Постанова № 35232447, 02.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа №811/2755/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М. розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Голованівське відділення)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Голованівське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001261700 від 16.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 961,50 грн., у тому числі 72 641,00 грн. основного платежу та 36 320,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки у перевіряємому періоді ним сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних отриманих, зокрема, від ТОВ «Сюіта».

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Сюіта» відображало в податковій звітності податкові взаємовідносини з контрагентами без мети настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та здійснювало діяльність спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

02 жовтня 2013 року у судовому засіданні представниками позивача та відповідача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.190, 191).

На підставі усної ухвали прийнятої 02.10.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 25.07.2013 р. по 31.07.2013 р. посадовою особою Голованівського відділення Гайворонської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу №30 від 25.07.2013 р. (а.с.70) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт №10/17-00/НОМЕР_1 від 07.08.2013 р., висновками якого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. у сумі 72 641,00 грн., у тому числі за липень - 32 923,00 грн., за серпень - 13 695,00 грн., за вересень - 7 155,00 грн., за жовтень - 11 713,00 грн., за грудень - 7 155,00 грн. (а.с.10-19).

На підставі вказаного акту перевірки Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби (Голованівське відділення) винесено податкове повідомлення-рішення №0001261700 від 16.08.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 961,50 грн., у тому числі 72 641,00 грн. основного платежу та 36 320,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.20).

Судом встановлено, що позивачем у податкових деклараціях за період з липня по грудень 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Сюіта», а саме: у липні 2011 р. - 32 923,54 грн. на підставі податкових накладних №38 від 13.07.2011 р. та №56 від 21.07.2011 р. (а.с.24, 28, 90-93), у серпні 2011 р. - 13 694,50 грн. на підставі податкової накладної №21 від 09.08.2011 р. (а.с.32, 94-97), у жовтні 2011 р. - 18 866,75 грн. на підставі податкових накладних №66 від 19.09.2011 р., №17 від 06.10.2011 р. та №36 від 11.10.2011 р. (а.с.36, 40, 43, 102-105), у грудні 2011 р. - 7 154,88 грн. на підставі податкової накладної №7 від 02.12.2011 р. (а.с.47, 110-113). При цьому, зі змісту декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 р. (Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») (а.с.98-101) судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за вересень 2011 р. не відносилися суми ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Сюіта», а тому висновок податкового органу про завищення позивачем податку на додану вартість за вересень 2011 р. у сумі 7 155,00 грн. не знайшов підтвердження в судовому засіданні. Натомість, судом встановлено, що сума ПДВ за господарською операцією позивача з ТОВ «Сюіта», яка відбулася у вересні 2011 р. віднесена ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту в жовтні 2011 р. (а.с.104, 105).

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні видані ТОВ «Сюіта» за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу №04/05 від 04.05.2011 р. (а.с.21) ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Сюіта» паливно-мастильні матеріали (бензин та дизельне паливо), що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с.23, 24, 27, 28, 31, 32, 35, 36, 39, 40, 42, 43, 46, 47).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.25, 29, 33, 37, 44, 148-150).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що паливно-мастильні матеріали ТОВ «Сюіта» придбавало у ПП «Фірма «Тандем-Плюс» відповідно до договору №38 купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.05.2010 р. (а.с.187-189), які продавець (ПП «Фірма «Тандем-Плюс») доставляв контрагентам ТОВ «Сюіта», зокрема, ФОП ОСОБА_1, на підтвердження чого до суду надано копії товарно-транспортних накладних (а.с.155-161, 180-186).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (а.с.89).

У судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивач здійснює господарську діяльність зі збору молока в населення та поставляє його на молокозаводи відповідно до договорів на закупівлю молока у населення (а.с.162-173). Також представник позивача пояснив, що придбані паливно-мастильні матеріали зберігалися позивачем у ємностях, орендованих відповідно до договору оренди від 01.01.2011 р. (а.с.174-175) та використовувалося для заправки автомобілів, якими здійснювався збір молока у населення, в обґрунтування чого надав до суду копію затверджених маршрути машин зі збору молока на 2011 р. (а.с.122), копії договорів оренди транспортних засобів (молоковозів) (а.с.123-134), копію журналу реєстрації витрат паливно-мастильних матеріалів (а.с.135-147).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач у період з липня по грудень 2011 р. сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ТОВ «Сюіта», який на момент їх виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечувалося відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України був зобов'язаний нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом у судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Сюіта», став висновок податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сюіта», викладений в акті перевірки Слов'янської ОДПІ Донецької області ДПС №43/15-2/34923870 від 07.06.2013 р (а.с.72-87), яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства з огляду на відсутність його за місцезнаходженням, відсутністю необхідних умов для ведення господарської діяльності, власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів.

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати його контрагентами податків до бюджету, від знаходження постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. При цьому, питання віднесення певних сум до складу податкового кредиту не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Натомість, у разі, якщо такі особи не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб.

Окрім цього, Гайворонська об'єднана державна податкова інспекція під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ТОВ «Сюіта» є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Із системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним, у тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (Голованівське відділення) не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Сюіта». Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем і ТОВ «Сюіта», а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001261700 від 16.08.2013 р., підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 089,62 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби у Кіровоградській області із рахунка Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001261700 від 16 серпня 2013 року, винесене Гайворонською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби (Голованівське відділення), яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 961,50 грн., у тому числі 72 641,00 грн. основного платежу та 36 320,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ід. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1 089,62 грн. (одна тисяча вісімдесят дев'ять грн. 62 коп.), зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області стягнути з Державного бюджету України вказаний судовий збір шляхом безспірного списання із рахунка Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт