Ухвала суду № 35231876, 12.11.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7406/2011

Провадження № 22ц/779/2804/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: відповідача ОСОБА_2,

її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 жовтня 2013 року частково задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за договором №163/07-К1 від 26.01.2007 р. в сумі 9564 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 95, 64 грн. витрат по оплаті судового збору та 91,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції не враховано той факт, що 30.04.2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» зверталося в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу із ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Однак даний наказ не набрав законної сили, та не був реалізований оскільки боржники його не отримували. У зв'язку з неможливістю реалізувати судовий наказ, позивач і звернувся в суд з позовом на загальних підставах. За таких обставин апелянт вважає, що висновок суду щодо пропущення позивачем строку пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_4 - ОСОБА_2 є безпідставним.

З цих підстав апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 9 564 грн.

В судове засідання представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», будучи належно повідомленим про розгляд справи, не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнали. Рішення суду вважають законним та обгрунтованим.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про причини суд не інформувала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26.01.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №163/07-К1 (а.с. 7-9), згідно з яким позичальник ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 4000 грн. зі сплатою 0,0001% річних на залишок заборгованості по кредиту, терміном повернення до 17.01.2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальником за даним кредитним договором 26.01.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 10-11), згідно з якими поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за даним кредитним договором.

Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не оспорювала ОСОБА_4, зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконувалися, у зв'язку з чим банк-позивач здійснював нарахування штрафних санкцій відповідно до умов зазначеного договору. І саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про повернення боргу, відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» пропущено строк пред'явлення вимоги до поручителя, а відтак порука ОСОБА_2 за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4 виходячи з вимог закону припинилась.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами визначено строк виконання договору - 17 січня 2009 року. Позов до суду заявлено лише у жовтні 2011 року тобто по спливу встановленого законодавцем шестимісячного строку .

Доводи позивача про те, що вперше звернення до суду мало місце у квітні 2010 року не заслуговують на увагу, оскільки і названа ним дата - 30.04.2010 року знаходиться вже поза межами шестимісячного строку для заявлення вимоги до поручителя.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Вакарук

П.І. Проскурніцький