Ухвала суду № 35236630, 14.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6965/13-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.Провадження № 22-ц/780/6271/13 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 26 14.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 листопада 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана-Ас» в особі філії «Селена» ТОВ «Дана-Ас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановила:

у травні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 06 лютого 2009 року між TOB «ДАНА-АС» в особі Філії «Селена» TOB «ДАНА-АС» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №0702/01 згідно якого відповідачу було поставлено товар. Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед позивачем по оплаті товару становила 330 000,00 грн.

Вказував, що у зв»язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 своїх зобов»язань по сплаті грошових коштів за договором, позивач звернувся до господарського суду Київської області з метою захисту своїх порушених прав.

22 листопада 2011 року рішенням господарського суду Київської області у справі №8/142-11 позовні вимоги позивача до ФОП ОСОБА_1, щодо стягнення суми боргу визнані повністю та стягнуто з відповідача заборгованість за Договором поставки від 06.02.2009 року за №0702/01 у вигляді основного боргу у сумі 330 000,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 32901,00 грн. та 10-ти процентів річних у сумі 40 684,93 грн., державне мито у сумі 4 035,86 грн. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. всього на суму 407 857,79 грн.

17 січня 2012 року Господарським судом Київської області видано наказ у справі № 8/142-11 про стягнення на користь позивача з ФОП ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 407 857, 79 грн.

Позивач заявив свої вимоги до ФОП ОСОБА_1 на суму 407 857,79 грн. У зв»язку з незадоволенням грошових вимог позивача у справі №Б24/134-11 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 порушеної постановою господарського суду Київської області 01.03.2012 року, позивач має право звернутися з позовом в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Тому, враховуючи ці обставини просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 вище вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДАНА-АС» в особі Філії «Селена» ТОВ «ДАНА-АС» суму боргу в розмірі 407 857 грн. 79 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 441грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду, посилаючись на недотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 06 лютого 2009 року між TOB «ДАНА-АС» в особі Філії «Селена» TOB «ДАНА-АС» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір № 0702/01 на поставку товару.

Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед позивачем по оплаті товару отриманого по Договору №0702/01 від 06.02.2009р. становила 330 000,00грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Встановлено, що відповідач в порушення ст.193 ГК України, ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України та в порушення п. 2.2 Договору - по факту поставки (підписання видаткових накладних), не оплатив позивачу вартість отриманого товару, а тому ФОП ОСОБА_1 є боржником який прострочив виконання зобов»язання і його заборгованість перед позивачем по оплаті отриманого товару по Договору №0702/01 від 06.02.2009 року складає 330 000,00 гривень.

ФОП ОСОБА_1 своїх зобов»язань по сплаті грошових коштів за Договором не виконав, тому позивач звернувся до господарського суду Київської області з метою захисту своїх порушених прав.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 22 листопада 2011 року стягнуто з ФОП ОСОБА_1 заборгованість за Договором поставки від 06.02.2009 року за №0702/01 у вигляді основного боргу у сумі 330 000,00 грн.. інфляційних нарахувань у сумі 32901,00 грн. та 10-ти процентів річних у сумі 40 684,93 грн, державне мито у сумі 4 035,86 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., загальна сума 407 857,79 грн., що повністю підтверджується наданим суду зазначеним рішенням, яке набрало законної сили ( а.с.18-24).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

17 січня 2012 року Господарським судом Київської області видано наказ у справі №8/142-11 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача грошових коштів на загальну суму 407 857, 79 грн. (а.с.25).

На підставі вказаного наказу та заяви позивача №141 від 08.02.2012 року про відкриття виконавчого провадження міський відділ ДВС Білоцерківського МУЮ виніс постанову ВП №31524525 від 03.03.2012 року про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 330 000, 00 грн. - боргу. 32 901, 00 грн. - інфляційних нарахувань, 40 684, 93 грн. - 10-ть відсотків річних, 4 035, 86 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 407 857, 79 грн.

20 березня 2012 року Міський відділ ДВС Білоцерківського МУЮ виніс постанову ВП №31524525 про закінчення виконавчого провадження на підставі постанови господарського суду Київської області від 01.03.2012р. у справі №Б24/134-11, якою ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.26-27).

Позивач у встановлений законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та оголошенням строку заявив свої вимоги до ФОП ОСОБА_1 на суму 407 857,79 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2013р. у справі №Б24/134/11вимоги позивача до ФОП ОСОБА_1 у грошовій сумі 407 857,79 грн. визнані у повному обсязі та віднесені до вимог п»ятої черги. Розподілені кошти в ході проведення ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_1, та у зв»язку з недостатністю грошових коштів вимоги кредиторів у тому числі і позивача не були задоволені.

01 березня 2013 року господарський суд Київської області у справі № Б24/134-11 ухвалив затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_1; припинити підприємницьку діяльність банкрута ФОП ОСОБА_1; провадження у справі № Б24/134-11 про банкрутство ФОП ОСОБА_1 припинити (а.с.28-51).

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

У відповідності до ст.52 ЦК України та ст.128 ГК України фізична особа підприємець відповідає по своїм зобов»язання, що пов»язані з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном, крім майна, на яке згідно закону не може бути звернено стягнення.

Відповідно до Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: 11. Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки, ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (постанова господарського суду Київської області від 01.03.2012р. у справі №Б24/134-11) до набрання чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що набрала чинності 19.01.2013 року, то відповідно застосовується попередня редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч.2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: «вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров»ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.49 зазначеного закону: «не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України».

Згідно з ч.3 ст.92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що від з 19.01.2013 року також передбачено, що: «вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров»ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством».

Враховуючи, що грошові вимоги позивача не задоволені, судом вірно встановлено, що позивач вправі звернутись до суду в порядку цивільного судочинства, борг відповідача перед позивачем на час розгляду справи існує, тому позов підлягає до повного задоволення.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доводи представника відповідача, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді