Ухвала суду № 35241969, 11.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 р.Справа № 2107/3133/2012

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Хоменко В.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

за участю секретаря - Півень М.О.,

за участю представника третьої особи - ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Генічеської міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Генічеської міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради № 180 від 17.05.2012 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3 від 24.04.2012р. № 191 щодо виконання пункту 1.1 рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21.10.2003 р. № 360 «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1».

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 1 рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради № 180 від 17.05.2012 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3 від 24.04.2012р. № 191 щодо виконання пункту 1.1 рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21.10.2003 р. № 360 «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1», керуючись ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпунктом 7 пункту «а» частини 1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1.

Рішенням Генічеського районного суду від 11 червня 1997 року (а.с. 7) між співвласниками встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, на якій розташовано домоволодіння.

Також судом першої інстанції встановлено, що в 2003 році ОСОБА_2, без затвердженої в установленому законом порядку проектної документації, на зазначеній земельній ділянці збудовано прибудову до будинку - двоповерхову літню кухню літера «М» та сарай, які згідно акта, складеного комісією виконкому Генічеської міської ради від 03.10.2003 року, створюють ОСОБА_3 перешкоди в використанні належним чином земельної ділянки загального користування.

Відповідно до акту комісії 21.10.2003 року виконкомом Генічеської міської ради прийнято рішення № 360, яким ОСОБА_2 в строк до 20.11.2003 року зобов'язано знести самовільно збудовані прибудову та сарай, а також привести земельну ділянку у відповідність з документами на домоволодіння. Вказане рішення виконавчого комітету не було оскаржено ОСОБА_2

Відповідно до ст. 105 ч.3 ЦК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівлі та споруди, які зведені громадянином без встановленого дозволу, за рішенням виконкому ради підлягають знесенню громадянином який їх збудував, або за його рахунок.

Рішенням виконавчого комітету № 230 від 21.07.2005 року виконкомом Генічеської міської ради постановлено рішення № 230, яким було зобов'язано знести зазначені будівлі КП «Азовкомунсервіс», за рахунок ОСОБА_2

Також судом встановлено, що виконком Генічеської міської ради звертався до Генічеського районного суду з позовом про знесення вказаних самовільних будівель, зведених ОСОБА_2 Рішенням Генічеського районного суду від 08.02.2005 року в задоволенні позову виконавчого комітету відмовлено та сторонам роз'яснено порядок вирішення спірного питання.

Постановою Генічеського районного суду від 20.12.2005 року за позовом ОСОБА_3 визнано незаконною бездіяльність голови Генічеської міської ради Скляренко І.В. по виконанню рішення виконкому Генічеської міської ради № 360 від 21.10.2003 року «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2», та рішення виконкому Генічеської міської ради від 21.07.2005 року № 230 « Про внесення змін до пунктів 1.1,1.3 рішення виконкому від 21.10.2003 року № 360»

Рішення Генічеського районного суду набрало законної сили 20.01.2006 року та судом 06.02.2006 року видано виконавчий лист.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на дату подання ОСОБА_3 позову 14.08.2012 року рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради № 360 від 21.10.2003 року не виконано.

17.05.2012 року виконавчим комітетом Генічеської міської ради постановлено рішення № 180, яким встановлено, що п.1.1 рішення виконкому Генічеської міської ради № 360 від 21.10.2003 року «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1 втратив чинність.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу п'ятого пункту п'ятого рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Колегія суддів погоджується з вище зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні позову, суд правильно застосував норми матеріального права, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи Законом України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, відповідно до Конституції України, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частиною 9 цієї ж статті передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад врегульовані главою 2 Розділу ІІ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зокрема, відповідно до пп.10 п. «б» ч.1 ст. 30 цього Закону облік та реєстрація об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності віднесено до делегованих повноважень виконавчого комітету, отже здійснення цих повноважень реалізується виконавчим комітетом як безпосередньо органом місцевого самоврядування (в даному випадку - Генічеською міською радою).

В свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція міських рад. Проте повноважень щодо скасування прийнятих власних рішень зазначеною нормою не передбачено.

Рішенням Конституційного суду у справі №7-рп від 16 квітня 2009 року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1, 10, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що закріплені у ст. 144 Конституції України і ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст. 25, ч. 4 ст. 59).

Конституційним Судом України було також зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74).

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таку ж позицію викладено у ч.2 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(з наступними змінами і доповненнями): органи виконавчої влади не можуть скасовувати рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

На думку колегії суддів, своїм рішенням № 180 від 17.05.2012 р. яким встановлено, що п.1.1 рішення виконкому Генічеської міської ради № 360 від 21.10.2003 року «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1» втратив чинність, фактично виконавчим комітетом Генічеської міської ради було вирішено питання, яке віднесене не до власних, а до делегованих повноважень виконкому, що є протиправним.

Таким чином, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21.10.2003 р. № 360 «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1» виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_3 щодо користування житловою будівлею, внесення змін до цього рішення, шляхом визнання пункту рішення таким що втратив чинність, безумовно порушує конституційні права громадян і є самостійною підставою для поновлення таких прав у судовому порядку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради № 180 від 17.05.2012 р. «Про розгляд заяви ОСОБА_3 від 24.04.2012р. № 191 щодо виконання пункту 1.1 рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради від 21.10.2003 р. № 360 «Про знесення самовільно збудованих господарських будівель по АДРЕСА_1».

Доводи, викладені третьою особою в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на помилковому розумінні норм права, висновків суду першої інстанції не спростовують, та містять дуже формальний характер, а тому підстав для скасування ухваленого рішення не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Генічеської міської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_2 про скасування рішення органу місцевого самоврядування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: