Рішення № 35231944, 12.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р.Справа № 922/3677/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "МД ГРУП ХАРКІВ", м. Харків до ТОВ "Металл-Инвест", м. Харків про стягнення 54 334,48грн. за участю представників сторін:

позивача - Ткачова О.Ф., дов. № 389 від 19.09.11р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 32 916,70грн., 3% річних в розмірі 1 178,53грн., штраф 20% в розмірі 6 583,34грн., пеню в розмірі 5 807,86грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 7 856,85грн., збитків від інфляції в розмірі - 08,80грн., за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № В-2012/07-23 від 30.07.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

16.10.13р. позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, на підставі чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 32 916,70грн., 3% річних в розмірі 671,41грн., штраф 20% в розмірі 6 583,34грн., пеню в розмірі 4 469,35грн., процентів за користування товарним кредитом у розмірі 6 072,15грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № В-2012/07-23 від 30.07.12р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Із суті наданого позивачем уточнення, виходячи з його змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дане уточнення розрахунку суми позову про стягнення заборгованості, за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

12.11.13р. позивач надав заяву про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення нарахованих збитків від інфляції.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Приписи частини 4 даної статті не виключають можливості часткової відмови. Така відмова можлива лише у випадках, коли позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що часткова відмова позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана відмова приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає припиненню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, звернувся до суду з клопотанням, в якому посилаючись на відрядження, просить розглядати справу за відсутності його представника.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, наявність заявленого клопотання відповідача, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.07.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металл-Инвест" (відповідач) було укладено договір № В-2012/07-23 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача металопрокат, а відповідач прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна визначаються в специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили поставку товару партіями на умовах FCA - франко-перевізник, відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Якщо інше не обумовлено сторонами в специфікації, позивач зобов'язується надати відповідачу товар протягом 60 днів з дати заявки відповідача на дану партію товару чи підписання специфікації, а відповідач прийняти та вивезти його зі складу позивача протягом трьох робочих днів з моменту одержання повідомлення про готовність товару до поставки (п.3.3 договору).

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що розрахунки за отриманий товар здійснюються відповідачем шляхом 100% оплати вартості кожної партії товару на умовах відстрочення платежу протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати відвантаження товару.

За своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 300 916,66грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та факт встановлення договірних відносин.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, за отриманий товар розрахувався частково на суму 267 999,96грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 32 916,70грн., яка на теперішній час є не сплаченою.

Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 32 916,70грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений в п.4.4 даного договору відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 20%, який складає 6 583,34грн.

Дане нарахування не суперечить умовам договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату вартості товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку судом вбачається, що пеня позивачем розрахована за період з 04.10.12р. по 27.08.13р., що значно перевищує шестимісячний термін її нарахування.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що договір не передбачає можливості нарахування пені понад шестимісячний термін.

Зробивші розрахунок пені у відповідності до вимог діючого законодавства та договору, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 3 343,45грн. В частині стягнення пені у сумі 1 125,90грн. позовні вимоги є незаконними та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом в розмірі 6 072,15грн. за весь час прострочення відповідачем оплати отриманого ним товару, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Сторони п.7.7 договору погодили, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п.4.4 цього договору, до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства щодо надання кредиту, як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20% річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Продаж товару в кредит передбачена ст. 694 ЦК України, відповідно до ч. 1 цієї статті договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (абз. 1 ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Стаття 536 ЦК України передбачає сплату боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, розмір яких може встановлюватись договором.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що сторони правомірно передбачили у договорі обов'язок сплати відповідачем процентів за користування товарним кредитом за весь час прострочення платежу за договором.

Позивач вірно зробив розрахунок та нарахував відповідачу проценти за користування товарним кредитом у розмірі 6 072,15грн.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та зроблено на підставі узгоджених сторонами умов договору, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за період з 04.10.12р. по 30.05.13р. три відсотки річних в сумі 671,41грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що під час здійснення розрахунку, позивачем було допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 607,04грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 526, 536, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 662, 692, 694 Цивільного кодексу України, статтями 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Инвест", код ЄДРПОУ 37999963 (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, оф. 4-29, п/рахунок 26008370705100 у АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків", код ЄДРПОУ 33290304 (61158, м. Харків, вул. Хабарова, 2, п/р 26006001314683 у АТ "ОТП Банк" м.Київ, МФО 300528) - 32 916,70грн. основного боргу, 6 583,34грн. штрафу, 3 343,45грн. пені, 6 072,15грн. процентів за користування товарним кредитом, 670,04грн. 3% річних, 1 682,26грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 125,90грн. та 3% річних в розмірі 1,37грн. відмовити.

В частині стягнення збитків від інфляції в розмірі - 08,80грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 14.11.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.