Ухвала суду № 35242711, 27.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/9929/2012 Провадження № 22-ц/772/2982/2013Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І.Е.Категорія: 19Доповідач: Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Денишенко Т.О., Шемети Т.М.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року отримав кредит в сумі 40 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.04.2027 року. Відповідно до умов договору позичальник повинен щомісяця в період сплати надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. Відповідач станом на 03.07.2012 року порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість в сумі 64 613, 21 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 52 242, 18 дол. США, заборгованість по процентах - 4 404, 50 дол. США, заборгованість по комісії - 416, 36 дол. США, пеня - 4 443, 56 дол. США, штраф - 31, 28 дол. США (фіксована частина), штраф - 3 075, 33 дол. США (процентна складова). В забезпечення виконання умов договору кредиту з ОСОБА_2 26.04.2007 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира по АДРЕСА_1, загальною площею 39,40 кв.м., яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена позивачем і відповідачем ціна предмету іпотеки - 252 500, 00 гривень. Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору та виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, а також стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

В ході розгляду справи представник позивача уточнив та збільшив позовні вимоги. Просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року в розмірі 64 613, 21 дол. США, що складає 516 421,08 гривень, звернути стягнення на квартиру загальною площею 39,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, встановивши початкову вартість предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 252 500, 00 гривень та виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають у вище зазначеній квартирі зі зняттям останніх з реєстраційного обліку у територіальному підрозділі державної міграційної служби України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором VIH0G102851320 від 26.04.2007 року, яка становить 64 613, 21 доларів США, що станом на 03.07.2012 року еквівалентно 516 421 (п'ятосот шістнадцять тисяч чотириста двадцять одна) гривень 08 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 52 242, 18 дол. США, заборгованість по процентах - 4 404, 50 дол. США, заборгованість по комісії - 416, 36 дол. США, пеня - 4 443, 56 дол. США, штраф - 31, 28 дол. США (фіксована частина), штраф - 3075, 33 дол. США (процентна складова), звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки квартири від 26.04.2007 року публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а також можливістю здійсненням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державної дії, необхідних для здійснення продажу предмета іпотеки. Реалізацію предмета іпотеки здійснити з початковою ціною, визначеною договором іпотеки квартири від 26.04.2007 року, а саме 252 500 (двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок. В частині позовних вимог про виселення відповідачів із житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_3 - відмовлено.

На рішення суду ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на незаконність рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.04.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № VIH0G102851320, згідно якого банк зобов'язався надати останньому кредитні кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 49 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 24.04.2027 року включно.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року кредит надається на купівлю нерухомості в сумі 40 000,00 дол. США, а також на сплату страхових платежів, зазначених у п.2.1.3., 2.2.7. цього договору - в сумі 9 000, 00 доларів США.

Судом першої інстанції також встановлено отримання кредитних коштів ОСОБА_2 по кредитному договору № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року, що підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 27.04.2007 року та ордером-розпорядженням.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року, між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 26.04.2007 року було укладено договір іпотеки квартири по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.04.2007 року за реєстровим № 2176. Згідно даного договору ОСОБА_2 надав банку в іпотеку квартиру загальною площею 39,4 кв.м., яка належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 26.04.2007 року за реєстровим № 2173. Обумовлена ціна предмету іпотеки - 252 500, 00 гривень.

Розділом 3 та 7 кредитного договору № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року визначено порядок проведення розрахунків по кредиту.

Позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про необхідність повного погашення заборгованості. Також, позивач повідомив відповідача, що у разі не виконання вимог буде звернено стягнення на предмет іпотеки. Однак вимоги позивача ОСОБА_2 були залишені без належного реагування.

Станом на 03.07.2012 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № VIH0G102851320 від 26.04.2007 року становить 64 613, 21 доларів США, що станом на 03.07.2012 року складає 516 421,08 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку.

Суд першої інстанції також встановив, що відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов'язками Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Задовольняючи вимогу позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вірно виходив з умов укладених договорів, які порушені відповідачем.

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 589 ЦК України та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів вважає також вірним рішення суду першої інстанції і в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 із житлового приміщення , що є предметом іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_3

Частинами 2 та 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Суду не надано належних доказів направлення позивачем та отриманням відповідачами письмових вимог про виселення у тридцяти денний строк з дня отримання вимоги.

Так, в матеріалах справи наявна копія листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 30.03.2012 року (а.с.40-41) адресованого ОСОБА_2, який не містить підпису уповноваженої на то особи, не містить і печатки банку, а тому не є документом в розумінні закону.

Суд критично відноситься і до поштового реєстру (а.с.42-44), оскільки згідно його назви в реєстрі вказані листи-повідомлення про наявність боргу, а не письмова вимога іпотекодержателя добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Крім того, лист ОСОБА_2 датований 30.03.2012 року, а реєстр датований 22.05.2012 року, що ставить під сумнів направлення саме цього листа у травні 2012 року, і саме такого змісту, який надає банку право на звернення з позовом про виселення.

Доказів направлення вимоги про виселення ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 76-77) позивач також просив виселити ОСОБА_3 з предмету іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному підрозділі державної міграційної служби України, хоча ОСОБА_3 згідно довідки ЖЕК- 16 від 19.12.2012 року не зареєстрований АДРЕСА_1, і такий спосіб захисту цивільних прав, як зняття з реєстраційного обліку, чинне законодавство не передбачає.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про виселення. Виселення з житла є крайнім заходом, а тому така вимога може грунтуватись лише на беззаперечних доказах, що свідчать про дотримання порядку передбаченого законом.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права та відповідає дійсним обставинам справи, що підтверджені відповідними доказами, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, що не позбавляє права позивача в подальшому вимагати виселення відповідачів з предмету іпотеки дотримавшись процедури визначеної законом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

Т.М. Шемета