637, від 13.0.72012 № 638, від 20.07.2012 № 639, від 20.07.2012 № 735, від 25.07.2012 № 640, від 31.07.2012 № 724; рахунки на оплату від 21.02.2012 № 49,від 22.02.2012 № 53, від 24.02.2012 № 54, від 29.02.2012 № 76, від 14.03.2012 № 109, від 21.0.32012 № 137, від 27.03.2012 № 154, від 29.03.2012 № 159, від 30.03.2012 № 168, від 02.04.2012 № 178, від 05.04.2012 № 198, від 09.04.2012 № 209, від 12.04.2012 № 233, від 17.04.2012 № 246, від 20.04.2012 № 258, від 26.04.2012 № 286, від27.04.2012 № 289, від 10.05.2012 № 307, від 14.05.2012 № 336, від 16.05.2012 № 350, від 17.05.2012 № 351, від 21.05.2012 № 372, від 22.05.2012 № 376, від 24.05.2012 № 385, від 07.06.2012 № 447, від 11.06.2012 № 453, від 14.05.2012 № 336, від 24.05.2012 № 385, від 31.05.2012 № 403, від 13.06.2012 № 461, від 14.06.2012 № 465, від 19.06.2012 № 476, від 25.06.2012 № 500, від 04.07.2012 № 554, від 25.06.2012 № 501, від 04.07.2012 № 555, від 10.07.2012 № 581, від 13.07.2012 № 597, від 20.07.2012 № 626, від 25.07.2012 № 639, від 31.07.2012 № 674.

В той же час, в ході перевірки відповідачем використані: акт ДПІ у Печерському районі м.Києві ДПС акт від 23.01.2013 № 278/22/2/37450138 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Орінг» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, акт ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС від 21.11.12р. №5397/22-521/35550358 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Орінг» (код за ЄДРПОУ 35550358) за період з 01.07.2012 по 31.08.2012, акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 26.12.2012 № 5720/22-9/37450138 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за період лютий, квітень, травень, червень 2012 року та акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 26.07.2012 № 552/22-2/37450138 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» за період грудень 2011 року, січень, березень 2012 року, висновки яких були покладені в основу акта перевірки позивача. Зазначені документи не можуть бути прийняті судом у якості письмових доказів, оскільки надані суду роздруківки з електронного носія (як зазначено у завідчувальному напису) не містять жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу: відсутні підписи (в т.ч цифрові) посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Взаємовідносини позивача з ТOB «Міжгалузева торгівельна компанія» ґрунтувалися на договорі поставки від 01.08.2012 № МТК010812-2, за яким останній як постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього договору передати у власність позивача як покупця товари промислового призначення, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти ці товари для подальшого їх використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаними з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням та оплатити його в порядку, визначеному цим договором.

Поставка здійснюється на умовах DAP - термін INCOTERMS в редакції 2010 року, «Delivered at Place» (Поставка в місці призначення) означає, що постачальник здійснює поставку до узгодженого місця призначення в межах території України. Поставлений товар надається у розпорядження покупця та транспортному засобі, готовим до розвантаження. Постачальник несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару у вказане місце.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні від 23.08.2012 № 190, від 07.09.2012 № 233, від 07.09.2012 № 234, від 11.09.2012 № 232, від 22.08.2012 № 189, від 10.08.2012 № 188, від 03.0.82012 № 13; податкові накладні від 23.08.2012 № 160, від 03.08.2012 № 8, від 11.09.2012 № 33, від 07.09.2012 № 34, від 07.09.2012 № 35, від 22.08.2012 № 159, від 10.08.2012 № 158; рахунки на оплату від 23.08.2012 № 92, від 11.09.2012 № 230, від 10.08.2012 № 43, від 03.08.2012 № 7, від 22.08.2012 № 87, від 07.09.2012 № 231, від 07.09.2012 № 232.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС отримано акт від 16.0.12013 № 133/22-8/37701112 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за період з 27.06.2012 по 31.11.2012. Зазначений письмовий документ не може бути прийнято судом у якості доказу, оскільки надана суду роздруківка з електронного носія (як зазначено у завідчувальному напису) не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу: відсутні підписи (в т.ч цифрові) посилання на джерело та спосіб отримання акту.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Проенергостандарт» ґрунтувалися на домовленості на поставку товару на підставі рахунку на оплату, на підтвердження виконання якої, а також включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи : видаткові накладні від 27.09.2012 № 129, від 25.09.2012 № 37, від 21.09.2012 № 36, від 28.09.2012 № 130; податкові накладні від 28.09.2012 № 109, від 27.09.2012 № 108, від 25.09.2012 № 39, від 21.09.2012 № 38; рахунки на оплату від 21.09.2012 № 14, від 25.09.2012 № 37, від 27.09.2012 № 38, від 28.09.2012 № 69.

В той же час, в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС отримано акт від 19.02.2013 № 139/3-22-3-218788 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проенергостандарт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року. Зазначений письмовий документ не може бути прийнято судом у якості доказу, оскільки надана суду роздруківка з електронного носія (як зазначено у завідчувальному напису) не містить жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу: відсутні підписи (в т.ч цифрові) посилання на джерело та спосіб отримання акту.

На підставі аналізу зазначених актів контрагентів, відповідач, без належного дослідження первинних документів позивача, дійшов висновку про те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112), ТОВ «Проенергостандарт» (код ЄДРПОУ 38218788) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) до ПП "Тікич», а в подальшому до підприємств - покупців, що в свою чергу підтверджує відсутність реальності здійснення господарських операцій за період з 01.02.2012 по 30.09.2012 по взаємовідносинам між ПП "Тікич», контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Тобто, податковий орган, нехтуючи приписами законодавства, переклав тягар доказування на підприємство, зобов'язавши останнє спростовувати безпідставні висновки працівників податкової інспекції.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.08.2013 № 559/22-03-21/21674079, яким зафіксовані нібито виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.138.7 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, а саме: ПП «Тікич» по взаємовідносинам з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112), ТОВ «Проенергостандарт» (код ЄДРПОУ 38218788) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) занижено податок на прибуток на загальну суму 321790 грн., в т.ч за І квартал 2012 року на суму 55790 грн., за півріччя (II кв.) 2012 року на суму 165900 грн., за З квартали (ІІІкв.) 2012 року на суму 100100грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: ПП «Тікич» по взаємовідносинам з ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» (код ЄДРПОУ 37701112) , ТОВ «Проенергостандарт» (код ЄДРПОУ 38218788) та ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» (код ЄДРПОУ 37450138) занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 306467 грн., в т.ч. за лютий 2012 року на суму 35250 грн., за березень 2012 року на суму 17883 грн., за квітень 2012 року на суму 4733 грн., за травень 2012 року на суму 63500грн., за червень 2012 року на суму 47167 грн., : липень 2012 року на суму 43000грн., за серпень 2012 року на суму 22667грн., за вересень 2012 року на суму 29667 грн.

На підставі акта перевірки від 30.08.2013 № 559/22-03-21/21674079, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 11.09.2013 № 0002202203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 306467 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 153236 грн.; від 11.09.2013 № 0002212203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 321790 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 160895 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.2 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" № 1379 від 01.11.2011 року (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

На час проведення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, являються юридичними особами, наділеними правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори, нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, що не заперечується сторонами.

Також, за ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В свою чергу, суд не може погодитися з доводами відповідача, що відсутність товарно-транспортної документації свідчить про відсутність здійснення поставок товару, оскільки такі доводи не ґрунтуються анв на аналітичних розрахунках ані на дослідженні первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 року у справі № К-30744/10.

Крім того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними":… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кодексу (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускають його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

В той же час в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують реальність поставок, а саме : видаткова накладна від 18.01.2012 № 274, від 31.01.2012 № 276, від 16.03.2012 № 323, від 27.03.2012 № 331, від24.04.2012 № 361, від 27.04.2012 № 365, від 28.04.2012 № 363, від 30.05.2012 № 394, від 30.05.2012 № 387, від 13.06.2012 № 404, від 15.06.2012 № 411, від 18.0.72012 № 409, від 26.07.2012 № 447, від 31.07.2012 № 451, від 28.04.2012 № 366, від 31.07.2012 № 449, від 30.07.2012 № 444, від 15.05.2012 № 376, від 15.05.2012 № 377 , що підтверджують продаж отриманого товару від ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія», ТОВ «Проенергостандарт», ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» третім особам.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, викладені у спірному акті на підставі актів ДПІ у Печерському районі м.Києві ДПС від 23.01.2013 № 278/22/2/37450138 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Орінг» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 16.0.12013 № 133/22-8/37701112 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міжгалузева торгівельна компанія» за період з 27.06.2012 по 31.11.2012, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 19.02.2013 № 139/3-22-3-218788 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проенергостандарт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС та ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС було складено Акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином висновки акта від 30.08.2013 № 559/22-03-21/21674079 (сформовані на підставі актів ДПІ у Печерському районі м.Києві ДПС від 23.01.2013 № 278/22/2/37450138, ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 16.0.12013 № 133/22-8/37701112, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС від 19.02.2013 № 139/3-22-3-218788) зроблені безпідставно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.09.2013 №№ 0002202203, 0002212203.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства "Тікич" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002202203 від 11.09.2013р. та № 0002212203 від 11.09.2013р. Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Тікич" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій