Рішення № 35236954, 11.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 911/3638/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм", м. Лубни

до Фізичної особи-підприємця Войтенко Наталії Олександрівни, м. Ірпінь

про стягнення 24 278,76 грн.

за участю представників сторін:

позивач - Лук'янова Ю.В. - предст., дов. № 383 від 11.10.2013р.;

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Відкрите акціонерне товариство "Лубнифарм" (позивач) до Фізичної особи-підприємця Войтенко Наталії Олександрівни (відповідач) про стягнення 24 278,76 грн. заборгованості, яка складається з 23 514, 46 грн. заборгованості за Договором оренди приміщення № 328-11/4 від 30.12.2010р., 592,30 грн. пені, 172,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань зі сплати орендних та комунальних платежів вчасно та в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2013р. у справі №911/3638/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 14.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2013р. та від 29.10.2013р. розгляд справи №911/3638/13 було відкладено, у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням ним витребуваних документів.

11.11.2013р. відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце наступного судового засідання повідомлявся завчасно за адресою, зазначено в позовній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

11.11.2013р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

30 грудня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Лубнифарм» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Войтенко Наталією Олександрівною (орендар) було укладено договір оренди приміщення № 328-11/4, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 74 загальною площею 78,2 кв.м. (приміщення), власником якого є орендодавець.

Згідно п. 2.1 договору фактичне передання приміщення у користування відповідачу оформляється актом передачі-приймання майна, який засвідчується підписами та печатками сторін.

Відповідно до акту здачі-приймання нежитлового приміщення від 31.12.2010 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками, позивач передав, а відповідач прийняв орендоване приміщення.

Додатковою угодою № 1 від 04.02.2013р., сторони вирішили продовжити термін дії договору до 30.04.2013р.

Як зазначив позивач, за період дії договору сума орендної плати склала 147 087,96 грн., у відповідності до виставлених рахунків: № ЛФ-0000164 від 04.01.2011 року, № ЛФ-0000165 від 04.01.2011 року, № ЛФ-0000420 від 28.02.2011 року, № ЛФ-0000326 від 01.03.2011 року, № ЛФ-0000496 від 01.04.201 1 року, № ЛФ-0000665 від 04.05.2011 року, № ЛФ-0000843 від 01.06.2011 року, № ЛФ- 0000990 від 01.07.2011 року, № ЛФ-00001264 від 29.07.2011 року, № ЛФ-00001172 від 01.08.2011 року, № ЛФ-00001350 від 01.09.2011 року, № ЛФ-00001518 від 03.10.2011 року, № ЛФ-00001692 від 01.1 1.201 1 року, № ЛФ-00001886 від 01.12.2011 року, № ЛФ-0000009 від 03.01.2012 року, № ЛФ-0000113 від 01.02.2012 року, № ЛФ-0000264 від 01.03.2012 року, № ЛФ-0000401 від 02.04.2012 року, № ЛФ-0000540 від 03.05.2012 року, № ЛФ-0000703 від 01.06.2012 року, № ЛФ- 0000835 від 02.07.2012 року, № ЛФ-0000978 від 01.08.2012 року, № ЛФ-0001162 від 03.09.2012 року, № ЛФ-0001334 від 01.10.2012 року, № ЛФ-0001467 від 30.1 1.2012 року, № ЛФ-0001628 від 03.12.2012 року, № ЛФ-0000023 від 03.01.2013 року, № ЛФ-0000250 від 01.02.2013 року, № ЛФ -0000320 від 01.03.2013 року, № ЛФ - 0000462 від 01.04.2013 року та № ЛФ - 0000535 від 12.04.2013 року (копії в матеріалах справи).

Однак, за словами позивача, зобов'язання за договором № 328-11/4 від 30.12.2010р. було виконано частково та сплачено лише 123 573,50 грн., що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим станом на момент подачі позову за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 23514, 46 грн.

У відповідності до п. 5.1.11 Договору № 328-11/4 оренди приміщення від 30 грудня 2010 року відповідач зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 4.3 договору, платежі орендар зобов'язаний проводити щомісячно на підставі рахунків орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем в якому мало місце споживання послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору, крім орендної плати відповідач відшкодовує позивачу комунальні платежі (за користування електроенергією), в порядку передбаченому п. 4.3. Договору оренди.

При цьому, п. 4.1 договору визначено, що неотримання орендарем вчасно рахунку від орендодавця не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендну плату в строки, передбачені п. 4.3 договору.

Проаналізувавши умови договору суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги з оренди приміщення.

Як зазначає позивач, неоплаченими залишились рахунки № 0000250 від 01.02.2013 року (частково на суму 2906,21 грн.), № 0000320 від 01.03.2013 року на суму 4692,00 грн., № 0000462 від 01.04.2013 року на суму 4692,00 грн. та № 0000535 від 12.04.2013 року на суму 11224,25 грн. Тобто, загальна сума боргу склала 23514,46 грн.

Як пояснив представник позивача, про що також викладено в письмових поясненнях від 23.10.2013р. № 394, в рахунок № ЛФ-0000535 від 12.04.2013 року на суму 11 224 грн. 25 коп. за призначенням: оренда приміщення за квітень 2013 року позивачем включено орендну плату згідно Договору № 328-11/4 від 30.12.2010 року в сумі 4 692 грн. за квітень 2013 р. та компенсацію за використану електроенергію в сумі 6 532 грн. 25 коп.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи містять два окремих рахунки, в яких включена орендна плата за квітень 2013р., а саме рахунок-фактура №ЛФ-0000462 від 01.04.2013р. та №ЛФ-0000535 від 12.04.2013р.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 754 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З поданих позивачем доказів та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов'язання з приводу користування орендованим приміщенням, за яке відповідач належним чином та у встановлені договором строки мав оплачувати орендну плату.

Умовами ст. 762 Цивільного кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства та п. 4.3 договору, кінцевий строк виконання зобов'язання за договором є 20-те число місяця, наступного за місяцем, в якому мало місце споживання послуг. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, з урахуванням п. 4.3договору, за лютий 2013р. - з 21.03.2013р., за березень 2013р. - з 21.04.2013р., за квітень 2013р. - з 21.05.2013р.

Зважаючи на те, що позивачем фактично застосована подвійна орендна ставка за квітень місяць 2013р., суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати оренди підлягає задоволенню частково за період лютий-квітень 2013р. за рахунками: №0000250 від 01.02.2013 року (частково на суму 2906,21 грн.), № 0000320 від 01.03.2013 року на суму 4692,00 грн., № 0000462 від 01.04.2013 року на суму 4692,00 грн., загалом 12290,21 грн.

Також, як було зазначено позивачем, в рахунок № ЛФ-0000535 від 12.04.2013р. ввійшла заборгованість з неоплачених комунальних платежів, яка становить 6532,25 грн. Так, у відповідності до п. 4.2.1 договору, орендар компенсує орендодавцю витрати по оплаті комунальних платежів (за користування електроенергією).

Оскільки на відповідача було покладено обов'язок з відшкодування послуг з електроенергії, вимога позивача про стягнення 6532,25 грн. заборгованості за рахунком № ЛФ-0000535 від 12.04.2013р. підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає сума боргу 18822,46 грн., яка складається з заборгованості по оренді в розмірі 12290,21 грн. та 6532,25 грн. заборгованості зі сплати комунальних платежів.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 592, 30 грн. пені (нарахована за березень та квітень 2013р.).

Відповідно до пункту 9.2. укладеного договору, відповідач за невчасне або неповне внесення орендної плати, плати за спожиті комунальні послуги сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що становить згідно розрахунку.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені від кожного місяця окремо, з урахуванням шестимісячного терміну нарахування неустойки, а також періоду прострочення заборгованості, який виникає з 21 числа місяця, наступного за місяцем, в якому мало місце споживання послуг, суд прийшов до висновку, що заявлена до стягнення пеня за лютий 2013р.-квітень 2013р. в розмірі 592, 30 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 489,42 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 172,00 грн. 3% річних (за період з 01.02.2013р. по 30.04.2013р.).

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних від суми простроченого платежу в розмірі 18 822,46 грн. встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 137,69 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та істотно порушив права позивача, не оплативши в повному обсязі розмір орендної плати та комунальні платежі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 18822,46 грн., 489,42 грн. пені, 137,69 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войтенко Наталії Олександрівни (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, 17, кв. 38, код 2824207164) на користь Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петровського, 16, код 00480951) - 18 822 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 46 коп. боргу, 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 42 коп. пені, 137 (сто тридцять сім) грн. 69 коп. 3% річних, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 28 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання та складення повного тексту рішення: 15.11.2013р.

Суддя Щоткін О.В.