Ухвала суду № 35240342, 29.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 2а-7067/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

23.09.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг"; скасування податкового повідомлення-рішення № 0000353800 від 11.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 288 883 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 216 662,25 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 000027800 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Ранг» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 112 483,23 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року виправлено описку в передостанньому абзаці мотивувальної частини постанови та в п. 2 резолютивної частини постанови від 03.07.2012 року, змінено помилково зазначений номер податкового повідомлення-рішення 000027800 на вірний 0000353800, а також помилково вказану суму грошового зобов'язання з ПДВ 112483,23 грн. на правильну 505545,25 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 02.08.2012 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі податковий орган посилався на те, що в ході проведеної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» було встановлено, що позивач

здійснював придбання товарів у ТОВ «Газнафтокомерс». За рахунок вказаних операцій позивачем було сформовано податковий кредит, однак при цьому, податковим органом не було встановлено факту подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Газнафтокомерс» товару. Враховуючи викладене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Ранг» є вигодонабувачем, а тому сформований ним податковий кредит по операціям з контрагентом - ТОВ «Газнафтокомерс» підлягає зменшенню, а податкове зобов'язання з податку на додану вартість - збільшенню, у зв'язку з чим і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку апелянта, є правомірним та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Ранг».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві була проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Газнафтокомерс».

За результатами вказаної перевірки складено акт № 433/38/13863642 від 18.04.2011 року, на підставі якого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000353800 від 11.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 288883 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 216662,25 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ранг» вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті про результати позапланової невиїзної перевірки податковим органом зазначено про те, що з акту перевірки ДПІ у м. Чернігові, де знаходиться на обліку ТОВ «Газнафтокомерс», вбачається, що фінансово-господарська діяльність вказаного товариства здійснювалась поза межами правового поля. Так, було встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Газнафтокомерс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Податковий орган зазначив, що за результатами перевірки підприємства ТОВ «Газнафтокомерс» встановлено факт недійсності правочинів. Крім того, відповідач посилався на те, що в ході проведення перевірки не можливо було встановити фактичні обставини подальшої реалізації ТОВ «Ранг» придбаного товару у ТОВ «Газнафтокомерс», що свідчить про те, що ТОВ «Ранг» є «вигодонабувачем».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Ранг», зважаючи на наступне:

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, в грудні 2010 року ТОВ «Ранг» було задекларовано податковий кредит по операціях з постачальником ТОВ «Газнафтокомерс» на суму 288 883 грн.

Згідно укладеного між ТОВ «Ранг» (Покупець) та ТОВ «Газнафтокомерс» (Постачальник) договору поставки ГЗ-00076 від 03.08.2010 року постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язувався прийняти їх і сплатити їх вартість (а.с. 73).

Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Специфікаціях, що складаються постачальником та підтверджується шляхом підписання Покупцем на умовах даного договору.

В договорі також визначено, що умови поставки зазначені у Специфікаціях до даного договору. При цьому, під «відвантаженням» розуміється завантаження залізничних цистерн або автоцистерн товаром.

Позивачем були надані Специфікації до договору поставки № ГЗ-00076 від 03.08.2010 року №№ 0002, 0003, 0004, 0005, в яких визначено вид нафтопродукту, одиниці виміру, його кількість, ціну та станцію призначення (а.с. 81-84).

В підтвердження виконання укладеного договору та здійснення господарської операції ТОВ «Газнафтокомерс» були виписані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури (а.с. 85-86, 91-92, 96,100-102, 106,108-109,111).

Крім того, в підтвердження поставки товару та його отримання, позивачем були надані акти прийому-передачі нафтопродуктів за договором № ГЗ 00076 від 03.08.2010 року та накладні залізничного перевезення (а.с. 87, 93-95, 97-98, 103-105, 110, 113-114), а також сертифікати відповідності продукції.

Дослідивши вказані документи колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне:

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наданих позивачем податкових накладних, вони містять всі необхідні відомості, які підтверджують здійснення господарської операції.

В свою чергу, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Слід зазначити, що згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В даному випадку товариством належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Газнафтокомерс», що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Що стосується посилань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на нікчемність правочинів укладених ТОВ «Газнафтокомерс» та, відповідно, на те, що укладений вказаним товариством з ТОВ «Ранг» договір не спричинив реального настання правових наслідків, то колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Ранг» було дотримано всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит, а тому податкове повідомлення-рішення №0000353800 від 11.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 288883 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 216662,25 грн. прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 липня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.