Рішення № 35242490, 12.11.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа № 919/1214/13За позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального)

загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДВГРЗ ДСНС України)

(вул. Кобилянського 223-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.,

50002, ідентифікаційний код 33873405),

до Приватного акціонерного товариства

"Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"

(вул. Новікова 11, м. Севастополь, 99042, ідентифікаційний код 00191906)

про стягнення 76 357,73 грн,.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ДВГРЗ ДСНС України) - Григорьєва О.В., довіреність № 01/3-753 від 01.10.2013;

Відповідач (ПАТ "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького") - Мартинюк О.О., довіреність № 2/4467 від 25.12.2012.

Суть спору:

Державний воєнізований гірничорятувальне (аварійно-рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" про стягнення 76 357,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання з боку відповідача умов договору №127/01/16/33 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій в частині належної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою від 21.10.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, вказавши на те, що з позовними вимогами не погоджується в повному обсязі, враховуючи те, що 23.01.2013 відповідач повідомив позивача про відмову від послуг за договором з 24.02.2013. При цьому, оплата за договором передбачена лише по фактичним витратам на виконання робіт на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей, обліку робочого часу та інш), при тому, що позивачем не представлено доказів фактичних витрат у виконання умов договору з 01.02.2013 по 28.02.2013. Також відповідач зазначив, що вимоги позивача стосовно сплати пені та штрафу є необґрунтованими (а.с. 73-74).

У порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у судовому засіданні 12.11.2013 надав письмові пояснення по суті спору, вказавши на те, що суду надано всі необхідні документи, які б підтверджували здійснення позивачем постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування об'єктів відповідача, зокрема, рахунок від 13.02.2013, який відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач повинен був оплатити згідно з умовами договору, але він не сплачений.

У судовому засіданні 12.11.2013 позивач виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, просив його задовольнити в повному обсязі та з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ

01.10.2008 між Криворізьким воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном МНС України (Аварійна-рятувальна служба) та Відкритим акціонерним товариством «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (об'єкт) був укладений договір №127/83 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, предметом якого є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів територій та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно з умовами договору, об'єкт зобов'язався, зокрема, оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування аварійно-рятувальною службою об'єкта, в тому числі відшкодувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій (п. 3.12 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації складає: 153372,72 грн на 2008 рік; 650775,36 грн. на 2009 рік.

Означена вартість встановлена сторонами на підставі розрахунку (калькуляції) що надається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх час виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей, обліку робочого часу тощо.). За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують вимоги діючого законодавства, за взаємною згодою сторін вартість обслуговування за договором може змінюватися шляхом внесення змін та доповнень до договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору плата за обслуговування об'єкту аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки, згідно з наданим рахунком.

За змістом положень розділу 5 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором аварійно-рятувальна служба та об'єкт несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За порушення терміну оплати об'єкт сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за Договором.

За змістом положень п.6.1.- Договір укладається на невизначений термін і набирає сили з 01.10.2008 (п. 6.1).

Дія Договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій та природного та техногенного характеру (п. 6.2 Договору).

За змістом положень 6.3 Договору, при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби, об'єкт повинен не більш як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.

Зміни та доповнення до Договору вносяться лише за письмовою згодою сторін (п. 6.4).

Взаємовідносини між сторонами, що не врегульовані Договором, регулюються чинним законодавством України (п. 6.5 Договору).

Про зміну умов обслуговування одна із сторін повинна письмово, не пізніше як за три місяці попередити про це іншу сторону (п. 6.7).

Протоколом розбіжностей до Договору №127/01/16/33 від 01.10.2008 на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування було затверджено нову редакцію пункту 4.1, а саме: вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникненню, у кількості 2 оперативних одиниць складає:

153372,72 - на 2008 рік

550775,40 - на 2009 рік.

Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), що додається , і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами

Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомості, обліку робочого часу тощо). За взаємною згодою сторін, вартість обслуговування згідно з Договором може змінюватись шляхом внесення змін і доповнень до Договору (а.с. 14).

Додатковою угодою від 19.03.2012 до Договору №127/01/16/33 від 01.10.2008 сторонами враховано нові найменування, у зв'язку з перейменуванням ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» в Приватне акціонерне товариство «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького», а також Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України в Криворізький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Міністерства надзвичайних ситуацій України (а.с. 18).

Додатковою угодою №4/61/01 від 10.01.2013 до Договору №127/01/16/33 від 01.10.2008 абзац 1 пункту 4.1 Договору викладений в такій редакції: «Вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення складає помісячно: з 01 січня 2013 року по28 лютого 2013 року - по 60887,93 грн (а.с. 19).

Наказом від 13.05.2013 №215 Криворізький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін МНС України був перейменований в Державний воєнізований гірничорятувальний загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (а.с. 47).

Листом від 23.01.2013 №2/282 відповідач повідомив про відмову від послуг аварійно-рятувальної служби за договором №127/01/16/33 від 01.01.2008, починаючи з 24.02.2013 (а.с. 20).

