Рішення № 35235818, 15.11.2013, Решетилівський районний суд Полтавської області

2/546/210/13

546/466/13-ц Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2013 року с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді - Горулька О.М.

при секретарі - Гудзенко С.В.,

розглянувши у порядку заочного розгляду у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просить стягти з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № DNABRX03440083 від 25 жовтня 2007 року у загальному розмірі 29495,34 грн., у тому числі - заборгованість за основною сумою кредиту - у розмірі 3223,27 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - у розмірі 462,77 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - у розмірі 2188,80 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань - у розмірі 21739,77 грн., штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) - у розмірі 500 грн. та процентна складова - у розмірі 1380,73 грн., посилаючись при цьому на те, що відповідачка неналежним чином виконує свої зобов'язання за вказаним вище кредитним договором.

У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримав, просить його задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча у встановленому законом порядку через оголошення в пресі була повідомленою про час і місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомила.

За таких обставин суд визнав за можливе проводити відповідно до вимог Глави 8 ЦПК України заочний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує.

Із матеріалів справи вбачається наступне:

Згідно копії заяви позичальника DNABRX03440083 (а.с.5) дана заява була подана відповідачкою до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (тепер - ПАТ КБ «Приватбанк») 25 жовтня 2007 року і разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) та Тарифами складає собою кредитний договір.

Згідно цього Договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику споживчий строковий кредит в сумі 4800 грн. на строк - 24 місяці по 25.10.2009 року включно зі сплатою відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 115,20 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 800,00 грн.

Заява також містить строки та розміри погашення кредиту, виплати процентів та зазначеної вище винагороди шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у розмірі 341,53 грн. з 05 по 10 число кожного місяця.

Даний договір укладено для придбання відповідачкою моторолера, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями акту прийому-передачі товару від 25 жовтня 2007 року та рахунку-фактури № 49 від 25 жовтня 2007 року (а.с. 6-7), та свідчить про те, що цей кредит є споживчим.

Із наданого позивачем розрахунку позовних вимог (а.с. 3-4) вбачається, що позивачем визначена заборгованість відповідача за зазначеним вище кредитним договором станом на 14.03.2013 року у загальному розмірі 29495,34 грн., у тому числі:

- заборгованість за основною сумою кредиту - у розмірі 3223,27 грн.;

- заборгованість за процентами за користування кредитом - у розмірі 462,77 грн.;

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 2188,80 грн.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 21739,77 грн.;

- штраф за порушення строків платежів (фіксована частина) - 500 грн. та процентна складова - 1380,73 грн.

Із цього ж розрахунку також вбачається, що, отримавши кредит, відповідачка з березня 2008 року припинила сплату процентів за користування кредитом, а з листопада 2009 року - і погашення кредиту.

Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість позовних вимог суд виходить з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України:

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитними договорами застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України:

1. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

3. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Як випливає із змісту Книги п'ятої Цивільного кодексу України кредит є одним із видів зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Це ж правило відображене і у п. 31 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де зазначено, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Як вбачається із вказаного вище розрахунку заборгованості порушення боржником ОСОБА_1 свого зобов'язання почали виникати ще з квітня 2008 року і тривали до дня звернення позивача до суду, а 25 жовтня 2009 року термін дії договору закінчився. Жодних дій, які могли свідчити про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем, відповідачем протягом цього часу не вчинено. Незважаючи на це, позивач звернувся до суду із даним позовом лише у квітні 2013 року, тобто більш ніж через три роки після виникнення у нього такого права.

Аналіз діючого законодавства та доказів, наданих суду, дає підстави вважати, що відповідачкою ОСОБА_1 було допущено порушення своїх зобов'язань за вказаним вище кредитним договором.

Разом з тим суд враховує і те, що даний позов поданий до суду після спливу позовної давності, а тому приходить до висновку про необхідність застосування до нього позовної давності та наслідків спливу позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, ч.1 ст. 88, ст. ст. 212-214, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 265, 257, 266, 261, 267, 509, 546, 549, 551, 616 1054 ЦК України, п. 7 ч.13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд ,-

Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNABRX03440083 від 25 жовтня 2007 року - відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Заява відповідачки про перегляд заочного рішення може бути подана до Решетилівського районного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий: