Ухвала суду № 35234483, 14.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2771/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Нижник О.В.,

представника відповідача: Тушевської Н.С.,

третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А3679 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом військової частини А3679 до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання дій, вимог, повідомлень незаконними,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2013 року військова частина А3679 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання дій, вимог, повідомлень незаконними.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 02 липня 2013 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача та треті особи в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що 15.05.2013р. та 18.05.2013 року на адресу військової частини А3679 надійшли вимоги Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області від 29.04.2013р. за вих.№09.1-70/443-2805; від 16.05.2013 року за вих.№09.1-08/511-3186 та від 15.05.2013 року вих.№09.1-08/504-3156 про вжиття заходів для встановлення асигнувань чи здійснення інших дій для виконання судових рішень по справах №2-а-2670/2007, №2-а-2791/07/0205 та №2-а-2671/07 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_5 коштів в сумі 40368,86 грн., на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 32179,24 грн. та на користь ОСОБА_6 коштів в сумі 40368,86 грн.

Разом із вимогами позивачу, відповідачем направлено повідомлення від 29.04.2013р. №09.1-70/442-2804, від 16.05.2013 року за вих.№09.1-08/510-3185 та від 15.05.2013 року 09.1-08/503-3155 про зупинення проведення платежів за наданими військовою частиною А3679 платіжними дорученнями.

Військова частина А3679, вважаючи дії Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо прийняття до виконання виконавчих листів №2-а-2670/2007, №2-а-2791/07/0205 та №2-а-2671/07 протиправними, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до виконання виконавчі документи про стягнення коштів з військової частини А3679 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області діяло у порядку та межах, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3.01.2013р. №45) "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Військова частина А3679 в обґрунтування неправомірності дій відповідача посилається на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», вказуючи, що відповідно до ст. 4 вказаного Закону виконання рішень, боржником по яким є державна організація, повинно здійснюватись державною виконавчою службою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Вказана норма не містить положень, які б визначали, що виконання рішень, боржником по яким є державна організація, повинно здійснюватись державною виконавчою службою. Зазначена норма є бланкетною відносно положень Закону України «Про виконавче провадження».

В преамбулі Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює лише гарантії держави щодо виконання судових рішень та особливості їх виконання, в той час як умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон України «Про виконавче провадження».

При цьому, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» містить імперативну норму, яка встановлює, що рішення про стягнення коштів з бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України (на даний час - Державної казначейської служби України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. № 45, затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Пунктом 1 вказаного вище Порядку передбачено, що він визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Боржниками, відповідно до п. 2 Порядку являються визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Абзацом 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України дано визначення "розпорядник бюджетних коштів" - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Так, в свою чергу військова частина А3679 являється розпорядником бюджетних коштів та повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, рахунки якої відкриті виключно в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області, про що свідчить довідка про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів від 15.05.2013 року, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта, що по даному виконавчому документу державний виконавець не може перевірити наявність або відсутність коштів на рахунках боржника чи проводити інші дії, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 3), Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, однозначно встановлено, що рішення судів даної категорії справ виконують виключно органи Казначейства.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пунктом 24 Порядку передбачено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувана інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувана) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів (п. 8 Порядку).

За результатами розгляду надісланих третіми особами документів, Головне управління прийняло їх до виконання та на виконання приписів п. 28 Порядку надіслало на адресу боржника - військової частини А3679 повідомлення від 29.04.2013 року за №09.1-70/442-2804, від 16.05.2013 року за №09.1-08/510-3185; від 15.05.2013 року за №09.1-08/503-3155, у яких зазначило з яких рахунків, та за яким КЕКВ і КПКВ буде здійснено безспірне списання боргу на підставі вище перелічених виконавчих документів, запропонувало військовій частині в строк до 13.05.2013р., 22.05.2013р. та 21.05.2013р. надати інформацію, пов'язану з їх (виконавчого документа) виконанням, а також повідомило про зупинення проведення платежів за наданими військовою частиною А3679 платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що судове рішення про стягнення коштів з рахунків військової частини А3679 підлягає виконанню органами Державної казначейської служби України, в даному випадку - ГУДКС України у Вінницькій області.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 липня 2013 року відстрочив військовій частині А3679 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до закінчення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки, Позивачем судові витрати станом на час закінчення апеляційного розгляду не оплачені, вони підлягають стягненню з Позивача на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу військової частини А3679 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2013 року - без змін.

Стягнути з військової частини А3679 (с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, ідентифікаційний номер 08279705) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 17,21 грн. (сімнадцять грн. 21 коп.).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 16 серпня 2013 року .

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Сушко О.О.