Рішення № 35234296, 12.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2013 року Справа № 913/2775/13

Провадження № 30/913/2775/13

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 28400 грн. 00 коп.

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Бородіна А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Загорська І.М., довіреність № 1-3/3д-48 від 01.04.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 28400 грн. 00 коп. за невірне зазначення в залізничній накладній № 51557676 маси вантажу у вагонах № 65483711 та № 66231978.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 51557676 під час здійснення перевезення вантажу у вагонах № 65483711 та № 66231978, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

Повноважний та компетентний представник позивача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а. с. 29).

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, але подав клопотання № 1537 від 11.11.2013 про зменшення розміру штрафних санкцій підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що невірне зазначення відповідачем відомостей у залізничній накладній не завдало жодних збитків іншим учасникам господарських відносин. Відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства. В обґрунтування даного клопотання відповідач надав до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2012 рік, витяг з концесійного договору від 01.12.2011 та зведений акт приймання-передачі майна.

Неявка представника позивача, який належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У травні 2013 року зі станції Ровеньки Донецької залізниці на станцію призначення Ігрень Придніпровської залізниці за накладною № 51557676 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагонах № 65483711, № 66231978, одержувачем за накладною зазначений ДТЕК Придніпровська ТЕС ПАО ДТЕК "Дніпроенерго", вантаж маркований вісьмома продольними смугами.

На станції призначення Ігрень Придніпровської залізниці за заявкою одержувача № 248 від 13.05.2013 було проведено контрольне переваження вагонів № 65483711 та № 66231978 на 150-тонних тензометричних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагонах № 65483711 та № 66231978 в накладній № 51557676 вказана маса вантажу 69 000 кг, фактично ж встановлено, що у вагоні № 65483711 маса становить 67350 кг, тобто менше ніж вказано у накладній на 1650 кг, а у вагоні № 66231978 маса становить 67100 кг, тобто менше ніж вказано в накладній на 1900 кг.

Згідно п. 24 накладної маса вантажу була визначена відповідачем без участі залізниці, що також підтверджується наданою позивачем телеграмою (а. с. 24).

Викладене підтверджується випискою з журналу зважування вантажів на вагонних вагах станції Ігрень (а. с. 12).

По даному факту складено акт загальної форми № 87 від 13.05.2013 та комерційний акт серії АА № 045007/174 від 13.05.2013 (а. с. 8-9).

В комерційному акті містяться відомості про те, що вантаж прибув у технічно справному вагоні, ознак течі вантажу немає, завантаження рівномірне, нижче бортів на 30-40 см, відсутні ознаки поглиблень, виймання, вантаж маркований вісьмома продольними смугами, маркування не порушено, двері люка зачинені.

Належність відповідачеві вантажу у спірних вагонах на момент відправлення відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 28 400 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме: п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 51557676 (вагони № 65483711 та № 66231978) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69000 кг, спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах, у графі "Відправник" вказано найменування відправника - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", тобто відповідача у справі, та вказано спосіб маркування вантажу - вісьмома продольними смугами.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, вагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 п. 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних тензометричних вагах (державна повірка яких проведена 17.08.2012, згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагонах № 65483711 та № 66231978, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 69000 кг, фактичній масі вантажу - у вагоні № 65483711 - 67350 кг., у вагоні № 66231978 - 67100 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено актом загальної форми № 87 від 13.05.2013 та комерційним актом серії АА № 045007/174 від 13.05.2013, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 51557676 за вагони № 65483711 та № 66231978 становить 2840 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 28400 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Відповідач подав клопотання № 1537 від 11.11.2013 про зменшення розміру штрафних санкцій підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що невірне зазначення відповідачем відомостей у залізничній накладній не завдало жодних збитків іншим учасникам господарських відносин. Відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства. В обґрунтування даного клопотання відповідач надав до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2012 рік, витяг з концесійного договору від 01.12.2011 та зведений акт приймання-передачі майна.

Клопотання відповідача про зменшення суми належного до стягнення штрафу судом задовольняється частково з огляду на наступне.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: - справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Судом приймається до уваги те, що встановлений факт недовантаження не завдало загрози залізничному руху, а також важке фінансове становище відповідача у справі, яке документально підтверджено, у зв'язку з чим є можливим застосування до правовідносин сторін п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, але вважає за можливе зменшити розмір штрафу, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково у розмірі 17040 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп. покладається на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з обґрунтованістю вимоги позивача про стягнення суми штрафу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", 94701, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, будинок 6, код 37713861, на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код 01073828, в особі ВП "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, р/р 26006000012 в ДФ АБ "Експрес-банк", МФО 306964, код 26139824, штраф у розмірі 17040 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 15.11.2013

Суддя І.П. Голенко