Постанова № 35231728, 13.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р. Справа №805/15506/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11год.42хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.,

за участю:

секретаря Афанасьєва Д.Б.,

представника позивача Мельникової Т.О.,

представника відповідача Блізнюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про звільнення з-під арешту заставленого за договором застави транспортних засобів №256 від 05 жовтня 2007 року транспортний засіб марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 03.10.2007 5-м МРВ м. Маріуполя,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про звільнення з-під арешту заставленого за договором застави транспортних засобів №256 від 05 жовтня 2007 року транспортний засіб марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 03.10.2007 5-м МРВ м. Маріуполя.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що постановою державного виконавця ВДВС Маріупольського МУЮ від 03.08.2012 при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно ОСОБА_3, яке є предметом договору застави від 05.10.2007 №256, укладеного між АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_3, згідно якого Позивачу передано транспортний засіб марки Samand, моделі ЕL 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

З урахуванням приписів ст.ст.52,60 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд звільнити з-під арешту заставлений за договором застави транспортних засобів №256 від 05 жовтня 2007 року транспортний засіб марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 03.10.2007 5-м МРВ м. Маріуполя /а.с.4/.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що відповідно до приписів статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» та заяви про відкриття виконавчого провадження ПАТ «КБ «ПриватБанк» за виконавчим листом №2/519/1321/12 виданого 26.06.2012 Жовтневим районним судом м. Маріуполя на підставі його рішення від 10.05.2012. При відкритті виконавчого провадження №33707486 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику. Вважає, що виконавцем не порушено вимоги законодавства під час здійснення виконавчих дій. Просила суд вирішити питання про звільненні з під арешту транспортного засобу, що належить ОСОБА_3 на розсуд суду/а.с.61-62/.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Відповідно до приписів ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №374196 /а.с.23/, зареєстровано в ЄДРПОУ під №19357489 /а.с.24/.

Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» здійснює свою діяльність на підставі статуту товариства в новій редакції від 18.01.2013 є правонаступником Акціонерного банку «БРОКБІЗНЕСБАНК» /а.с.17-20/.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до пункту 1 якого Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції.

05 жовтня 2007 року між Акціонерним банком "БРОКБІЗНЕСБАНК", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - Банк) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №340-Ф-07/МО1. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 надано у тимчасове користування на умовах строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 13028,00 доларів США зі сплатою12,5 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення 04 жовтня 2014 року /а.с.5-7/.

В забезпечення виконання вимог кредитора, між Банком та ОСОБА_3 05 жовтня 2007 року укладено договір застави транспортних засобів №256, відповідно до якого в заставу Банку передано транспортний засіб: марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1/а.с.8-10/.

Вказаний транспортний засіб належить на праві приватної власності ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 03.10.2007 5-м МРВ м. Маріуполя /а.с.11/.

Давну заставу зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна 09.10.2007, про що свідчить Витяг про реєстрацію за №14814722 від 09.10.2007 /а.с.39/.

20.05.2013 позивачем подовжено термін реєстрації в державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставленого майна відповідно до договору застави від 05.10.2007 /а.с.9,40/.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (визначено статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

26.06.2012 Жовтневим районним судом м. Маріуполя на підставі рішення від 10.05.2012 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 13.09.2006 у розмірі 16869,47грн. видано виконавчий лист /а.с.65/.

В серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом /а.с.63/.

03.08.2012 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2/519/1321/12. Даною постановою при відкритті виконавчого провадження, державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_3 /а.с.16/.

В літку 2013 року ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» стало відомо про арешт транспортного засобу, що належить ОСОБА_3, який перебуває в заставі з 05.10.2007.

04.07.2013 ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» звернулося до начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ із заявою в порядку ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з транспортного засобу, який перебуває у заставі /а.с.51-52/.

Листом від 26.07.2013 вих.№В12/926/13 за підписом начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ, ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» повідомлено, що згідно приписів п.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту/а.с.54/.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вважав, що таке право звернення йому надається статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Звернувшись до суду із даним позовом, позивач, не оскаржує дії, бездіяльність або рішення державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, якою порушено його права, свободи чи інтереси.

Звернення до суду із даним позовом обумовлено положеннями статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». Однак зазначеною нормою визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Крім того в пункті 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що згідно з частиною першою статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" не є стороною у виконавчому провадженні № , яке здійснює Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції.

Транспортний засіб марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1, який позивач просить звільнити з під арешту, належить на праві приватної власності ОСОБА_3. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 03.10.2007 5-м МРВ м. Маріуполя.

Крім того, у судовому засіданні представники сторін визнали, що право власності на арештоване майно у виконавчому провадженні №33707486, зокрема на транспортний засіб марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1 належить ОСОБА_3.

Арешт транспортного засобу, заставленого за договором застави транспортних засобів №256 від 05 жовтня 2007 року, що належить ОСОБА_3, відповідно до постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 03.08.2012 не зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна /а.с.13-14,40/.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про заставу" (далі - Закон) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Право застави відповідно до ст. 16 цього Закону виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору, та припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання (ст. 28 Закону).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 14. Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації.

Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №41982720 від 24.09.2013 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявний лише один запис про обтяження, який вчинено на підставі заяви Позивача відповідно до договору застави транспортного засобу №256 від 05.10.2007/а.с.40/.

В реєстрі обтяжень відсутнє відповідне обтяження (арешт) Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції транспортного засіб, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною першою ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні, умови кредитного договору позивальником - ОСОБА_3 не порушуються, погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого графіку.

Тобто, позивач не набув права власності на заставлений транспортний засіб відповідно до умов визначених частиною 1 ст.20 Закону України «Про заставу».

Також не заслуговують на увагу посилання позивача в позові на ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки вона не регулює порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Щодо посилання позивач в позові на частину п'яту ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» , суд зазначає наступне, що дана норма Закону застосовується разом з частиною 1 цієї статті, якою чітко встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що Жовтневий відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції не здійснює реалізацію заставленого майна, транспортного засобу марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.

Визначаючи підстави для звернення до суду зі даним позовом, позивач вважає, що його першочергове право на реалізацію заставленого майна у випадку порушень умов кредитного договору, може бути порушено Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції при реалізації з публічних торгів транспортного засобу, що належить ОСОБА_3

Проте, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що він не може прогнозувати на майбутнє можливе порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема в даному випадку Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції.

На час звернення до суду із даним позовом порушень законних прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" відповідачем, судом не встановлено, а ОСОБА_3, як власник арештованого транспортного засобу, який перебуває у заставі Позивача до суду із позовом відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» не звертався і ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" не уповноважував представляти його інтереси в суді.

Згідно із ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого даного позову, у зв'язку із чим відмовляє у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про звільнення з-під арешту заставленого за договором застави транспортних засобів №256 від 05 жовтня 2007 року транспортний засіб марки Samand, модель ЕL, тип ТЗ легковий седан, колір бежевий, №шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1761куб.см., рік випуску 2007, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане 03.10.2007 5-м МРВ м. Маріуполя - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 листопада 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 14 листопада 2013 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зеленов А. С.