Ухвала суду № 35243229, 25.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

25 вересня 2013 року Справа № 2а-2305/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

суддів Каленюк Ж.В., Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Головатої І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів Наумчик Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т.2, а.с.1-3).

Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року у даній справі поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці з 23 липня 2010 року.

Проте, вказану постанову суду було виконано шляхом видання наказу Державної митної служби України від 19 жовтня 2011 року № 2301-к та наказу Ягодинської митниці від 19 жовтня 2011 року № 797-к про поновлення позивача на посаді з 23 липня 2010 року. При цьому, позивачу було оплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу лише за період з дня звільнення до дня винесення постанови суду.

Позивач на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) просить стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року допущено процесуальне правонаступництво відповідачів у даній справі: Державну митну службу України на її правонаступника Міністерство доходів і зборів України, Ягодинську митницю на її правонаступника Ягодинську митницю Міндоходів (т. 2, а.с.34).

В судовому засіданні позивач та представник позивача заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підтримала з підстав, викладених у ній, просить її задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі заперечила та пояснила, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Проте, позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах до Державної митної служби України не зверталася. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідачів причинами, в тому числі діями та бездіяльністю позивача. Представник відповідачів просить у задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Згідно із статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі необхідно розглядати в межах адміністративної справи, у якій судом прийнято постанову про поновлення на роботі, а не як новий публічно-правовий спір, та вирішувати таке питання по суті шляхом прийняття судового рішення у формі ухвали.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 23 липня 2010 року №1434-к «Про звільнення ОСОБА_1» та наказ Ягодинської митниці від 27 липня 2010 року №466-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 23 липня 10 №1434-к «Про звільнення ОСОБА_1», на посаді головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці з 23 липня 2010 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці з 23 липня 2010 року та стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 6002,04 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3455,72 грн. звернуто до негайного виконання (т.1, а.с.77-81, а.с.157-155, а.с.207-208).

13 вересня 2010 року позивач отримала виконавчі листи на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року в частині, допущеній до негайного виконання, як слідує із пояснень представника позивача, вказані виконавчі листи були пред'явлені до органів державної виконавчої служби для їх примусового виконання.

Відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 8.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Наказом Державної митної служби України від 19 жовтня 2011 року № 2301-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року було скасовано наказу Державної митної служби України від 23 липня 2010 року №1434-к «Про звільнення ОСОБА_1», головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці та поновлено позивача на вказаній посаді з 23 липня 2010 року (т.2, а.с.16). Згідно із наказом Ягодинської митниці від 10 жовтня 2011 року № 797-к вважати ОСОБА_1 такою, що поновлена на посаді головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці з 23 липня 2010 року (т.2, а.с.17).

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що 19 жовтня 2011 року до трудової книжки внесено запис № 24 про визнання недійсним запису № 23 від 23 липня 2010 року та про поновлення позивача на посаді головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці (т.2, а.с.23).

З листа Ягодинської митниці № 1/1.2-4/1628 від 04.09.2013 року вбачається, що на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6002,04 грн.

Крім того, із записів у вказаній трудовій книжці також слідує, що з часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не була працевлаштована, будь-які дані про отримання нею доходів за вказаний період відсутні.

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що постанова Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Ягодинської митниці з 23 липня 2010 року добровільно виконана відповідачем Державною митною службою України лише 19 жовтня 2011 року шляхом прийняття наказу від № 2301-к «По особовому складу митних органів», за період з дня прийняття постанови суду по день її фактичного виконання позивачу не оплачену заробітну плату за час її вимушеного прогулу.

При вирішенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі суд враховує наступне.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд - Європейський суд з прав людини; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Іванов Юрій Миколайович проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідачеві Державній митній службі України лежав обов'язок негайно виконати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи зверталася позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

При цьому, суд враховує, що позивач зверталася з виконавчими листами до ВДВС щодо вирішення питання про її поновлення на роботі, відповідачу Державній митній службі України було відомо про судове рішення у даній справі, проте, не вжито необхідних заходів для його виконання, у зв'язку з чим заперечення представника відповідачів щодо причин невиконання судового рішення судом до уваги не беруться.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статті 236 КЗпП України на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 10 вересня 2010 року по 19 жовтня 2011 року, що становить 278 робочих днів, із яких: з 10 вересня 2010 року по 31вересня 2010 року - 80 робочих днів, з 01 січня 2011 року по 19 жовтня 2011 року - 198 робочих днів. При розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі слід виходити із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства праці України від 25.08.2009 року № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2010 рік», від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», а також з розміру середньоденного заробітку 181,88 грн., визначеним довідкою Ягодинської митниці наявною в матеріалах справи та яка бралася судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Таким чином, за період з 10 вересня 2010 року по 19 жовтня 2011 року середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі буде становити 50562,64 грн. (278 робочих днів х 181,88 грн.), який підлягає до стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди які завдали глибоких фізичних та душевних страждань у розмірі 5000,00 грн. колегія суддів вважає без підставними з огляду на таке.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні ділової репутації, у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми».

На підтвердження моральної шкоди представник позивача пояснив суду, що така шкода полягає в тому, що ОСОБА_1 не мала достатніх фінансових коштів для придбання подарунків дітям, святкування свят, вимушена була лікуватися, оскільки після звільнення її стан здоров'я погіршився.

В ході судового розгляду справи, твердження позивача про завдану моральну шкоду, є необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними та допустимим доказами. Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., слід відмовити.

Керуючись частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 160, статтею 165 КАС України, на підставі статті 236 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 50562 (п'ятдесят тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

В іншій частині в задоволені заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, яка буде складена в повному обсязі 30.09.2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський

Судді Ж.В.Каленюк

Ю.Ю.Сорока