Постанова № 35236970, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 914/2571/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 05.09.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року

у справі № 914/2571/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів-Винники

про стягнення 170 604,00 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Перцев Д.П. - представник

від відповідача: ОСОБА_4 - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у справі № 914/2571/13 (суддя Яворський Б.І.) задоволено позовні вимоги ПАТ "Банк Кіпру": стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Кіпру" - 170 604,00 грн. основної суми заборгованості та 3 412,08 грн. - судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що сума заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі, підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Крім цього, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про проведення судової експертизи щодо встановлення справжності підпису та відтиску печатки відповідача на договорі оренди та акті приймання передачі, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що в матеріалах справи наявні докази сплати орендної плати за договором за вересень та жовтень 2012 року, що свідчить про те, що в момент сплати орендної плати відповідач не заперечував факт існування між сторонами договірних стосунків згідно договору від 01.09.2012р.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що відповідач не укладав та не підписував договір оренди нерухомого майна від 01.09.2012 року та акт приймання-передачі об'єкту № 1 від 01.09.2012 року, а також не здійснював проплат за оренду приміщення. У зв'язку з наведеним, відповідач при розгляді справи в господарському суді першої інстанції подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої і технічної експертизи для встановлення справжності підпису та відтиску печатки відповідача на договорі оренди та акті приймання передачі. Однак, як вважає апелянт, місцевий господарський суд безпідставно та неправомірно відмовив у задоволенні даного клопотання, чим порушив ст. 41 ГПК України та дані обставини призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу № 0402-03/11940 від 16.10.2013 року та представник в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає, що твердження апелянта щодо безпідставної відмови в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої і технічної експертизи не відповідає дійсності, так як в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують договірні стосунки між сторонами згідно договору від 01.09.2012р., а призначення експертизи тільки затягуватиме розгляд справи.

Не погоджується позивач і з твердженнями апелянта про порушення положень ст. 41 ГПК України, оскільки господарський суд на власний розсуд вирішує чи потребують спірні правовідносини дослідження експертом на основі спеціальних знань. Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 42, ч. 2 ст. 43 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим та ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також, позивач у відзиві зазначає, що відповідачем подавалась до господарського суду Львівської області позовна заява про визнання правочину недійсним з підстав відмови ПАТ «Банк Кіпру» в нотаріальному посвідченні договору оренди від 01.09.2012р., яку згідно ухвали господарського суду Львівської області від 13.08.2013 р. у справі № 914/3119/13 направлено за підсудністю до господарського суду м. Києва. Окрім цього, зі змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_2 не вбачається жодного твердження щодо не підписання ним вказаного договору.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012 року між ПАТ "Банк Кіпру" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (а.с. 9), відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 609,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Передання об'єкта оренди орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, який є додатком до договору та становить невід'ємну частину. Право орендаря на користування об'єктом оренди виникає одночасно з підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 2.1, 2.2 договору).

01.09.2012 року сторони у справі підписали акт № 1 приймання та передачі об'єкту оренди (оригінал оглянуто в судовому засіданні), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 609,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору сторони передбачили, що орендна плата за користування об'єктом оренди за вересень та жовтень місяці 2012 року становить 36 558,00 грн. з ПДВ на місяць та починаючи з листопада 2012 року становить 24 372,00 грн. з ПДВ на місяць.

Орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, щомісячно на поточний рахунок орендодавця, вказаного в п.14 договору не пізніше 10-го числа поточного місяця (п. 4.4 договору).

Строк оренди за договором складає 1 рік (п.11.1 договору). Орендодавець має право відмовитись від договору, якщо орендар не вносить орендну плату за користування об'єктом оренди, протягом трьох місяців підряд (п.10.2 договору).

Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов'язань по сплаті орендної плати в повному обсязі за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року не виконав, в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 170 604,00 грн.

05.04.2013 року позивач направив відповідачу лист №0402-03/4719 (а.с. 14), в якому повідомив відповідача про те, що ПАТ "Банк Кіпру" відмовляється від договору через несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд та останнім днем оренди є 30.04.2013р. (включно). Факт направлення листа на юридичну адресу відповідача та за місцезнаходженням об'єкта оренди підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

Однак, відповідач відповіді на даний лист не надав, та як зазначає позивач заборгованість по орендній платі не погасив, об'єкт оренди не повернув, у зв'язку з чим, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 170 604,00 грн. заборгованість по орендній платі.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 3 ст. 283 ГК України визначає, що об'єктом оренди може бути інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 1 ст. 286 ЦК України передбачає, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до умов договору, орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків (п. 4.4 договору). Крім цього, сторони домовилися, що факт використання орендарем об'єкту оренди підтверджується актами виконаних робіт, які надає орендодавцю орендар (п. 4.6 договору). Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач, останнім виставлялись відповідачу рахунки-фактури (а.с. 44-50) на оплату орендної плати за оренду нежитлового приміщення, однак, докази надсилання засобами поштового зв'язку або вручення особисто відповідачу в матеріалах справи відсутні та позивачем не подані. Однак, позивачем подано суду апеляційної інстанції акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11/12 від 30.11.2012 року, який підписаний сторонами договору оренди та зміст якого свідчить про факт виконання сторонами умов договору оренди нерухомого майна від 01.09.2012 року.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та зазначає позивач, відповідач жовтня 2012 року по квітень 2013 року не проводив оплат за оренду нежитлового приміщення, в зв'язку з чим, 05.04.2013 року позивач направив відповідачу лист №0402-03/4719 (а.с. 14), в якому повідомив відповідача про те, що ПАТ "Банк Кіпру" відмовляється від договору через несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд та останнім днем оренди є 30.04.2013р. (включно).

Відповідно до п. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Аналогічне положення сторони визначили у п. 10.2 договору оренди.

Таким чином, беручи до уваги те, що сума орендної плати за період з вересня 2012 року по квітень 2013 року включно становить 219 348,00 грн. (а.с. 8) та відповідачем здійснено лише частковому оплату за оренду приміщення в розмірі 48 744,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ФОП ОСОБА_2 (а.с. 16-21), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 170 604,00 грн. по орендній платі.

Щодо покликання апелянта на те, що ФОП ОСОБА_2 не укладав та не підписував договір оренди нерухомого майна від 01.09.2012 року, колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору та акту № 1 приймання та передачі об'єкту оренди від 01.09.2012 року, які містять підписи та печатки сторін.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що представником ПАТ "Банк Кіпру" до відзиву долучено копію позовної заяви ФОП ОСОБА_2 про визнання недійним договору оренди нерухомого майна від 01.09.2012 року, зі змісту якої вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не заперечує факту укладення договору оренди, а вказує на відсутність повноважень у представника банку на укладення договору.

Також, не приймає до уваги колегія суддів твердження апелянта щодо порушення вимог ст. 41 ГПК України та відмову у призначенні судової експертизи, оскільки господарський суд на власний розсуд вирішує чи потребують спірні правовідносини, обставини справи та подані сторонами докази дослідження експертом на основі спеціальних знань.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.