Постанова № 35231394, 14.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.11.2013 р. справа №5006/29/148/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М.секретаря Бахрамової А.А.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Шевченко О.В., представник за дов. від 23.06.09р. № 2134від третьої особи: Власенко А.О., представник за дов. від 09.08.13р. № 2398-Орозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Горлівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід27.08.2013 рокуу справі№ 5006/29/148/2012 (головуючий суддя Риженко Т.М., судді Захарченко Г.В., Макарова Ю.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич», с. Старий Яричів, Львівська областьдо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Горлівка, Донецька область Приватне акціонерне товариство «Приватбанк» м.Донецькпростягнення заборгованості у розмірі 57 691,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» с. Старий Яричів, Львівська область звернулось до господарського суду Донецької області за позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м.Горлівка, Донецька область про стягнення простроченої заборгованості у розмірі 57 691,13грн. (т.1 а.с. 2).

12.02.2013р. позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача прострочену заборгованість у розмірі 55 113,98грн. (т.1 а.с.69).

Ухвалою суду від 08.08.2013р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Приватбанк» (т.2 а.с.7).

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2013р. позовні вимоги задоволено повністю (т.2 а.с.13-16).

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Горлівка, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич», с. Старий Яричів, Львівська область заборгованість у розмірі 55 113,98грн. та судовий збір у розмірі 1 537,60грн.

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про те, що зобов'язання по оплаті за поставлений товар згідно видаткових накладних правомірно заявлені та доведені позивачем, тому позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 м. Горлівка, Донецька область звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, з невідповідністю висновків, викладених в рішенні обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального та матеріального права (т.2 а.с.27-48).

Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції були порушені норми ст.63 ГПК України.

Апелянт також звернув увагу на те, що він не отримував товар за накладними від 23.03.2012р. на суму 23 914,27грн. та від 29.06.2012р. на суму 28 780,30грн.

Крім того, апелянт зазначає, що рішення було прийнято за відсутності сторін, проте, представник відповідача був присутній у кожному судовому засіданні, з'явився у судове засідання завчасно, знаходився у суді поруч з кабінетом судді на призначений судом час розгляду справи, проте у судове засідання його не запросили.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд скасувати рішення господарського суд Донецької області від 27.08.2013р. по справі №5006/29/148/2012.

01.11.2013р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 25.10.2013р. № 25/10-01, в якому позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами, без участі у судовому засіданні представника позивача, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

11.11.2013р. від третьої особи надійшли пояснення по справі, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2013р. по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа у судовому засіданні просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, колегія вважала за можливе розглянути справу за відсутністю позивача.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол.

Заслухавши представників апелянта та третьої особи, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич», с.Старий Яричів, Львівська область є юридичною особою (ідентифікаційний код 36767366), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Статутом, витягом з ЄДРПОУ та довідкою з ЄДРПОУ (т.1 а.с.8-9,17-29, 34-35).

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та Витягом з ЄДРПОУ (т.1 а.с., 32-33,42).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» було поставлено товар Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7.

Відповідач отримав товар на суму 57 691,13грн., що підтверджується видатковими накладними №1486 від 27.01.2012р., №5881 від 16.12.2011р. Вказані накладні були підписані сторонами та завірені печатками з обох сторін без зауважень ( т.1 а.с.6-7).

Частково борг був сплачений відповідачем у сумі 2577,15грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Не сплаченою залишилась заборгованість у сумі 55 113,98 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Позивачем було надіслано вимогу №04/05-07 від 04.05.2012 року на адресу відповідача з вимогою сплатити суму за поставлений товар (т.1 а.с.30).

Вимога відповідачем залишена без відповіді, заборгованість не сплачена до теперішнього часу.

Актом звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.07.2011-04.02.2013р. підтверджується наявність заборгованості за відповідачем у сумі 55 113,98 грн., який підписано сторонами у встановленому порядку (т.1 а.с.121).

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» звернулось до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 55 113,98 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за поставлений товар.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Абзацом другим частини 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Пунктом 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання по сплаті боргу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №04/05-07 від 04.05.2012р., в якій позивач пропонував відповідачу погасити заборгованість за поставлену продукцію за вказаними накладними, але відповідач залишив їх без реагування.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поставлений згідно означених видаткових накладних №5881 від.16.12.12р. №1486 від 27.01.12р. товар з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних та печатками відповідача.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем товару.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за вказаним видатковими накладними підтверджено матеріалами справи та не спростовується відповідачем, а тому судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 55113,98грн., розмір якої доведений та підтверджений документальний.

Доводи апелянта щодо повернення позовної заяви з підстав недотримання позивачем досудового врегулювання господарського спору колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Перелік підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог ст. 63 ГПК України є вичерпним і розширенню не підлягає.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб»єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Доводи відповідача щодо неотримання товару за накладними №5278 від 23.03.2012р., №12390 від 29.06.2012р. колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що вони не є предметом даного спору.

З протоколу судового засідання від 27.08.2013р. вбачається, що представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явилися, але належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомили (т.2 а.с.11).

Відповідно до вимог процесуального законодавства суд не позбавлений права прийняти рішення за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, оскаржуване рішення відповідає нормами матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Горлівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2013 року у справі №5006/29/148/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2013 року у справі №5006/29/148/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.