Постанова № 35240283, 28.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2013 р. № 820/9115/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Костіна А.В.

за участю:

представника позивача - Лантрат А.В., що діє за довіреністю від 09.08.2013 року

представника відповідача - Оніщенко А.В., діє за дорученням № 206/10.0-12 від 04.07.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №00004424200 від 16.10.2013 р., яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 789 263,50 грн., з яких 630 366,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 158 897,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення №00004434200 від 16.10.2013 р., яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, код платежу 11021000, у сумі 982 350,00 грн., з яких 787 329,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 195 021,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, в обґрунтування чого зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угоди в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, та перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, та є платником ПДВ.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Снекк-Фрутт» з податку на прибуток на додану вартість за грудень 2010 року та правомірність включення до податкового кредиту грудня 2010 року та січня року 2011 року, ТОВ «Юта-Групс» з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за червень-листопад 2010 року та правомірність включення до податкового кредиту червня-грудень 2010 року, ТОВ «Аттіс-Агро» з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року на податку на додану вартість за серпень 2010 року, ФОП ОСОБА_1 з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року та податку на додану вартість за липень 2011 року, ПП «Прем'єрпродукт-Харків» з податку на прибуток за 2010 рік та податку на додану вартість за грудень 2010 року та правомірність включення до податкового кредиту січня 2011 року, за результатами якої був складений Акт № 293/42.0-10/31340536 від 21.05.2013 року (а.с. 15-83 т. 1).

Відповідно до Акту перевірки № 293/42.0-10/31340536 від 21.05.2013 року податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем ст. 3, п.п 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість: за період червень 2010 року на суму ПДВ-50519,00грн, за період липень 2010 року у сумі ПДВ-69404,50грн., за період серпень 2010 року у сумі ПДВ-219058,19грн., за період вересень 2010 року у сумі ПДВ- 52089,00грн., за період жовтень 2010 року у сумі ПДВ-74883,00грн., за період листопад 2010 року у сумі ПДВ-78120,60грн., за період грудень 2010 року у сумі ПДВ-79993,06грн., усього на 624067,35грн.; п. 198.1 п. 198.3, 198.6, ст. 198, «г» п. 201.1 ст. 201 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за липень 2011 року у сумі 6300,00грн.; п. 3.1 п. 5.1 п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем завищено витрати на суму 31500грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 780084,00грн, в тому числі по періодах за 9 місяців 2010 року - 192592,00грн., за 2010 рік - 587492,00грн.; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено витрати на суму 31500,00грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 7245,00грн., в тому числі за 3 квартали 2011 року -7245,00грн.

На підставі Акту перевірки № 293/42.0-10/31340536 від 21.05.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000234200 від 06.06.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 945549,00 з яких 630366,00 грн. за основним платежем, 315183,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000244200 від 06.06.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1180993,50грн., з яких 787329,00грн. за основним платежем, 393664,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 84,86).

Не погоджуючись з висновками СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, позивачем було подано до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників скаргу. Рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників від 07.08.2013 року № 4204/10/10-233 було частково скасовано податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 06.06.2013 року № 0000234200 в частині зменшення суми (штрафної) санкції у розмірі 156285,50грн. та № 0000244200 в частині зменшення суми штрафної (фінансової) санкції у розмірі 198 643,50грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 06.06.2013 року № 0000234200 та № 0000244200 залишено без змін, а скаргу директора Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" задоволено частково.

Не погоджуючись з Рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників від 07.08.2013 року № 4204/10/10-233, позивачем було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 11064/6/99-99-10-01-17 було залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального управління Міндоходів від 06.06.2013 року № 0000234200 та № 0000244200 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу директора Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення.

З дослідженого судом Акту перевірки № 293/42.0-10/31340536 від 21.05.2013 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Снекк-Фрутт», ТОВ «Юта-Групс», ТОВ «Аттіс-Агро», ФОП ОСОБА_1, ПП «Прем'єрпродукт-Харків».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" є виготовлення хлібопродукції. Як встановлено судом, у користуванні позивача наявні нежитлові будівлі, які являють собою цехи. Також встановлено, що у позивача на балансі знаходиться необхідне обладнання для виготовлення хлібопродукції.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (замовник) та ТОВ «Аттіс-Агро» (продавець) був укладений Договір купівлі-продажу № 24/10 від 19.07.2010 року, відповідно до предмету якого продавець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору (а.с. 119 т. 2).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Аттіс-Агро» борошно пшеничне, що підтверджується видатковими накладними від 04.08.2010 року, від 09.08.2010 року, від 10.08.2010 року, від 13.08.2010 року, від 11.08.2010 року, від 16.08.2010 року, від 17.08.2010 року, від 18.08.2010 року, від 20.08.2010 року, від 25.08.2010 року, від 26.08.2010 року, від 31.08.2010 року, від 30.08.2010 року (а.с. 125,130, 137,140, 144, 148, 153, 156, 160 ,164, 168, 172, 176 т. 2).

Вартість придбаної продукції була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Аттіс-Агро», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 184-194 т. 2).

ТОВ «Аттіс-Агро» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 1104 від 04.08.2010 року, № 1105 від 04.08.2010 року, № 1129 від 09.08.2010 року, № 1142 від 10.08.2010 року, № 1165 від 13.08.2010 року, № 1155 від 11.08.2010 року, № 1174 від 16.08.2010 року, від 1194 від 17.08.2010 року, № 1214 від 18.08.2010 року, № 1224 від 20.08.2010 року, № 1237 від 25.08.2010 року, № 1243 від 26.08.2010 року, № 1271 від 31.08.2010 року, № 1260 від 30.08.2010 року (а.с. 124, 128, 132, 136,139, 147 151, 156, 159, 163, 167,171, 175 т. 2).

Придбана продукція фактично переміщено силами ТОВ «Аттіс-Агро», що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 127,131,135,138,142,146,150,154,158, 162,166,170,174,179 т. 2).

ТОВ «Аттіс-Агро» було надано позивачу посвідчення про якість борошна (а.с. 196-220 т. 2).

Отримана за Договором купівлі-продажу № 24/10 від 19.07.2010 року продукція, була оприбуткована на склади позивача, що підтверджується приходними ордерами.

Суд зазначає, що придбана позивачем у ТОВ «Аттіс-Агро» продукція була в подальшому передана зі складу на виробництво для виготовлення хліба та хлібобулочних виробів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Аттіс-Агро» було виконано договір купівлі-продажу, придбана продукція була використана останнім у власній господарській діяльності - виготовлення хлібопродукції.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (замовник) та ТОВ «Снекк-Фрутт» (постачальник) був укладений Договір поставки № 01/12 від 01.12.2010 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставить покупцю, а покупець прийняти та оплатити сировину для кондитерського виробництва (а.с.232-233 т. 1).

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Снекк-Фрутт» продукцію для кондитерського виробництва, що підтверджується видатковими накладними № 919 від 02.12.2010 року, № 921 від 02.12.2010 року, № 930 від 06.12.2010 року, № 942 від 07.12.2010 року, № 946 від 08.12.2010 року, № 948 від 10.12.2010 року, № 955 від 13.12.2010 року, № 957 від 13.12.2010 року, № 958 від 14.12.2010 року, № 970 від 15.12.2010 року, №974 від 16.12.2010 року, № 977 від 17.12.2010 року, № 982 від 20.12.2010 року, № 995 від 22.12.2010 року, № 999 від 24.12.2010 року, № 1007 від 27.12.2010 року, № 1022 від 30.12.2010 року (а.с.235, 238, 241, 244,247 т. 1, а.с. 2, 5, 8,11, 14, 17,20, 24, 26, 29, 33, 36 т. 2).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Снекк-Фрутт», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 53-60 т. 2).

ТОВ «Снекк-Фрутт» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 919 від 02.12.2010 року, № 921 від 02.12.2010 року, № 930 від 06.12.2010 року, № 942 від 07.12.2010 року, № 946 від 08.12.2010 року, № 948 від 10.12.2010 року, № 955 від 13.12.2010 року, № 957 від 13.12.2010 року, № 958 від 14.12.2010 року, № 970 від 15.12.2010 року, №974 від 16.12.2010 року, № 977 від 17.12.2010 року, № 982 від 20.12.2010 року, № 995 від 22.12.2010 року, № 999 від 24.12.2010 року, № 1007 від 27.12.2010 року, № 1022 від 30.12.2010 року (а.с. 234,237,240,243,246 т. 1, а.с. 1,4,7,10,13,16,19,22,25,28,32,35 т. 2).

Отримана за Договором поставки № 01/12 від 01.12.2010 року продукція для кондитерського виробництва, була оприбуткована на склади позивача, що підтверджується приходними ордерами (а.с.36,239,242,245,248 т.1; а.с. 36,9,12,15,18,21,24,27,30 т. 2).

