Рішення № 35243117, 05.11.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
05.11.2013
Номер справи
2-4430/11
Номер документу
35243117
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа №2-4430/11

Провадження №333/2344/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 листопада 2013 рокум. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого суддіДмитрієвої М.М.,

при секретаріМовчан Д.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцсфера» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та виселення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СоцСфера» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із вищевказаним позовом, в якому просили суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по житлово-комунальним послугам у розмірі 3 885,98 грн. та судові витрати, виселити відповідача без надання іншого житлового приміщення, з кімнати 112 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 90.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2007 року, укладеного між позивачем та ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод», позивач став власником приміщення гуртожитку, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 90, яке здає громадянам та надає послуги готельного типу. Також зазначає, що у кімнаті № 112 даного гуртожитку, яка належить на праві приватної власності позивачу, мешкає відповідач. Відповідач фактично мешкає в даній кімнаті, але відмовляється від укладання договору найму. На теперішній час у відповідача відсутні законні підстави користуватись вищезазначеною кімнатою та отримувати комунальні послуги. ОСОБА_2 систематично не сплачує отримані житлово-комунальні послуги, чим завдає їм збитки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в заяві. Також в суді пояснив, що відповідач з самого початку вселилася до гуртожитку незаконно, без видачі спеціального ордеру, а тому не набула право користування кімнатою №112. Після зміни власника гуртожитку, відповідачу з метою врегулювання відносин щодо правомірного користування кімнатою, було запропоновано укласти договір найму з позивачем, від чого відповідач відмовилася. В трудових відносинах з позивачем відповідач не перебувала і не перебуває, договір укладати не бажає, а тому самоправно користується спірною кімнатою, що є підставою для її виселення без надання іншого приміщення. Крім цього, користуючись кімнатою, відповідач не в повному обсязі сплачує за житлово-комунальні послуги, в звязку з чим за період з червня 2009 року по травень 2011 року включно має заборгованість у розмірі 3 885,98 грн. Вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на передбачене ст.ст. 47, 48 Конституції України право на житло та право мати достатній життєвий рівень, на передбачене ЦК України правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, на гарантії дотримання житлових прав, передбачені ст. 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» і вказала, що вона на законних підставах, у звязку з тим, що перебувала у трудових відносинах з попереднім власником гуртожитку у період з 10.06.1981 року по 16.07.2009 року, вселилася у спірну кімнату, отримала статус наймача в гуртожитку, у передбаченому законом порядку була зареєстрована і постійно проживає в гуртожитку з серпня 1995 року. Вказує, що право користування гуртожитком набула на законних підставах, задовго до того, як внаслідок останніх змін власником гуртожитку став позивач. Купуючи гуртожиток, позивач не міг не знати, що в ньому проживають люди, а отже, до нього, як до нового власника, перейшли не тільки права, а й обов'язки наймодавця.

Щодо вимог позивача в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, то відповідач їх визнає частково на суму 1990,23 грн. Не заперечуючи проти суми боргу за комунальні послуги, відповідач заперечує щодо нарахування суми боргу за утримання будинку і споруд та при будинкової території, посилаючись на те, що позивачем не вірно розрахований тариф, а саме використовувався тариф у розмірі 9,114 грн. за 1 кв.м., встановлений рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №6899/06-20 від 10.05.2009 року на підставі постанови КМУ № 550 від 12.07.2005 року, який втратив чинність постановою КМУ № 529 від 20.06.2009 року. Вважає, що оплата повинна була вираховуватися з тарифу у розмірі 3,82 грн. за 1 кв.м., який був встановлений рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 482 від 21.12.2012 року. Крім цього, зазначила, що оплата нараховувалася позивачем на площу, значно більшу, ніж тією, що вона користується, а саме оплата повинна була бути нарахована з розрахунку площі у розмірі 17,3 кв.м., що відповідає площі її кімнати, а не з площі 25,07 кв.м. Таким чином, вважає, що сума боргу по оплаті за утримання будинку за період з 01.06.2009 року по 31.05.2011 року повинна складати суму у розмірі 1 586,06 грн.

