Рішення № 35242396, 07.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2013 р.

Справа № 916/2380/13

За позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"

до відповідача Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях"

проT> стягнення 18197,14грн.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" про стягнення заборгованості у розмірі 18197,14грн., а саме: основного боргу у розмірі 15042грн., пені у розмірі 1116,63грн., 3%річних у розмірі 1241,28грн., та індексу інфляції у розмірі 797,23грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.13р. порушено провадження у справі №916/2380/13.

24.10.13р. від Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" надійшла довідка №1127 від 21.10.13р.(вх.№23234/13 від 24.10.13р.), згідно якої підтверджує факт заборгованості станом на 21.10.13р. по договору №90-ір/54/10/1 від 05.10.10р. у сумі 15042грн., та зазначає, що жодних коштів по даному договору не надходило.

Відповідач проти позовних вимог про стягнення пені заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№31093/13 від 16.10.13р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що як випливає з наданого до позовної заяви розрахунку пені, розрахунок позивачем був зроблений за період з 20.08.2010р. по 20.02.2011р., тобто пеня нарахована після спливу встановленого законом річного строку для її нарахування, таким чином, вважає необгрунтованим здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій і просить суд відмовити позивачу у виплаті безпідставно нарахованих штрафних санкцій.

="fs132">Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Відокремлений підрозділ "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" входить до складу Державним підприємством водних шляхів "Укрводшлях" без створення юридичної особи

Підрозділ діє на підставі Положення та довіреності на право здійснення господарської та виробничої діяльності з правом представляти інтереси підприємства в установах, організаціях в тому числі в судових органах зі всіма правами наданими сторонам у судовому процесі.

Підрозділ зареєстрований в органах статистики та має свій ідентифікаційний код єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

05.10.2010р. між Відокремленим підрозділом "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"(Підрядник) та Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях"(Замовник) було укладено договір №90-ір/54/10/1, відповідно до умов якого Підрядник зобов’язався виконати роботи судном т/х «СЗ-23» по встановленню якорів земснаряду «Тіксі», який виконує роботи на акваторії ТОВСП”НИБУЛОН” при використанні паливно-мастильних матеріалів Замовника, а Замовник зобов’язався забезпечити судно Підрядника паливно-мастильними матеріалами, прийняти та сплатити роботи по встановленню якорів за ціною та в терміни на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору. Замовник зобов’язаний: щомісячно підписувати акти виконаних робіт; оплатити вартість виконаних робіт в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 3.1. договору, Замовник сплачує Підряднику по 138(сто тридцять вісім)грн. в т.ч. ПДВ-23грн. за кожну годину виконаних робіт, вказаних у п. 1.1.цього договору.

У відповідності з п. 3.3, договору. Замовник на протязі 5 банківських днів на підставі виставлених рахунків Підрядником сплачує вартість фактично виконаних робіт згідно належним чином оформлених актів.

Відповідно до п. 5.1. договору, за порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством та умовами даного договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за виконані роботи Замовник додатково сплачує Підряднику пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем були виконані роботи, на загальну суму 15042грн., що підтверджується актами виконаних робіт підписаним відповідачем в установленому порядку, а саме: від 31.10.2010р. на суму 11040грн., від 19.11.2010р. на суму 4002грн.

Для оплати виконаних робіт були виставлені рахунки: №277 від 02.11.2010р. на суму 11040грн., №314 від 19.11.2010р. на суму 4002грн.

В порушення умов зазначеного договору відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк за виконані роботи, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15042грн.

26.02.2013р. між сторонами було підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 26.02.13р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 15042грн.

27.02.13р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №191, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 15042грн.

04.04.2013р. відповідачем було надано відповідь на претензію №318-5 від 04.04.2013р., згідно якого повідомляє, що з виставленими вимогами погоджується, але на сьогодні у підприємства відсутні кошти, однак при надходженні коштів рахунки одразу будуть сплачені.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов’язку щодо оплати заборгованості за виконані роботи які були прийняті, але не були сплачені, Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" про стягнення заборгованості у розмірі 18197,14грн., а саме: основного боргу у розмірі 15042грн., пені у розмірі 1116,63грн., 3%річних у розмірі 1241,28грн., та індексу інфляції у розмірі 797,23грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно п.п.1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 26.02.13р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 15042грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено наявність виконання позивачем підрядних робіт за договором №90-ір/54/10/1 від 05.10.2010р., порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості виконаних та прийнятих робіт, у зв’язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №90-ір/54/10/1 від 05.10.2010р. у розмірі 15042грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" пені в розмірі у розмірі 1116,63грн., а саме у розмірі 818,95грн. розрахованої за період з 01.11.2010р. по 01.05.2011р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 11040грн., та у розмірі 297,68грн., за період з 20.11.2010р. по 20.05.2011р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 4002грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Пунктом 4. ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

16.10.13р. відповідач подав суду відзив(вх.№31093/13 від 16.10.13р.), згідно якого просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем щодо стягнення пені у розмірі 1116,63грн.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою 09.09.13р.(позовна заява датована 04.09.2013р.), а розраховує позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1116,63грн. за період з 01.11.2010р. по 01.05.2011, та за період з 20.11.2010р. по 20.05.2011р.

З аналізу наведених правових положень цивільного кодексу України вбачається, що Державним підприємством водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", який звернувся до господарського суду Одеської області з даним позовом пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у розмірі 1116,63грн., а тому до спірних правовідносин застосовуються правила Цивільного кодексу України, а саме ст.ст. 267, 258 цього Кодексу, та позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1116,63грн. не підлягають судом задоволенню, з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач у відповідності з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 797,23грн. за період з грудня 2010р. по липень 2013р., обрахованого із суми заборгованості у розмірі 15042грн. та 3% річних у розмірі 1241,28грн. за період з грудня 2010р. по липень 2013р., обрахованих із суми заборгованості у розмірі 15042грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано індекс інфляції та визначено розмір, а тому індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 684,58грн., за період з грудня 2010р. по липень 2013р., що обраховано із суми заборгованості у розмірі 15042грн.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" по оплаті, та перевіривши наданий розрахунок трьох процентів річних, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню 3% річних у розмірі 1241,28грн. за період грудня 2010р. по липень 2013р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 15042грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення позовні вимоги Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" до відповідача Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 15042грн., 3%річних у розмірі 1241,28грн., та індексу інфляції у розмірі 684,58грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1604,27грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (68600 Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36 р/р 26000010106964 в філії «Укрексімбанк» МФО 328629, ЄДРПОУ 31091889) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" в інтересах Відокремленого підрозділу "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного буд.12; 49038 м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд. 28, р/рах 26009050202528 в КБ «ПриватБанк» в Дніпропетровську, МФО 350299, ЄДРПОУ 14287525) заборгованості у розмірі 15042(п’ятнадцять тисяч сорок дві)грн., 3%річних у розмірі 1241(одну тисячу двісті сорок одну)грн.28коп., індекс інфляції у розмірі 684(шістсот вісімдесят чотири)грн.58коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1604(одну тисячу шістсот чотири)грн.27коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.11.2013р.

Суддя Гут С.Ф.