Суд зазначає, що придбана позивачем у ТОВ «Снекк-Фрутт» продукція для кондитерського виробництва була в подальшому передана зі складу на виробництво для виготовлення хлібобулочних виробів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Снекк-Фрутт» було виконано договір поставки, придбана продукція використана останнім у власній господарській діяльності - виготовлення хлібопродукції.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (замовник) та ТОВ «Юта-Групс» (постачальник) був укладений Договір поставки № 01/06 від 01.06.2010 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити придбану продукцію. (а.с. 242-243 т. 2)

Судом вставлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Юта-Групс» продукцію для кондитерського виробництва, що підтверджується видатковими накладними № 633 від 11.11.2010 року, № 619 від 05.11.2010 року, № 617 від 04.11.2010 року, № 610 від 02.11.2010 року, № 598 від 29.10.2010 року, № 597 від 29.10.2010 року, № 588 від 28.10.2010 року, № 580 від 26.10.2010 року, №570 від 22.10.2010 року, № 560 від 21.10.2010 року, № 552 від 18.10.2010 року, № 542 від 14.10.2010 року, № 535 від 13.10.2010 року, № 530 від 08.10.2010 року, № 525 від 06.10.2010 року, № 514 від 01.10.2010 року, № 451 від 29.09.2013 року, № 488 від 28.09.2010 року, № 438 від 24.09.2010 року, № 429 від 23.09.2010 року, № 411 від 17.09.2010 року, № 410 від 17.09.2010 року, № 401 від 16.09.2010 року, № 385 від 10.09.2010 року, № 377 від 07.09.2010 року, № 334 від 31.08.2010 року, № 333 від 31.08.2010 року, № 303 від 25.08.2010 року, № 298 від 20.08.2010 року, № 297 від 20.08.2010 року, № 286 від 16.08.2010 року, № 280 від 12.08.2010 року, № 277 від 11.08.2010 року, № 261 від 06.08.2010 року, № 260 від 06.08.2010 року, № 251 від 05.08.2010 року, № 244 від 30.07.2010 року, № 223 від 30.07.2010 року, № 26 від 27.07.2010 року, № 200 від 22.07.2010 року, № 199 від 22.07.2010 року, № 182 від 16.07.2010 року, № 181 від 16.07.2010 року, № 162 від 08.07.2010 року, № 161 від 08.07.2010 року, № 155 від 07.07.2010 року, № 13 від 01.07.2010 року, № 130 від 01.07.2010 року, № 110 від 29.06.2010 року, № 105 від 25.06.2010 року, № 104 від 25.06.2010 року, № 84 від 17.06.2010 року, № 83 від 17.06.2010 року, № 71 від 09.06.2010 року, № 70 від 09.06.2010 року, № 65 від 08.06.2010 року, № 49 від 02.06.2010 року, № 48 від 02.06.2010 року, № 634 від 11.11.2010 року, № 640 від 15.11.2010 року, № 650 від 17.11.2010 року, № 651 від 17.11.2010 року, № 655 від 19.11.2010 року, № 660 від 22.11.2010 року, № 667 від 24.11.2010 року, № 670 від 26.11.2010 року, № 684 від 30.11.2010 року, № 685 від 30.11.2010 року.

ТОВ «Юта-Групс» було надано позивачу сертифікати відповідності на поставлену продукцію.

Придбана у ТОВ «Юта-Групс» продукція, була поставлена силами позивача.

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Юта-Групс», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 1-62 т. 4).

ТОВ «Юта-Групс» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 633 від 11.11.2010 року, № 619 від 05.11.2010 року, № 617 від 04.11.2010 року, № 610 від 02.11.2010 року, № 598 від 29.10.2010 року, № 597 від 29.10.2010 року, № 588 від 28.10.2010 року, № 580 від 26.10.2010 року, №570 від 22.10.2010 року, № 560 від 21.10.2010 року, № 552 від 18.10.2010 року, № 542 від 14.10.2010 року, № 535 від 13.10.2010 року, № 530 від 08.10.2010 року, № 525 від 06.10.2010 року, № 514 від 01.10.2010 року, № 451 від 29.09.2013 року, № 488 від 28.09.2010 року, № 438 від 24.09.2010 року, № 429 від 23.09.2010 року, № 411 від 17.09.2010 року, № 410 від 17.09.2010 року, № 401 від 16.09.2010 року, № 385 від 10.09.2010 року, № 377 від 07.09.2010 року, № 334 від 31.08.2010 року, № 333 від 31.08.2010 року, № 303 від 25.08.2010 року, № 298 від 20.08.2010 року, № 297 від 20.08.2010 року, № 286 від 16.08.2010 року, № 280 від 12.08.2010 року, № 277 від 11.08.2010 року, № 261 від 06.08.2010 року, № 260 від 06.08.2010 року, № 251 від 05.08.2010 року, № 244 від 30.07.2010 року, № 223 від 30.07.2010 року, № 26 від 27.07.2010 року, № 200 від 22.07.2010 року, № 199 від 22.07.2010 року, № 182 від 16.07.2010 року, № 181 від 16.07.2010 року, № 162 від 08.07.2010 року, № 161 від 08.07.2010 року, № 155 від 07.07.2010 року, № 13 від 01.07.2010 року, № 130 від 01.07.2010 року, № 110 від 29.06.2010 року, № 105 від 25.06.2010 року, № 104 від 25.06.2010 року, № 84 від 17.06.2010 року, № 83 від 17.06.2010 року, № 71 від 09.06.2010 року, № 70 від 09.06.2010 року, № 65 від 08.06.2010 року, № 49 від 02.06.2010 року, № 48 від 02.06.2010 року, № 634 від 11.11.2010 року, № 640 від 15.11.2010 року, № 650 від 17.11.2010 року, № 651 від 17.11.2010 року, № 655 від 19.11.2010 року, № 660 від 22.11.2010 року, № 667 від 24.11.2010 року, № 670 від 26.11.2010 року, № 684 від 30.11.2010 року, № 685 від 30.11.2010 року.

Отримана за Договором поставки № 01/06 від 01.06.2010 року продукція для кондитерського виробництва, була оприбуткована на склади позивача, що підтверджується приходними ордерами.

Суд зазначає, що придбана позивачем у ТОВ «Юта-Групс» продукція для кондитерського виробництва була в подальшому передана зі складу на виробництво для виготовлення хлібобулочних виробів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Юта-Групс» було виконано договір поставки, придбана продукція використана останнім у власній господарській діяльності - виготовлення хлібопродукції.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) був укладений Договір транспортного експедирування № 280311 від 28.03.2011 року, відповідно до предмету якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні по території України. Відповідно до п. 2.2 даного договору, пункт навантаження та відвантаження вантажу знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Лутугінська 111, ВАТ «Луганськмлин»(а.с. 114-118 т. 4).

Суд зазначає, що замовлені у ФОП ОСОБА_1 послуги транспортного експедирування були використані позивачем для виконання договору № 827Б від 17.03.2011 року укладеного між Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (замовник) та Аграрним фондом (постачальник) відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця з державного інтервенційного фонду щомісячно борошно вищого ґатунку, а покупець оплатити та прийняти борошно та виготовити з нього виключно хліб та хлібобулочні вироби. Відповідно до п. 2.4 вказаного договору поставки від 17.03.2011 року № 827Б поставка борошна здійснювалась партіями на умовах EXW відповідно до визначених обсягів щомісячної поставки борошна з ВАТ «Луганськмлин», м. Луганськ, вул. Лутугінська, 111. (а.с. 231-233 т. 6).

Судом вставлено, що ФОП ОСОБА_1 було виконано умови договору в повному обсязі, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (а.с.120,123 т. 4)

Вартість вказаних послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 125-127 т. 4).

ФОП ОСОБА_1 була виписана на адресу позивача податкова накладна № 8 від 08.07.2011 року (а.с. 119 т. 4).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та ФОП ОСОБА_1 було виконано договір транспортного експедирування № 280311 від 28.03.2011 року в повному обсязі.

Судом у судовому засіданні було встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (замовник) було придбано у ПП «Прем'єрпродукт-Харків» (постачальник) сир тв. Російський НМ плівка, що підтверджується видатковою накладною від 15.12.2010 року (а.с. 207 т. 1).

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Прем'єрпродукт-Харків».

ПП «Прем'єрпродукт-Харків» була виписана на адресу позивача податкова накладна № 02089 від 15.12.2010 року (а.с. 205 т. 1).

Отримана продукція позивачем від ПП «Прем'єрпродукт-Харків», була оприбуткована на склади позивача, що підтверджується приходним ордером (а.с. 208 т. 1).

Суд зазначає, що придбана позивачем у ПП «Прем'єрпродукт-Харків» продукція була в подальшому передана зі складу на виробництво для виготовлення хлібобулочних виробів, а отже була використана в господарській діяльності.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у м. Полтаві, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська актах перевірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Снекк-Фрутт», ТОВ «Юта-Групс», ТОВ «Аттіс-Агро», ФОП ОСОБА_1, ПП «Прем'єрпродукт-Харків» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ суми витрат, сплачені у складі вартості товарів та послуг, отриманих від ТОВ «Снекк-Фрутт», ТОВ «Юта-Групс», ТОВ «Аттіс-Агро», ФОП ОСОБА_1, ПП «Прем'єрпродукт-Харків».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № №00004424200 від 16.10.2013р. та №00004434200 від 16.10.2013р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №00004424200 від 16.10.2013 р., яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 789 263,50 грн., з яких 630 366,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 158 897,50 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення №00004434200 від 16.10.2013 р., яким ПрАТ «Хлібзавод «Салтівський» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, код платежу 11021000, у сумі 982 350,00 грн., з яких 787 329,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями - 195 021,00 грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови було виготовлено 01 листопада 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.