В судовому засіданні відповідач і представник відповідача заперечення підтримали в повному обсязі. Крім цього, надали до суду довідку УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя від 01.11.2013 року, в якій зазначено, що з пенсії відповідача в рахунок погашення заборгованості останньої перед позивачем, відрахована сума у розмірі 830,28 грн., а тому загальна сума боргу повинна бути зменшена за зазначену суму.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, а також дослідивши інші докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до правил ст.ст. 127, 128 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету.

Згідно ст. 129 цього ж кодексу єдиною підставою для вселення у гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства.

За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що відповідач перебувала у трудових відносинах з попереднім власником гуртожитку ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» у період з 10.06.1981 року по 16.07.2009 року (т.1 а.с. 130-136). В кімнату № 112 гуртожитку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Космічна, 90 відповідач вселилася у серпні 1995 р. і по теперішній час в ній проживає (т.1 а.с. 126-127). Однак вселення відповідача відбулося без видачі спеціального ордеру. Ордер на її вселення не видавався. За таких обставин, вселення ОСОБА_2 у спірне житлове приміщення в гуртожитку було незаконним.

Доводи відповідача про поселення в гуртожитку за рішенням свого роботодавця є безпідставними і спростовуються довідкою попереднього власника гуртожитку ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод», згідно якої вбачається, що відповідачу ордер на вселення у кімнату № 112 гуртожитку по вул. Космічній, 90 в м. Запоріжжі не видавався (т.1 а.с. 125).

Відповідач не надала суду належних доказів в обґрунтування правомірності свого вселення в кімнату № 112 гуртожитку, в той час як матеріали справи містять докази зворотного. Реєстрація відповідача за адресою гуртожитку не може бути підставою набуття ним право користування спірною кімнатою.

Посилання відповідача на перехід її права користування як наймача спірної кімнати у звязку зі зміною власника житла до якого переходять права та обовязки наймодавця, також судом не приймаються до уваги, оскільки відповідач не надала суду доказів існування договору найму з попереднім власником.

Частиною четвертою ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19915148 від 16 серпня 2008 року будівля гуртожитку в м. Запоріжжі по вул. Космічній, буд № 90 у якому знаходиться кімната 112, де проживає відповідач, належить на праві приватної власності ТОВ "СоцСфера" (т.1 а.с. 117 а.с. 8). Кімната №112 відповідачу у користування не надавалася. Будь-які зобов'язання у позивача перед відповідачем відсутні, ніяких договорів та угод між сторонами не укладалося.

Слід зазначити, що позивачем пропонувалося відповідачу вирішити проблему його законного проживання у спірній кімнаті шляхом укладення договору найму, від чого відповідач відмовилася, що встановлено у судовому засіданні та не оспорювалося ОСОБА_2

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо виселення відповідача з кімнати №112 гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 90 без надання іншого жилого приміщення

Частиною 1 п. 38 „Примірного положення про гуртожитки", затвердженого ОСОБА_4 Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року, встановлено, що громадяни, які проживають в приміщеннях, які перебувають в окремому користуванні, вносять плату за користування житловою площею та за комунальні послуги згідно ставок квартирної плати (тарифів), встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" до повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення у порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні та інші послуги, за певним виключенням.

Так, матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.06.2009 року по 31.05.2011 року відповідачу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 90, кімн. 112, позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території (у рахунках зазначені як найм приміщення) і комунальні послуги .

За надання вказаних послуг позивачем нараховувалася плата за затвердженими в установленому порядку тарифами.

ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року "Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій" зі змінами і доповненнями внесеними ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України № 297 від 27.02.2007 року, яка діяла до набрання чинності 09.06.2009 року ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" № 525 від 20.05.2009 року із змінами, внесеними, ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України № 937 від 03.09.2009 року, й яка також підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин, затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради 6899/06-20 від 20.05.2009 року встановлені тарифи на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, зокрема в гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 90 у розмірі 9,114 грн. за квадратний метр (т.1 а.с. 54).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень.

На підтвердження своїх вимог позивач надав докази надання відповідачу за місцем її проживання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та витрат на здійснення цих послуг помісячно за період з 01.06.2009 року по 31.05.2011 року (т.1 а.с.79-111). З аналізу вказаної інформації за оспорюваний період видно, що мешканцям гуртожитку пред'являються фактичні витрати на: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води, прибирання прибудинкової території, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території та інше. З зазначених розрахунків вбачається, що за вказаний вище період тарифи не були однаковими, змінювалися щомісяця, виходячи з фактичних витрат позивача на утримання гуртожитку та були в межах встановленого Запорізькою міською радою тарифу у розмірі 9,114 грн. за 1 кв.м. і визначалися в середньому у розмірі 6 грн. за 1 кв.м.

Зазначене рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 20.05.2009 року на період, за який стягується борг з відповідача, було чинним, ніким не скасовано, а отже підлягало виконанню та відповідає застосуванню до даних спірних правовідносин, а тому посилання відповідача на неправомірність застосування, встановленого цим рішенням, тарифу судом не приймається.

Посилання відповідача на те, що до оплати послуг з утримання будинку повинен застосовуватися тариф, визначений рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 482 від 21.12.2012 року у розмірі 3,82 грн. за 1 кв.м., суд вважає безпідставними, оскільки зазначений тариф був встановлений відповідно до постанови КМУ від 01.06.2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 року за № 1380/21692 «Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів х обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», тобто після періоду, за який позивач просить стягнути борг з відповідача, а тому не може бути застосований. (т. 2 а.с. 42-43).

Також підлягають відхиленню заперечення відповідача з приводу невірного розрахунку позивачем площі, з якої обраховується оплата, в звязку з тим, що оплата нараховується не на житлову площу, а на загальну площу користування, яка для відповідача встановлена у розмірі 25,07 кв.м., оскільки відповідач користується не лише кімнатою, а вбиральнею, кухнею, коридором.

Встановивши, що позивачем надавалися відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно прийнятого Запорізькою міською радою рішення від 20.05.2009 року з урахуванням встановленого ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року та № 525 від 20.05.2009 року переліку з урахуванням фактичних витрат та в межах тарифу, однак відповідач за надані послуги кошти сплачувала не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість з їх оплати, а також оплати за комунальні послуги (сума яких відповідачем не оспорюється) на загальну суму 3 885,98 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати цих послуг з відповідача на загальну суму у розмірі 3 055,70 грн. з відрахуванням стягнутої з відповідача на користь позивача суми у розмірі 830,28 грн. (т.2 а.с. 88).

Також з відповідача підлягають стягненню кошти, понесені позивачем на сплату судових витрат у розмірі 171,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109,116, 128, 129 ЖК України, ст.. ст.. 4,10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцсфера» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та виселення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області 13.09.2003 р., індивідуальний податковий номер №1986514924, що мешкає в кімнаті № 112 у будинку № 90 по вул. Космічній в м. Запоріжжі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соцсфера» (69104, м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 39, поточний рахунок 26009020919336 в ПАТ «Банк КІПРУ», МФО 320940, ЄДРПОУ 33836599) заборгованість у сумі 3055,70 грн. та судові витрати у розмірі 171,00 грн.

Виселити ОСОБА_2 без надання іншого приміщення з кімнати за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, 90, кімната 112.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва

Часті запитання

Який тип судового документу № 35243117 ?

Документ № 35243117 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 35243117 ?

Дата ухвалення - 05.11.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 35243117 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 35243117 ?

В Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Попередній документ : 35243027
Наступний документ : 35243123