Рішення № 35242757, 13.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4430/13-ц Провадження № 22-ц/772/2819/2013Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О.С.Категорія: 51 Доповідач: Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю., суддів: Денишенко Т.О., Камзалова В.В

при секретарі: Іщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про виплату грошової допомоги при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернулась ОСОБА_2 з позовом до Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про виплату грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона працювала директором Ленінської районної у м. Вінниці Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 19.10.2001 року по 30.05.2003 року. У період з 02.06.2003 року по 21.07.2003 року, звільнившись з займаної посади, працювала помічником-консультантом народного депутата України і була звільнена з цієї посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, при цьому грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів, не отримала. З 22.07.2003 року позивач була знову прийнята на посаду директора Ленінської районної у м. Вінниці Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. 23.11.2012 року подала заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію та з проханням виплатити грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів. Однак при звільненні, яке відбулось 26.12.2012 року їй було відмовлено у виплаті допомоги.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2013 року позов задоволено. Стягнуто з Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів ОСОБА_2 у зв'язку з її виходом на пенсію.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що з 19.10.2001 року по 30.05.2003 року позивач працювала директором Ленінської районної у м. Вінниці Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і звільнена за власним бажанням. З 02.06.2003 року по 21.07.2003 року працювала на посаді помічником-консультантом народного депутата України і була звільнена з цієї посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, при цьому грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів, не отримала. З 22.07.2003 року по 26.12.2012 року позивач працювала на посаді директора Ленінської районної у м. Вінниці Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У наказі про звільнення позивача їй відмовлено у виплаті грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що п. 6.5 Положення про умови оплати та стимулювання працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.12.2003 року № 127, грошова допомога надається працівникам Фонду (крім працівників, які працюють за сумісництвом, а також які раніше звільнились з роботи у зв'язку з виходом на пенсію) при виході на пенсію за умови звільнення з роботи з розрахунку місячного посадового окладу за кожен рік роботи у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді соціального страхування України та профспілкових органах за умови повного або часткового фінансування працівника за рахунок коштів соціального страхування, а також за час роботи на виборній посаді, пов'язаній з питаннями соціального страхування, але не більше 10 місячних посадових окладів.

Аналізуючи умови та обмеження виплати грошової допомоги працівникам Фонду у зв'язку із виходом на пенсію визначені у Положенні, колегія суддів прийшла до висновку, що до виняткових випадків відмови у виплаті грошової допомоги при виході на пенсію відносяться працівники, які працюють у Фонді за сумісництвом, тобто ще мають основне місце роботи, а також працівники, які раніше звільнилися з роботи у Фонді у зв'язку з виходом на пенсію.

Позивач раніше не звільнялась з Фонду у зв'язку з виходом на пенсію, а звільнялась за власним бажанням, а том зрозуміло, що грошової допомоги про яку йдеться не отримувала.

Звільнення у 2003 році позивача у зв'язку з виходом на пенсію з посади помічника-консультанта народного депутата України, жодним чином не обмежує позивача на отримання у Фонді грошової допомоги при її звільненні з Фонду на пенсію у 2012 році, та не звільняє відповідача від обов'язку виплатити таку грошову допомогу позивачу у зв'язку з її виходом на пенсію.

Також, слід врахувати, що грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію у 2003 році з посади помічника-консультанта народного депутата України позивач не отримувала, що виключає подвійність отримання такої допомоги.

Втім, приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам позивача, викладеним в позовній заяві в обґрунтування вимог позову, щодо застосування до спірних відносин ст.. 37 Закону України «Про державну службу».

Судом не вірно застосовані норми матеріального права в частині посилань у рішенні на ст. 37 Закону України «Про державну службу», оскільки, як встановлено судом, перебування на посаді директора Ленінської районної у м. Вінниці Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не є перебуванням на державній службі.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні та виключення з рішення суду посилання на ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції також допустив порушення процесуальних норм.

З позовної заяви вбачається, що позивачем була заявлена вимога про зобов'язання відповідача виплатити грошову допомогу. Проте суд, без зміни позивачем вимог позову у спосіб передбачений законом, тобто шляхом подання письмової заяви, в резолютивній частині вирішив стягнути грошову допомогу з відповідача без визначення суми стягнення.

Враховуючи таке, резолютивна частина рішення суду також підлягає зміні та її викладення у відповідності до прохальної частини позовної заяви, із визначенням конкретної суми належної до виплати, оскільки представник відповідача в судовому засіданні погодився з її правильністю.

Крім того, розглядаючи справу по суті її вимог колегія суддів прийшла до висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим не зважаючи на статус відповідача, оскільки виник з трудових відносин по виплаті позивачу відповідачем допомоги при звільненні, при цьому позивач не є державним службовцем.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2013 року - змінити.

Виключити з рішення суду посилання на ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Резолютивну частину рішення суду викласти в наступній редакції:

«Зобов'язати Виконавчу дирекцію Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію в сумі 25680,00 гривень».

В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.03.2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

В.В. Камзалов