Рішення № 35231635, 14.11.2013, Семенівський районний суд Чернігівської області

15.11.2013

Справа № 744/1124/13-ц

Провадження № 2/744/209/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Гнипа О. І.,

при секретарі Токаревій Г. В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів: ОСОБА_2; ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за регресною вимогою, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області; Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області; ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня», предявив позов до відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за змістом якого позивач просить стягнути у порядку регресу з відповідачів солідарно на користь позивача грошове відшкодування у розмірі 12181 гривню 80 копійок із зарахуванням коштів на рахунок позивача. В обґрунтування предявлених позовних вимог комунальним лікувально-профілактичним закладом «Семенівська центральна районна лікарня» у позові зазначено про те, що у відповідності до рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2013 року за позовом ОСОБА_5 з позивача на користь ОСОБА_5 було стягнуто 7810 гривень 00 копійок на відшкодування майнової шкоди, звязаної з похованням ОСОБА_6, 200000 гривень на відшкодування моральної шкоди, та судові витрати, повязані з оплатою правової допомоги, в розмірі 1236 гривень 00 копійок, а також на користь держави стягнуто 2078 гривень 10 копійок судового збору. Вказані стягнення за позовом ОСОБА_5 зумовлені кримінально караним діянням відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на час його вчинення перебували у трудових відносинах з позивачем, працюючи, відповідно, лікарем-педіатром дільничним та сестрою медичного стаціонару інфекційного відділення, і були звільнені від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, за постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2012 року на підставі акту амністії. Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня» частково виплатив шкоду за позовом ОСОБА_5 і вона підлягає відшкодуванню закладові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку регресу.

У судовому засіданні представник позивача, комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», за довіреністю юрисконсульт ОСОБА_1, позов підтримала повністю та пояснила суду про те, що, на її переконання, регресна вимога позивача є правомірною.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області, за довіреністю головний спеціаліст-юрисконсульт ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив про те, що з рахунків позивача 25 жовтня 2013 року Управлінням Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області дійсно було зроблене часткове безспірне списання коштів на відшкодування позивачем шкоди на користь ОСОБА_5 в сумі заявленої позивачем регресної вимоги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, у судове засідання свого повноважного представника не направила, належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, за підписом начальника управління ОСОБА_7 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника через неможливість його явки у звязку з виробничою необхідністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_5 у судове засідання не зявилася, була повідомлена належним чином про час і місце судового засідання, подала до суду заяву, сутність якої зводиться до того, що вона просить розглянути справу за її відсутності внаслідок погіршення стану здоровя.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила про те, що на даний час вона не вважає себе винуватою у смерті дитини ОСОБА_6, оскільки нею як лікарем-педіатром дільничним дитині був правильно постановлений діагноз та призначене адекватне лікування.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні також позов не визнала повністю та пояснила про те, що вона як сестра медична стаціонару інфекційного відділення виконувала призначення лікаря і до спричинення смерті ОСОБА_6 ніякого відношення не має. Її вражає жорстокість позивача у відношенні до неї, бо позивач зовсім не бажає взяти відшкодування частини заборгованості перед ОСОБА_5 на себе, адже їй погасити величезний борг, враховуючи мізерну заробітну плату, нічим.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне вирішити позов за наступних встановлених судом обставин.

За даними постанови Семенівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2012 року, яка набрала законної сили 16 серпня 2012 року після її перевірки Апеляційним судом Чернігівської області, винесеній у кримінальній справі за обвинуваченням кожної із вищезазначених відповідачів у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, відповідач ОСОБА_2 була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України на підставі п. п. «ґ» та «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI, а відповідач ОСОБА_3 була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року № 3680-VI. Звільнення відповідачів від кримінальної відповідальності стосувалося діяння, кваліфікованого органом досудового розслідування як невиконання та неналежне виконання лікарем-педіатром дільничним дитячої консультації комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 та сестрою медичною стаціонару інфекційного відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_3 своїх професійних обовязків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітньої хворої ОСОБА_6 у виді її смерті в лікарні 16 травня 2010 року (а.с. 7-9).

Згідно рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2013 року, яке набрало законної сили 01 квітня 2013 року після його перегляду Апеляційним судом Чернігівської області, через установлення винності у смерті неповнолітньої хворої ОСОБА_6 як лікаря-педіатра дільничного дитячої консультації комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_2, так і сестри медичної стаціонару інфекційного відділення комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» ОСОБА_3, з комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» за позовом ОСОБА_5, матері померлої ОСОБА_6, було стягнуто: на користь ОСОБА_5 7810 гривень 00 копійок на відшкодування майнової шкоди, звязаної з похованням ОСОБА_6 та спорудженням надгробного памятника, 200000 гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, 1236 гривень 00 копійок на відшкодування судових витрат, повязаних з оплатою правової допомоги адвоката; на користь держави 2078 гривень 10 копійок судового збору (а.с. 5-6; 10-14).

За даними листа та меморіального ордера Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області від 28 та 25 листопада 2013 року відповідно, на підставі виконавчого листа Семенівського районного суду Чернігівської області, виданого у справі за позовом ОСОБА_5, з рахунку позивача, комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня», було безспірно списані кошти на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 у розмірі 12181 гривня 80 копійок (а.с. 17-18).

Вказані відомості, поряд із даними вищенаведених документів, доводяться вищезазначеними поясненнями у судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи ОСОБА_4. Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів не завдання шкоди позивачеві внаслідок спільних їх дій та не перебування відповідачів на час заподіяння шкоди у трудових відносинах з позивачем, окрім оціночних суджень про невинуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_8, висловлених у наведених вище їх поясненнях, які, з огляду на їх безґрунтовність, враховуючи приведені дані доказів у їх сукупності, судом при ухваленні даного рішення до уваги не беруться та відкидаються.

За таких обставин, суд убачає за потрібне позов задовольнити повністю з таких підстав.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно норм ч. ч. 1, 2 ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків; при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Виходячи з приписів п. 3 ст. 134 Кодексу законів про працю України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

У відповідності до засад, окреслених у ч. 1 ст. 9, ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Таким чином, беручи до уваги те, що у справі доведено належними і допустимими доказами завдання шкоди позивачеві через спільне, переслідуване у кримінальному порядку, діяння винних відповідачів, повязане з не виконанням та неналежним виконанням ними своїх трудових обовязків, з відповідачів, на підставі вказаних норм законодавства, за відсутності прагнення позивача до визначення відповідальності винних осіб перед ним у частках, слід стягнути солідарно заявлену виплачену позивачем суму відшкодування повністю, тобто у розмірі 12181 гривня 80 копійок, із зарахуванням стягуваних коштів на рахунок позивача (банківські реквізити, надані позивачем, на а.с. 2).

Приходячи до такого висновку, поряд із зазначеним, суд відхиляє висловлені у судовому засіданні вказані вище доводи відповідача ОСОБА_3 у частині того, що у неї скрутне матеріальне становище й у відшкодуванні шкоди ОСОБА_5 наряду з нею має брати участь ще й позивач, адже у судовому засіданні вина позивача у виникненні шкоди не виявлена, відповідачем ОСОБА_3 неможливість відшкодування нею шкоди належними і допустимими доказами не підтверджена й, крім цього, сама шкода позивачеві завдана унаслідок діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, що виключає будь-яку перспективу зменшення розміру заявленої позивачем суми відшкодування на основі положень ч. 4 ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Оскільки даний позов підлягає повному задоволенню, спираючись на сутність правил, закладених у норми ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, беручи до уваги те, що позивач в силу закону звільнений від оплати судового збору при подачі розглядуваного позову з вимогами, що випливають із трудових правовідносин (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), суд вважає за потрібне при задоволенні позову визначити розмір судового збору на користь держави у сумі 229 гривень 40 копійок згідно положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» для позовів майнового характеру, розділивши цю суму на обох відповідачів, стягнувши таким чином як з ОСОБА_2, так і з ОСОБА_3 по 114 гривень 70 копійок (229,40 : 2 = 114,70) судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за регресною вимогою, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Державної казначейської служби України у Семенівському районі Чернігівської області; Фінансове управління Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області; ОСОБА_5, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) солідарно на користь комунального лікувально-профілактичного закладу «Семенівська центральна районна лікарня» (ідентифікаційний код 02006509) виплачене грошове відшкодування у розмірі 12181 (дванадцять тисяч сто вісімдесят одну) гривню 80 копійок із зарахуванням коштів на рахунок за банківськими реквізитами: 35412012001092; код 02006509; МФО 853592; банк: УДКСУ у Чернігівській області, місто Чернігів; одержувач: комунальний лікувально-профілактичний заклад «Семенівська центральна районна лікарня».

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. І. Гнип