Рішення № 35231423, 06.11.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 915/1598/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Ремський Є.В., довіреність №85 від 06.09.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» (55223, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Мигія, вул. Зелена, 18, код ЄДРПОУ 30766126)

до відповідача: Фермерського господарства «Дорош» (55242, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Лукашівка, вул. Садова, 13, код ЄДРПОУ 34473058)

про: стягнення 54827,46 грн., -

Суть спору: Приватне сільськогосподарське підприємство «Корпорація України» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «Дорош» 54831,85 грн., з яких: 9191,97 грн. упущеної вигоди, 44157,78 грн. не отриманого доходу та 1482,10 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

На виконання вимог ухвали суду від 13.09.2013р. від позивача 10.10.2013р. за вх.№19760/13 до суду надійшли витребувані судом документи, а також заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 54831,85 грн., з яких: 9191,97 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 44157,78 грн. вартості невідшкодованого доходу та 1482,10 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

У судовому засіданні 06.11.2013р. від позивача в порядку ст. 22 ГПК України надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 54827,46 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, з яких: 9191,97 грн. майнової шкоди, 44157,78 грн. безпідставно отриманого доходу відповідача та 1477,71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Заяви позивача про уточнення позовних вимог за своєю суттю є заявами про доповнення підстав позову, а остання також про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на що, враховуючи, що вони подані до суду до початку розгляду справи по суті, господарський суд приймає їх до розгляду та розглядає позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» мотивовані порушенням прав позивача самовільним зайняттям Фермерським господарством «Дорош» земельної ділянки, яка знаходиться на праві оренди у ПСП «Корпорація України» відповідно до договору оренди землі №69 від 08.12.2004р., зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді 15.04.2005р. за реєстровим №040502200264.

На виконання вимог ухвал суду позивачем надані витребувані судом документи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив по суті позовних вимог та витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.09.2013р. (з відповідною відміткою поштового відділення про те, що ухвала суду повертається у зв'язку з тим, що адресату «немає вдома». При цьому ухвала суду направлялись відповідачу за юридичною адресою - адресою його реєстрації) та відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.10.2013р.

Водночас слід врахувати, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».

Також господарським судом враховано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

За таких обставин, господарським судом було повністю дотримано вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України стосовно повідомлення відповідача у справі про призначення справи до розгляду, відкладення розгляду справи, надано йому можливість взяти участь у судовому розгляді та реалізувати свої процесуальні права.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

08.12.2004р. між громадянкою Івановою Наталією Євгенівною (Орендодавець), яка відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №051328 від 09.01.2004р. є власником земельної ділянки площею 11,88 га в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району, та Приватним сільськогосподарським підприємством «Корпорація України» (Орендар, позивач) був укладений договір оренди землі №69, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді 15.04.2005р. за реєстровим №040502200264, за умовами якого Іванова Н.Є. надає, а ПСП «Корпорація України» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,88 гектарів ріллі, яка знаходиться в межах території Лукашівської сільської ради, терміном 7 (сім) років для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Згідно з Актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15.04.2005р. громадянка Іванова Н.Є. передала, а ПСП «Корпорація України» прийняло земельну ділянку в натурі (на місцевості) площею 11,88 га, переданої в оренду терміном 7 (сім) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності в межах території Лукашівської сільської ради.

Додатковою угодою від 24.08.2011р. до договору оренди землі від 15.04.2005р. за №040502200264 внесено зміни до договору оренди землі від 15.04.2005р. за №040502200264: встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем в грошовому виразі, та становить не менше 3%, тобто 5400 грн., або сільськогосподарська продукція в рахунок орендної плати; строк дії договору продовжено на 10 (десять) років, терміном з 01.01.2011р. до 01.12.2020р.

За заявою Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» від 21.09.2012р. за вих.№80 Державною інспекцією сільського господарства України в Миколаївській області 08.10.2012р. було проведено перевірку з питання самовільного заняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в користуванні ПСП «Корпорація України».

В результаті перевірки було встановлено, що земельна ділянка площею 11,14 га, яка знаходиться в користуванні позивача згідно додаткових угод від 15.04.2005р. за реєстровим номером 040502200264 та угоди від 24.08.2011р. за реєстровим №482548424001572 та №482548424001571, знаходиться в обробленому стані після збирання врожаю 2012 року. Визначено, що обробіток та збирання врожаю здійснювало ФГ «Дорош» (відповідач), документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ФГ «Дорош» відсутні, відбувається самовільне зайняття земельної ділянки.

Викладені обставини підтверджуються Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області 08.10.2012р.

У зв'язку з виявленим правопорушенням Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області 08.10.2012р. складено Протокол про адміністративне правопорушення №000138, яким встановлено порушення Дорошенко Павлом Онисовичем, який є головою ФГ «Дорош», ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 09.10.2012р. Дорошенко П.О. визнано винним у вчиненні адміністративного порушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

09.10.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області голові ФГ «Дорош» Дорошенко П.О. виданий Припис, за яким останній в місячний термін має звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у стан, придатний до використання, та повідомити про виконання припису до 09.11.2012р.

09.10.2012р. Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області складений Акт обстеження земельної ділянки №3, яким встановлено використання земельної ділянки площею 11,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; на момент проведення обстеження встановлено, що земельна ділянка знаходиться в обробленому стані після збирання врожаю сої 2012 року.

Господарським судом прийнято до уваги доводи позивача про те, що площа земельної ділянки, наданої позивачу в оренду за договором оренди землі, відрізняється від площі землі, на якій зафіксовано правопорушення, оскільки земельна ділянка згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку була надана не єдиним масивом.

Як свідчить надана позивачем банківська виписка по рахунку за 09.10.2012р. відповідачем було сплачено до Управління Держказначейства суму накладеного штрафу в розмірі 850 грн.

Сплата відповідачем нарахованого штрафу та повернення позивачу самовільно зайнятої земельної ділянки на виконання Постанови про накладення адміністративного стягнення №000138 від 09.10.2012р. та Припису №000128 від 09.10.2012р. фактично свідчать про визнання ним своєї вини в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 53-1 КУпАП, а саме: у самовільному зайняттю земельної ділянки.

Іншого відповідачем не доведено.

Вважаючи, що в 2012 році внаслідок самовільного зайняття належної йому на праві оренди земельної ділянки він був позбавлений відповідачем можливості користуватися нею та отримувати доходи, сплачуючи при цьому протягом всього терміну орендну плату за цю земельну ділянку, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою та подальшими заявами про уточнення позовних вимог, у відповідності до яких просить суд стягнути з відповідача 54827,46 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, з яких: 9191,97 грн. майнової шкоди, 44157,78 грн. безпідставно отриманого доходу відповідача та 1477,71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В підтвердження розміру заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди у розмірі 9191,97 грн. позивачем надано до суду Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зроблений Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області.

Окрім того, позивачем було розраховано розмір безпідставно отриманого відповідачем доходу від продажу врожаю, який був зібраний на спірній земельній ділянці (врожаю сої), який за розрахунками позивача склав 44157,78 грн., в підтвердження чого позивачем надано довідки Управління агропромислового розвитку Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області від 15.10.2012р. №555 та Управління статистики у Первомайському районі від 05.09.2013р. №Р-6-746/18/1-12.

Також із посиланням на неправомірне користування відповідачем грошовими коштами позивача останнім було нараховано відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 09.10.2012р. по 10.09.2013р. у розмірі 1477,71 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо). Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Така ж правова позиція викладена і у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

За вимогами ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Пунктом «г» ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.2, п. «ґ» ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно зі ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За ч.1 ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Згідно з п.1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Методика), ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Відповідно до п.7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. №1619.

Факт самовільного зайняття ФГ «Дорош» в 2012 році земельної ділянки, яка належить на праві оренди ПСП «Корпорація України», підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.10.2012р., Протоколом про адміністративне правопорушення №000138 від 08.10.2012р., Постановою про накладення адміністративного стягнення №000138 від 09.10.2012р., Приписом №000128 від 09.10.2012р., Актом обстеження земельної ділянки №3 від 09.10.2012р. та відповідачем жодним чином не спростований.

Розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складає 9191,97 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області.

За даними Управління агропромислового розвитку Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області урожайність сої по району станом на 01.10.2012р. становить 10,9 ц/га, що підтверджується відповідною довідкою від 15.10.2012р. №555.

Згідно державного статистичного спостереження за формою №21-заг «Реалізація сільськогосподарської продукції» (місячна, річна) середня реалізаційна ціна сої (без урахування ПДВ) за січень-жовтень 2012 року склала 3636,6 грн. за тону, за січень-листопад 2012 року - 3612,8 грн. за тону, за 2012 рік - 3365,8 грн. за тону, що підтверджується довідкою Управління статистики у Первомайському районі від 05.09.2013р. №Р-6-746/18/1-12.

Таким чином, позивачем розраховано вартість безпідставно отриманого відповідачем доходу, який склав 44157,78 грн.

Враховуючи встановлення господарським судом факту самовільного зайняття відповідачем належної позивачу на праві оренди земельної ділянки, чим були порушені права останнього на використання належної йому землі, на отримання доходів із реалізації врожаю, який міг би бути зібраний зі спірної земельної ділянки, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПСП «Корпорація України» в частині стягнення з відповідача 9191,97 грн. майнової шкоди та 44157,78 грн. безпідставно отриманого доходу є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд вважає обґрунтованим та приймає до уваги розрахунок вартості безпідставно отриманого доходу в розмірі 44157,78 грн., доданий позивачем до заяви про уточнення позовних вимог.

Водночас у задоволенні позовних вимог ПСП «Корпорація України» в частині стягнення з відповідача 1477,71 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами слід відмовити, оскільки позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Дорош» (55242, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Лукашівка, вул. Садова, 13, код ЄДРПОУ 34473058) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» (55223, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Мигія, вул. Зелена, 18, код ЄДРПОУ 30766126) 9191 (дев'ять тисяч сто дев'яносто одну) грн. 97 коп. шкоди, 44157 (сорок чотири тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 78 коп. безпідставно отриманого доходу та 1674 (одну тисячу шістсот сімдесят чотири) грн. 05 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська