Рішення № 35233642, 07.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/2421/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до відповідача Військової частини 3012

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 45013грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Краснов Є.В., довіреність №07/15-27 від 01.08.2013р.

Від відповідача: Чернишова О.Т., довіреність №1 від 03.01.2013р.;

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Військової частини 3012 про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки у розмірі 45013грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.13р. порушено провадження у справі №916/2421/13.

02.10.2013р. від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі (вх.№29464/13 від 02.10.2013р.), відповідно до якого просить суд припинити провадження у справі, в зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки статтями 12-16 ГПК України чітко визначена підвідомчість та підсудність справ господарським судам. Також, відповідач зазначає, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та Військовою частиною 3012 не має жодних договірних зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2013р, враховуючи необхідність повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також те, що рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки водія автомобіля, яким спричинено шкоду - ОСОБА_2, судом було залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в порядку ст.27 ГПК України.

22.10.2013р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№31901/13 від 22.10.2013р.), відповідно до яких позивач заперечує проти наданого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, просить суд відмовити у його задоволенні та зазначає про те, що в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також не має рішення відповідних органів з такого спору.

Судом клопотання відповідача про припинення провадження у справі розглянуто та не задоволено, у зв'язку з тим, що статтею 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимогою, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, під час виконання ним свої трудових (службових) обов'язків. Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, на момент скоєння адміністративного правопорушення водій - ОСОБА_2 перебував на військовій службі у Військової частини 3012 та виконував свої службові обов'язки, отже відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України Військова частина 3012 є належним відповідачем по даній справі, отже, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про припинення провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав, які викладені у запереченні на позовну заяву(вх.№32339/13 від 24.10.2013р.).Так, в обґрунтування заперечень зазначає про те, що командуванням військової частини 3012 були розглянуті претензії за №РГ/03200/11/8 від 21.01.2013р. (вх.64 від 01.02.2013р.), від 02.04.2013р. за №РГ/03200/11/8 (вх.230 від 12.04.2013р.) та були надані відповіді у встановлених законодавством терміни, із зазначенням підстав невизнання їх вимог. До претензії від 02.04.2013р. №РГ/03200/11/8 не додані жодні документи що підтверджують її вимоги, як цього вимагає стаття 6 Господарського процесуальної кодексу України, а відповідно вже з цих підстав, дана претензія не підлягає розгляду. Також, документи надані з претензією від 21.01.2013р. №РГ/03200/11/18, саме «Відомості №8967791 про дорожньо-транспортну пригоду», що роздруковані мережі Інтернет, та які не мають підпису відповідної посадової особи, печатки органу що її склав (видав), реєстраційного номера та дати, а містить лише недостовірну інформацію. Так, вул. А.Корольова в місті Одесі знаходиться в Київському районі, а і в Суворовському. Час скоєння ДТП зазначений - 23.02.2012р. в 13 годині 30 хв. по вул. А.Корольова, а в претензії від 02.04.2013р. зазначено, що ДТП сталось 22.06.2011р. об 09годині 20хв. по вул. Краснова м. Одеси. В п. 1 розділу 1, зазначеного документ вказано, що «ТЗ зник з місця ДТП», тобто особа не встановлена та не доведено, що саме автомашина, що належить державі, в особі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та знаходиться в оперативному управлінні військової частини 3012 учасником зазначеного ДТП. До позовної заяви надано зовсім іншу довідку №8829759 про дорожньо транспортну пригоду, яка також роздрукована з мережі Інтернет та містить данні зовсім інші чим дані відомості №8967791. Також, в довідці значиться, що місце знаходження власника ТЗ - Одеська обл., Одеса, Київський Краснова 2 А, що не відповідає дійсності. Зазначено також, що місце скоєння ДТП Суворовський, Одеса, Краснова 2А, а іншому пункті Одеська, Одеса, Краснова, 2А Київський - тобто, таж сама вулиця знаходиться в різних районах міста, що ставить під сумнів правдивість складання даного документа. Також, є необхідним звернути увагу на те, що до військової частини 3012 та до суду надані документи, а саме претензія від 02.04.2013р. №РГ/03200/11/8 має різний зміст, тобто це вже зовсім різні документи, хоча заявлені як ті, що були направлені до військової частини, а отже виникає питання щодо достовірності наданих на розгляд суду документів. Однак, відповідно Постанови Верховинського районного суду Івано-Франківське області від 29.09.2011р. справа №3/0903/372/11, в притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - відмовлено тобто він не визнаний таким, як винний. Жодним іншим рішенням суду не встановлено вину ОСОБА_2 в даному ДТП. Відповідно, до норм чинного законодавства України, не має підстав для зворотної вимоги (регресу). В позовній заяві має місце недостовірне викладення фактів з посиланням на Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області, а саме в частині де зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, хоча в тексті зазначеної Постанови суду зазначено, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого, а також, суд постановив відмовити в притягненні ОСОБА_2 до адміністративні відповідальності, а справу закрити. Що зазначає про те, що ОСОБА_2 не визнаний таким, як винний.

