Ухвала суду № 35233737, 06.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 р.Справа № 1570/5556/2012

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Шалімова Г.М. та представника відповідача Попова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Тилігул» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року приватне підприємство «Тилігул» (далі ПП «Тилігул») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 серпня 2012 року № 0012481701.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 19 по 25 липня 2012 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань перевірки фактів ухилення від оподаткування та виплати нарахованої найманій особі (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 01 серпня 2012 року за № 533/17-33663215, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. п. 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 8438 грн. 59 коп.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем абз. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, а саме підприємство не надавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2012 року за № 0012481701, яким ПП «Тилігул» визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 8438 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2223 грн. 61 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ПП «Тилігул» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позовні вимоги ПП «Тилігул» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 15 серпня 2012 року № 0012481701.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги пояснення, надані податковому органу під час перевірки ОСОБА_4, згідно яких сума заробітної плати останнього складала приблизно 1500 грн. на місяць. Вказані пояснення згідно ст. 69 та ст. 71 КАС України є доказами у справі, а тому повинні враховуватись судом під час прийняття рішення. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 19 по 25 липня 2012 року посадовими особами ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань перевірки фактів ухилення від оподаткування та виплати нарахованої найманій особі (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати за період з 01 квітня 2009 року по 30 квітня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 01 серпня 2012 року за № 533/17-33663215, в якому зазначено про порушення позивачем підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 та абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 8438 грн. 59 коп..

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем абз. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, а саме підприємство не надавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2012 року за № 0012481701, яким ПП «Тилігул» визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 8438 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2223 грн. 61 коп..

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Тилігул», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області не доведено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для донарахування підприємству податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Так, до 01 січня 2011 року податок з доходів фізичних осіб розраховувався у відповідності до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно підпунктам 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

З 01 січня 2011 року підприємством податок з доходів фізичних осіб утримувався в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як зазначено в акті перевірки, факт порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України в частині не донарахування суми податку з доходів фізичних осіб податковим органом встановлено на підставі письмових пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Згідно пояснень ОСОБА_5 він працював на підприємстві ПП «Тилігул» з 05 березня по 31 грудня 2011 року та отримував заробітну плату приблизно 1200 грн. в місяць.

В поясненнях ОСОБА_4 зазначено, що він працював рибалкою на підприємстві ПП «Тилігул» на протязі 10 років, його робота розпочиналася з 1-10 березня кожного року та закінчувалася 31 грудня відповідного року. Протягом 2009 - 2011 років ОСОБА_4 отримував від ПП «Тилігул» заробітну плату приблизно 1500 грн. в місяць.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Тилігул» було оформлено на роботу ОСОБА_5 рибалкою на сезон лову з неповним робочим днем та з неповним робочим тижнем з 01 травня 2011 року. При цьому останньому з 01 червня 2011 року було надано відпустку без збереження заробітної плати, а з 20 червня 2011року - звільнено (а. с. 104-105).

Відповідно до трудового договору від 29 квітня 2011 року та наказу № 7 від 29 квітня 2011 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу рибалкою з неповним робочим днем і неповним робочим тижнем на період з 01 травня 2011 року по 30 листопада 2011 року (а. с. 64, 104).

Допитаний у якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_4 пояснив, що він працював рибалкою у ПП «Тилігул», знаряддя рибного лову рибалки шили та ремонтували за власні кошти, баркас, на якому вони виходили на рибалку, придбали самостійно, гроші він отримував від бригадира ОСОБА_3. Розмір отриманих грошових коштів залежав від улову, день на день не приходився, якщо улову не було, то грошей він не отримував. Крім того, свідок також пояснив, що після повернення з уловом приїздили покупці та забирали рибу, займався цим бригадир, після чого рибалки отримували від бригадира кошти за улов у розмірі 70 відсотків. При цьому сума заробітної плати в 1500 гривень була зазначена ним у письмових поясненнях до податкової інспекції приблизно.

Разом з цим, згідно платіжних відомостей за травень - листопад 2011 року ОСОБА_4 отримував заробітну плату відповідно табелю робочого часу, про що свідчать його підписи без будь-яких заперечень (а. с. 50-63).

З урахуванням викладеного, висновок ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС про порушення ПП «Тилігул» норм податкового законодавства ґрунтується виключно на суперечливих поясненнях ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які не відповідають наданим позивачем письмовим доказам, в яких містяться підписи ОСОБА_4 про розмір отриманої ним заробітної плати.

При цьому податковим органом не надано інших доказів, що підтверджують наявність факту порушення позивачем податкового законодавства, зокрема виплати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 грошових коштів у якості заробітної плати за роботу в ПП «Тилігул» протягом перевіреного податковим органом періоду без документального оформлення або в розмірах, більших ніж це зазначено в розрахункових документах.

Визначення відповідачем податкового зобов'язання ПП «Тилігул» з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 8438 грн. 59 коп. здійснено виключно з пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про отримання ними заробітної плати на підприємстві. При цьому відповідачем не враховано, що пояснення названих вище осіб в частині зазначення розміру отриманої заробітної плати носять неконкретний (приблизний) характер, а тому не можуть бути покладені в основу для визначення податкового зобов'язання платнику податку.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП «Тилігул» є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: