Рішення № 35231417, 04.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13896/13 04.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про стягнення 5 243, 30 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Гулевець О.В.

Представники: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення суми збитків в порядку регресу у розмірі 5 243, 30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього вникло право регресної вимоги до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13896/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2013р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/13896/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва визначено склад суду для подальшого розгляду справи № 910/13896/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Ломака В.С. справу № 910/13896/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язав надати суду певні документи.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачам на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 01023, м. Київ, пл.. Спортивна, 3 та отримані представником Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім».

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.11.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» та Мерзленко Надією Дмитрівною укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0377899.092 - автомобіля «Тойота», державний номер АН2492ЕВ, 2008 року, пов'язані з його експлуатацією, та зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Термін дії договору встановлено з 12.07.2011 р. до 11.07.2013 р.

Вигодонабувачем за договором є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк».

15.12.2012 р. на вул. Мініна-Пожарського у місті Горлівка Донецької області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота», державний номер АН2492ЕВ, що належить Мерзленко Надії Дмитрівні під керуванням Мерзленка Василя Володимировича, та автомобіля «УАЗ», державний номер 33060ЕВ, що належить Паліяю Володимиру Олексійовичу під керуванням Лисакова Андрія Миколайовича, в результаті якої було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» автомобіль «Тойота», державний номер АН2492ЕВ.

У відповідності до постанови Центрально-міського районного суду міста Горловки Донецької області від 01.02.2013 р. Лисакова Андрія Миколайовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного штрафу.

Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «УАЗ», державний номер 33060ЕВ застрахована Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9380917, який був чинним станом на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 7813-01 від 21.01.2013 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Тойота», державний номер АН2492ЕВ становить 5 243, 30 грн.

Платіжними дорученнями № 5355 від 04.03.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» перерахувало на рахунок Публічного акціонерного товариствп «Перший український міжнародний банк» грошові кошти у розмірі 5 592, 06 грн. грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Тойота», державний номер АН2492ЕВ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «УАЗ», державний номер 33060ЕВ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український страховий дім», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Рено», державний номер АН3942АН, у водія автомобіля «Рено Логан», державний номер ВА4155АР виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Тойота», державний номер АН2492ЕВ, у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля на підставі договору № 046.0377899.092 від 07.07.2012 р. у розмірі 5 592, 06 грн.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого «Тойота», державний номер АН2492ЕВ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «УАЗ», державний номер 33060ЕВ.

Однак, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «УАЗ», державний номер 33060ЕВ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Український страховий дім» за полісом АВ/9380917.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як зазначається в листі Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вищезазначена позиція знайшла своє відображення, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012.

Між тим, згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За полісом № АВ/9380917, яким застраховано цивільну відповідальність Лисакова Андрія Миколайовича розмір франшизи становить 1 000,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, в частині франшизи не відшкодовується, а заявлена позовна вимога зменшується на суму франшизи.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, пл. Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 30968986) збитки в порядку регресу у розмірі 4 243, 30 (чотири тисячі двісті сорок три грн. 30 коп.) грн. та 1 392, 37 (одна тисяча триста дев'яносто дві грн. 37 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.11.2013 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Гулевець О.В.