Рішення № 35242685, 16.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 213/2445/2012 Провадження № 22-ц/772/2320/2013Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д.Т.Категорія: 45 Доповідач: Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Денишенко Т.О., Гуцола П.П.,

при секретарі: Іщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2013 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право приватної власності від 20 серпня 1998 року. Відповідач є його сусідом. На протязі тривалого часу відповідач порушує правила добросусідства. У зв'язку із чим такі питання були предметом вирішення спорів у суді. Так, рішенням Вінницького районного суду від 12 листопада 1996 року було скасовано рішення виконкому Липовецької селищної ради народних депутатів від 18.05.1995 року за №61, яким було неправомірно збільшено земельну ділянку відповідача. На земельній ділянці, якою користується відповідач, знаходяться самочинно збудовані споруди, які збудовані ним без дотримання будівельних норм та правил ДБН 360-92 та без погодження з сусіднім землевласником, оскільки вони збудовані без дотримання встановленої відстані до межі позивача, у зв'язку з чим, порушуються права позивача пов'язані з використанням належної йому земельної ділянки. Крім того, відповідач вчинив самочинне будівництво об'єктів нерухомості також з грубим порушенням ДБН 360-92 «Містобудування планування і забудова міських та сільських поселень», зокрема п. 3.24, 3.25. В позовній заяві позивач вказує, що відповідач нехтує не тільки закон, а й моральні засади суспільства, а відтак в первісній позовній заяві просив суд зобов'язати відповідача демонтувати будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та побудовані впритул до земельної ділянки позивача.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовані: хлів літ. «Б» та бетонну споруду площею 1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 12 липня 2013 року позовні вимоги позивача в частині знесення хліва, що значиться під літ. «Б», що знаходяться за адресою: : АДРЕСА_2, за клопотанням позивача були залишені без розгляду.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12.07.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном - відмовлено.

ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема, просив звернути увагу не те, що при розгляді справи суд першої інстанції не об'єктивно та упереджено оцінив всі обставини справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторони по справі є власниками суміжних земельних ділянок, які їм належать відповідно до державних актів, розташованих по АДРЕСА_2 та відповідно по АДРЕСА_1.

На території земельної ділянки будинковолодіння відповідача знаходиться бетонна споруда для зберігання корму, площею 2,94 кв.м., що не внесена до план - схеми земельної ділянки та яка розташована на відстані 0,20м. від межі з суміжною земельною ділянкою будинковолодіння що належить позивачу.

Згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи №1364 від 21.06.2013 року, єдиним можливим способом приведення бетонної споруди для зберігання корму, площею 2,94 кв.м. у відповідність будівельним нормам та правилам - є її перенесення в інше місце з дотриманням санітарних та будівельних норм, оскільки відстань від бетонної споруди будинковолодіння, що належить ОСОБА_3 до межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 та закріплена металевою сіткою становить - 0.20 м., що не відповідає нормам.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що бетонна споруда є самочинним будівництвом, оскільки відповідачем не було надано суду документів, які б вказували на законність будівництва бетонної споруди для зберігання корму, в план - схемі земельної ділянки вона відсутня, є самочинним будівництвом.

В той же час, судом не вірно застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суд при винесенні рішення посилається лише на ст. 376 ЦК України і на те, що позивачем не доведено що самочинно збудована споруда створює перешкоди у використанні ним земельної ділянки. Проте не звернув увагу, що в уточненому позові наголошувалось на порушення правил добросусідства.

В п.17 Постанови №6 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року «Про правовий режим самочинного будівництва» звернуто увагу судів на те, що позов про знесення самочинного збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено особою, права якої порушено, зокрема власником суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, ст. 103 ЗК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав не доведеності позивачем порушення самочинним будівництвом його прав, районний суд залишив поза увагою доводи позивача та надані в їх обґрунтування докази.

Так, позивач зазначає що для накриття бетонної споруди для зберігання корму відповідач використовує лист шиферу, тому під час дощу уся вода стікає саме на межу і частково на земельну ділянку позивача. В матеріалах справи наявні фотоматеріали самочинної споруди, на яких чітко видно наявність накриття, яке виступає за межі самої споруди (має більший діаметр). Тобто, матеріалами справи підтверджується факт стікання дощових вод на межу із земельною ділянкою позивача.

У відповідності до ДБН 360-92, пункту 3.25 для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстані від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель на територію суміжних ділянок.

Тобто, відповідачем при будівництві самочинної бетонної споруди порушені норми ДБН, що створює незручності для позивача та полягає у постійному поступовому псуванні його майна, а саме паркану та розмиванні ґрунту під ним.

Згідно ч.1 ст.103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдасться найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Вище зазначена бетонна споруда використовується відповідачем для зберігання корму, тому в теплу пору року є джерелом неприємного запаху.

Актом обстеження бетонної споруди від 27.08.2013 року встановлено знаходження на земельній ділянці ОСОБА_3 бетонної споруди під накриттям для зберігання корму для тварин на відстані 0,2 м. від паркану ОСОБА_2 і край накриття знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 При дощових опадах вода стікає на земельну ділянку ОСОБА_2 В жомовій ямі кисне жом і виділяє хімічні сполуки, що спричиняє постійний сморід, який проникає в будинок через кватирки і вікна навпроти цієї споруди, чим завдає шкоди його здоровю та спричиняє значний дискомфорт.

Слід зауважити, що площа і конфігурація земельної ділянки відповідача дозволяє збудувати споруду для зберігання корму в будь-якому іншому місці, але ним обрано саме найбільш незручне для позивача її розташування, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Відповідно до ч.1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову районний суд фактично дозволив відповідачу використовувати самочинно зведену бетонну споруду, при цьому не взяв до уваги, що цією спорудою та її використанням порушуються права позивача.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 12.07.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинно збудовану бетонну споруду площею 2,94 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці за адресою: вул.. Котовського, буд. 42 м. Липовець Вінницької області.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

П.П. Гуцол