13.02.2013 позивачем на адресу відповідача був скерований рахунок №181 на суму 60887,93 грн. з призначенням - фінансування аварійно-рятувальної служби за договором №127/01/16/33 від 01.10.2008 за лютий 2013 (а.с.21).

Крім того, позивачем на адресу відповідача скеровано Акт №181 виконання умов договору №127/01/16/33 від 01.10.2008 за лютий 2013, із зазначенням на те, що аварійно-рятувальне обслуговування здійснюється у відповідності до умов договору з 01.02.2013 по 28.02.2013 на суму 60887,93 грн (а.с. 22).

Листом від 11.03.2013 №16/957 відповідач звернувся до позивача з проханням виставити рахунок за фактично надані послуги позивачем строком по 23.02.2013 включно у зв'язку з припиненням договору 23.02.2013 на підставі пункту 6.3. Договору та листа №2/282 від 23.01.2013 (а.с. 24).

Листом від 26.03.2013 позивач повідомив про те, що відповідно до Додаткової угоди №4/61/01 від 10.01.2013 - термін дії угоди узгоджений до 28.02.2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, тому і рахунки виставлені відповідно до кінцевої дати дії угоди (а.с. 25).

Листом від 10.04.2013 №2/1514 відповідач звернувся до позивача з пропозицією відредагувати рахунки з урахуванням відмови ПАТ «Балаклавське рудоуправління ім.. О.М.Горького» від послуг за договором з 24.02.2013 шляхом направлення листа №2/282 (а.с. 23).

02.08.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією №01/3-440 про сплату заборгованості у розмірі 74479,52 грн, що складається з 60887,93 грн - сума заборгованості за Договором, 9325,17 грн - сума нарахованої пені у розмірі 0,1 відповідно до пункту 5.3 Договору, 4266,42 грн штрафу відповідно до статті 231 Господарського кодексу України (а.с. 26).

Листом від 22.08.2013 №2/3413 відповідач повідомив позивача про те, що дія договору була припинена, починаючи з 24.02.2013, тобто з означеної дати обов'язки сторін були припинені. З огляду на те, що оплата аварійно-рятувальних робіт здійснюється на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу) на підставі рахунку (п. 4.1, 4.2 Договору), однак документів, що підтверджують виконання робіт за договором з боку позивача за період з 01.02.2013 по 23.02.2013 на адресу підприємства не надходило. З огляду на таке, претензія №01/3-440 від 02.08.2013 не визнана в повному обсязі (а.с. 32. 78).

Листом від 09.09.2013 позивач повторно скерував на адресу відповідача акт виконаних робіт №181 від 28.02.2013 за період з 01.01.2013 по 28.02.2013 (а.с. 33).

Листом від 01.10.2013 №2/3860 Акт №181 від 28.02.2013 про надання послуг за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 на суму 60887,93 був повернути без підписання з огляду на те, що його данні про надання послуг продовж до 28.02.2013 не відповідають дійсності, оскільки договір припинив свою дію, починаючи з 24.02.2013 (а.с. 55).

З огляду на те, що відповідачем не оплачено вартості отриманих послуг за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 у розмірі 60887,93 грн, позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення суми заборгованості за договором, а також стягнення пені та штрафу за порушення відповідачем строків виконання зобов'язань перед позивачем.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору, тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе обов'язок оплачувати постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування об'єкта, при цьому, як встановлено у п. 4.1 оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо).

За змістом положень пункту 4.2 Договору плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням кошті, у визначені строки, згідно з наданим рахунком.

При цьому Додатковою угодою №4 до Договору сторонами узгоджено, що з 01.01.2013 по 28.02.2013 вартість послуг за договором складає - по 60887,93 грн щомісячно (а.с.19).

У виконання умов Додаткової угоди №4 від 10.01.2013 позивачем виставлений рахунок за лютий 2012 грн у сумі 60887,93 грн (а.с. 21).

Однак, користуючись положенням пункту 6.3 Договору, за яким при відмові від послуг аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за 1 місяць письмово повідомити іншу сторону, відповідач 23.01.2013 заявив про відмову від послуг за договором починаючи з 24.02.2013 (а.с. 20).

За змістом положень статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, сторонами у договорі узгоджений спрощений порядок припинення умов договору - на підставі повідомлення про відмову від договору за 1 місяць (п. 6.3 Договору).

Матеріали справи містять докази отримання позивачем повідомлення - листа №2/282 від 23.01.2013 про відмову від послуг за договором, починаючи з 24.02.2013 (а.с. 76).

З огляду на те, що додаткове узгодження іншою стороною строку припинення дії договору не передбачено умовами пункту 6.3 Договору, а також будь-якого письмового заперечення позивача стосовно припинення дії договору з цієї дати ( з 24.02.2013) не представлено, спірний договір припинив свою дію саме з 24.02.2013.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (частина 3 статті 615 Цивільного кодексу України).

Відпоідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За положеннями статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про припинення договірних відносин між сторонами з 24.02.2013. З огляду на таке, нарахування оплати за період з 24.02.2013 по 28.02.2013 - період поза межами договору, є безпідставним.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Суду не представлено доказів оплати відповідачем послуг за договором, наданих позивачем за період з 01.02.2013 по 23.02.2013.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що строк дії договору закінчився 23.02.2013, судом зроблений власний розрахунок суми основного боргу за період з 01.02.2013 по 23.02.2013, а саме: (60887,93/28)*23=50015,09 грн (сума заборгованості за 23 дня).

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 73) стосовно того, що оплата підприємством вартості функціонування структурних підрозділів здійснюється виключно по фактичним витратам на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу та інше), з огляду на означене.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами, затвердженого наказом МНС України №440 від 17.11.2003, аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів складається з постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування та надання платних послуг.

П. 3.4 Порядку визначає, що постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами передбачає: забезпечення готовності їх сил управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Відповідно до пункту 3.12 Договору №127/01/16/33 від 01.01.2008 відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування своїх об'єктів, в тому числі відшкодувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій. При цьому, вартість постійного та обов'язкового обслуговування встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), яка є додатком до Договору (п. 4.1).

Крім постійного та обов'язкового аварійно-рятувального обслуговування послуги позивача включають також виконання аварійно-рятувальних робіт під час виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» аварійно-рятувальні роботи - це роботи, спрямовані на пошук, рятування та захист людей, довкілля під час виникнення надзвичайної ситуації, що потребує залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення.

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території або об'єктів, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією.

Дійсно, в п. 4.1 Договору сторонами обумовлено оплату аварійно-рятувальних робіт на підставі підтверджувальних документів, тобто аварійно-рятувальних робіт, пов'язаних з ліквідацією надзвичайної ситуації на об'єктах відповідача. Однак, предметом позову є не плата за виконання аварійно-рятувальних робіт, що підтверджується актами, відомостями обліку робочого часу, тощо, стягнення плати за постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування, оплата якого повинна здійснюватись відповідачем на підставі пункту 4.2 Договору, відповідно до рахунку.

Таким чином сума основного боргу у розмірі 50015,09 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач простить стягнути з відповідача суми пені в розмірі 11203,38 грн, відповідно до положень пункту 5.3 Договору, а саме, за порушення терміну оплати об'єкт сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за договором.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного внесення оплати за договором за період з 01.02.2013 по 23.02.2013 (включно), у зв'язку з чим його заборгованість склала 50015,09 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки, згідно з наданим рахунком.

Ані умови договору, ані зміст виставленого рахунку №181 від 13.02.2013 на суму 60887,93 (а.с. 21) не містить даних щодо строків, у межах яких платіж має бути виконаний.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимоги щодо оплати суми заборгованості за лютий 2013 року були викладені у претензії від 02.08.2013 №01/3-440 (а.с. 26), що була отримана відповідачем 06.08.2013 (а.с. 31).

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, відповідач повинен був у строк до 14.08.2013 здійснити оплату заборгованості за договором за період з 01.02.2013 по 23.02.2013 (включно).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем представлений розрахунок пені за період з 01.03.2013 по 01.09.2013 (184 дні).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що оплата за договором здійснена на була, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідач пені за період з 14.08.2013 по 01.09.2013 (18 днів).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вважаючи означене, судом зроблено власний розрахунок пені: 50015,09 (сума боргу) *0,13 (подвійна облікова ставка) / 365 * 18 днів = 320,64 грн.

З огляду на означене, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 320,64 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 4266,42 грн, враховуючи положення статті 231 Господарського кодексу України.

Суд не вбачає підстав для задоволення цієї вимоги позивача з огляду на таке.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У даному випадку договір №127/01/16/83 не містить умов про застосування неустойки у вигляді штрафу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що він є суб'єктом державного сектору економики у разумінні статті 231 ГУ України, а тому має право на стягнення 7% штрафу від суми основної заборгованості не підтверджено відповідними та належними доказами у разумінні положень статей 32-33 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 ГК України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом.

Згідно з п. 3 прикінцевих положень ГК України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином, саме Кабінет Міністрів України має визначати чи належить позивач до державного сектора економіки чи ні, однак позивач не надав суду відповідних доказів.

Відповідно до норм ст. 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору на підставі доказів.

Враховуючи означене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо нарахування штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості.

До того ж відповідно до висновків Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 50015,09 грн. - сума основного боргу, 320,64 грн - сума пені, а всього 50335,73 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (вул. Новікова 11, м. Севастополь, 99042, ідентифікаційний код 00191906) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДВГРЗ ДСНС України) (вул. Кобилянського 223-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50002, ідентиф. код 33873405) 50335,73 грн (п'ятдесят тисяч триста тридцять п'ять грн. 73 коп), з яких 50015,09 грн. - сума основного боргу, 320,64 грн - сума пені, а також суму судового збору у розмірі 1134,15 грн (одна тисяча сто тридцять чотири грн. 15 коп).

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 15.11.2013