Рішення № 35234270, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14889/13 11.11.13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

про: стягнення 26 476,76 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники :

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про стягнення 26 476,76 грн., з яких 25 188,87 грн. - сума боргу, 523,65 грн. - 3 % річних та 764,24 грн. - пеня.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті послуг за постачання теплової енергії за Договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №179 від 01.10.2011р., у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25 188,87 грн. за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2011р. по квітень 2013р.. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 523,65 грн. та пеню в розмірі 764,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.13р. порушено провадження у справі №910/14889/13 та призначено розгляд справи на 02.09.13р.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 року справу №910/14889/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Капцової Т.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.13р. справу №910/14889/13 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 07.10.13р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справу передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.13р. справу №910/14889/13 прийнято до свого провадження суддею Капцовою Т.П.

У судове засідання 07.10.13р. з'явився представник позивача, яким через канцелярію суду подано клопотання №01-4/2208 від 04.10.13р. про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 708,28 грн., понесених позивачем у зв'язку з забезпеченням явки представника позивача у судові засідання. На підтвердження понесених витрат позивачем долучено проїзні документи, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.13р. відкладено розгляд справи на 11.11.2013р.

У судове засідання 11.11.2013р. представники сторін не з'явилися.

07.11.13р. до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 07.07.13р. та розписка представника позивача, які свідчать про те, що позивач був повідомлений та обізнаний про дату та час розгляду справи судом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Також, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 14.08.13р. та 09.09.13р., відповідно, було отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 05.08.13р. та ухвалу суду від 02.09.13р.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що доказом повідомлення про час і місце розгляду справи судом, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Cудом зроблено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення, яким на адресу відповідача було надіслано ухвалу суду від 07.10.13р. З витягу вбачається, що відповідачем було отримано ухвалу суду від 07.10.13р у справі №910/14889/13.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.08.13 року, ухвали суду від 02.09.13р. та від 07.10.13р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач та позивач не з'явилися у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, неявка яких не перешкоджає розгляду справи.

11.11.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 11.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №179 від 01.10.2011р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору, виконавець (позивач) зобов'язався надавати споживачеві (відповідачу) з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач (відповідач) зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Як вбачається з п.2 та п.3 Договору, опалювальне приміщення знаходиться за адресою: м.Херсон, пр.200 річчя Херсону, б.43; опалювальна площа приміщення 161,9 кв. метрів, теплове навантаження 0,004954 Гкал/годину, у тому числі: на опалення 0,004954 Гкал/годину.

Відповідно до п.5 Договору, на момент укладення договору з централізованого постачання гарячої води та опалення для потреб інших споживачів тариф на послуги становить 1199,88 грн./Гкал. При зміні тарифів на послуги з теплопостачання взаєморозрахунки виконуються по тарифам, затвердженим (погодженим) Постановою НКРЕ.

Згідно з п.6 Договору, розмір щомісячної плати за надані послуги розраховується відповідно до фактичного споживання теплової енергії згідно з нормативами (нормами) та тарифами, діючими на момент споживання, та затвердженими (погодженими) Постановою НКРЕ.

Відповідно до п.8 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.11 Договору, плата за послуги вноситься на розрахунковий рахунок ПАТ «Херсонська ТЕЦ».

Відповідно до п.30 Договору, договір укладається на строк до 01.10.12р. і набирає чинності з дня його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем за період з жовтня 2011р. по квітень 2013р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 33 860,63 грн. Вказані обставини відповідачем не заперечувались.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив надані позивачем послуги на суму 8671,76 грн., а саме: 18.11.2011р. відповідачем сплачено 167,99 грн., 12.12.11р. сплачено 2303,77 грн., 12.01.12р. сплачено 2000,00 грн., 14.02.2012р. сплачено 2200,00 грн., 21.03.12р. сплачено 2 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 25 188,87 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Дослідивши Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №179 від 01.10.2011р., суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.8 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (довідками про використання теплоенергії і параметрах теплоносія по показанням лічильника, рахунками позивача, розрахунком заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг, обумовлених Договором, та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 25 188,87 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги за Договором в сумі 33860,63 грн., відповідачем, згідно банківських виписок долучених до матеріалів справи, оплачено 8671,76 грн., сума неоплачених відповідачем послуг склала 25 188,87 грн.

Оскільки, відповідачем належними доказами не спростовано наявність заборгованості відповідача перед позивачем за використану теплову енергію за період з жовтня 2011р. по квітень 2013р. в розмірі 25 188,87 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 188,87 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 523,65 грн. та пеню в розмірі 764,24 грн.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних, у зв'язку з чим, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 523,65 грн. підлягають задоволенню.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.12 Договору, за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 764,24 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат в розмірі 708, 28 грн., пов'язаних з явкою представника позивача у судові засідання - суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р., відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 05.08.13р. явку представників сторін визнано обов'язковою та призначено розгляд справи на 02.09.13р. Ухвалою суду від 02.09.13р. розгляд справи відкладався на 07.10.13р. Як вбачається з посвідчення про відрядження №228 від 29.08.13р., протоколу судового засідання від 07.10.13р. та долучених до матеріалів справи проїзних документів, представник позивача Юхно Я.О. двічі з'являвся у судові засіданні, призначені на 02.09.13р та 07.10.13р. На підтвердження понесених позивачем витрат, пов'язаних з забезпеченням явки представника позивача у судові засідання, останнім до матеріалів справи долучено проїзні документи, видані на ім'я Юхно Я.О., на загальну суму 708,28 грн.

Відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судові витрати позивача, понесені ним, у зв'язку з забезпеченням явки представника позивача у судові засідання, підтверджені позивачем належними доказами, і позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судові витрати позивача в розмірі 708,28 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, код ЄДРПОУ 19357325) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, м.Херсон, Бериславське шосе, буд.1, код ЄДРПОУ 00131771) 25188 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 87 коп. - суми боргу, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 24 коп. - пені, 523 (п'ятсот двадцять три) грн. 65 коп. - 3 % річних, 708 (сімсот вісім) грн. 28 грн. - судових витрат та 1720 (тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.11.2013 р.

Суддя Капцова Т.П.