Третя особа в судове засідання не з'явився, письмові пояснення по справі не надав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Відповідно до умов укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (Страховик) та Акціонерним товариством „УкрСиббанк" (Страхувальник) договору добровільного страхування наземного транспорту №1165550/05АВ від 20.08.2010р., Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (Страховик) взяла на страхування майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом „VOLKSWAGEN Тransporter", державний реєстраційний НОМЕР_1.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №8829759 від 12.07.2013р. у Суворовському районі, м. Одеси, по вул. Краснова, 2А, 22.06.2011р. в 9год. 20хв. сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення, учасниками якої були - вантажний ГАЗ 5312. номерний знак НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_2 та легкового автомобіля „VOLKSWAGEN Тransporter", державний реєстраційний НОМЕР_1, що належить Страхувальнику, в результаті якого транспортному засобу „VOLKSWAGEN Тransporter" були завдані механічні пошкодження, внаслідок порушення ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з Військовою частиною 3012 ст. 124 КУпАП.

29.09.2011р. Постановою Верховинського районного суду Івано-Франківської області було встановлено, що ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не врахував дорожньої обстановки та не дотримав безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „VOLKSWAGEN Тransporter", державний реєстраційний НОМЕР_1, який знаходився попереду нього, що призвело до пошкодження транспортних засобів. В діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, однак, адміністративні матеріали поступили до суду 12.09.2011р., розгляд справи було призначено судом на 20.09.2011р., однак адмінправопорушник в судове засідання не з'явився, тому розгляд справи перенесено на 29.09.2011р. До суду надійшла довідка з військової частини 3012, з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у внутрішніх військах МВС України, а тому не може з'явитись в судове засідання. На даний час минули строки для накладення на адмінправопорушника адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП, а тому на ОСОБА_2 не може бути накладено адміністративне стягнення і провадження по справі підлягає закриттю. Отже, суд постановив в притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відмовити, а провадження у справі закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до умов Договору, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся Страхувальник з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 23.06.2011р. у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком.

З метою визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу Страхувальника, було замовлено автотоварознавче дослідження.

Згідно висновку №1034 від 29.06.2011р. розмір матеріального збитку, спричиненого Страхувальнику транспортного засобу „VOLKSWAGEN Тransporter", державний реєстраційний НОМЕР_1 становить 45138,05грн.

На підставі Страхового акту №2011/U/OMOD03200/UIA7126 від 19.07.2011р., Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" здійснила виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 45013грн., що підтверджується платіжним дорученням №19690 від 21.07.2011р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що враховуючи викладене, відшкодувати заподіяну шкоду зобов'язана Військова частина 3012, у якої знаходиться в оперативному управлінні джерело підвищеної небезпеки, що спричинило шкоду, та у якої перебував на військовій службі та виконував службові обов'язки водій ОСОБА_2, який фактично при виконанні своїх службових обов'язків неправомірними діями (порушення вимог ПДР України) заподіяв матеріальну шкоду.

02.04.13р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся до відповідача з претензією №РГ/03200/11/8 від 02.04.13р. з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу, однак відповідачем оплати здійснено не було.

Вищевикладене зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до суду з даним позовом до відповідача Військової частини 3012 про стягнення страхового відшкодування за завдані збитки у розмірі 45013грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі -Закон) встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву та пакет документів.

Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й вирок суду з кримінальної справи та рішення суду з цивільної справи.

Таким чином, є преюдиціальною у розумінні ст.35 ГПК України постанова Верховинського районного суду Івано-Франкіської області від 29.09.2011р. у справі №3/0903/372/11 якою було встановлено, що ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не врахував дорожньої обстановки та не дотримав безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „VOLKSWAGEN Тransporter", державний реєстраційний НОМЕР_1, який знаходився попереду нього, що призвело до пошкодження транспортних засобів, та в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, однак, враховуючи те, що минули строки для накладення на адмінправопорушника адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП, суд постановив в притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відмовити, а провадження у справі закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов.

Відповідно до ст. 993 ЦК до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, борг Військової частини 3012 перед позивачем становить суму страхового відшкодування в розмірі 45013грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню, оскільки Військова частина 3012 повинна відшкодувати заподіяну шкоду, у зв'язку тим, що джерело підвищеної небезпеки перебувало у оперативному управлінні Військової частини 3012, що спричинило шкоду, та військовий службовець ОСОБА_2 - водій, який фактично при виконанні своїх службових обов'язків неправомірними діями (порушення вимог ПДР України) заподіяв матеріальну шкоду.

Ствердження Військової частини 3012 викладені у відзиві на позов до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Військової частини 3012 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 45013грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини 3012 (65098, м. Одеса, вул. Промислова, 22, код ЄДРПОУ 23314215) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, р/р 26503253730311, в АТ „УкрСиббанк", код ЄДРПОУ 20474912, МФО 351005) суму страхового відшкодування в розмірі 45013(сорок п'ять тисяч тринадцять)грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720(одну тисячу сімсот двадцять)грн. 50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.11.2013р.

Суддя Гут С.Ф.