Рішення № 35231340, 07.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17366/13 07.11.13

За позовом Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтранссервіс";

про стягнення 65 945,40 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Грачов Ю. Ю., представник, довіреність № б/н від 01.08.2013 р.;

Від відповідача: Юрчук М.О., представник, довіреність № 18 від 15.10.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року порушено провадження у справі №910/17366/13, розгляд справи призначено на 24.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року відкладено розгляд справи до 17.10.2013 року.

У судовому засіданні 17.10.2013 р. оголошено перерву до 07.11.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 60 350,00 грн. основного боргу, 180,99 грн. інфляційної складової боргу, 900,66 грн. трьох відсотків річних, 4 513,75 грн. пені, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 07.11.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач не надав письмовий відзив на позовну заяву, однак у судовому засіданні 07.11.13 року представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним підприємством "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профтранссервіс" (орендар) 31.08.2012 року було укладено договір оренди залізничного рухомого складу № 134.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у платне тимчасове користування для перевезень вантажів по залізницях України і країн СНД рухомий склад в кількості визначеному додатками до цього договору. Найменування, технічний стан, кількість, номери і вартість рухомого складу вказуються в актах прийому-передачі, які є додатками до цього договору.

Згідно до п. 3.1. договору, передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених в заявці орендар і оформляється актом прийому-передачі.

Пунктом 3.2. договору, встановлено, що акти прийому-передачі підписуються уповноваженими представниками сторін. В актах прийому - передачі фіксується технічний стан рухомого складу, який передасться в оренду, а також його вартість.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, орендодавець зобов'язаний передати орендарю рухомий склад у технічно справному стані в кількості згідно з заявками орендаря.

Згідно п. 1.3. договору, строк оренди обчислюється з дати підписання cторонами актів прийому-передачі та вказується в актах прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору, позивач передав у платне тимчасове користування відповідачу рухомий склад в кількості 10 вагонів, що підтверджуються актом приймання-передачі № 1 від 09.09.2012 року, актом приймання- передачі № 2 від 11.09.2012 року та актом приймання-передачі № 3 від 17.09.2012 року.

Відповідно до п.2.2.2. договору, орендар зобов'язаний оплачувати орендодавцеві орендну плату в сумі і в строк, визначених цим договором.

Згідно п. 5.1. договору, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду у відповідності з п. 1.1. даного договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що розмір орендної плати обумовлюється в додатковій угоді, що підписується обома сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору. Сторони до 5-го числа місяця, наступного за звітним, оформляють акт виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди № 1 від 31.08.2012 р. до договору, сторони дійшли згоди, що ціна оренди за одиницю рухомого складу на добу складає 355 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.3. договору, орендна плата оплачується шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в розмірі 100 відсотків попередньої плати за місяць оренди до 5 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3. договору визначено, що після закінчення строку оренди або у випадках припинення дії цього договору орендар зобов'язаний повернути рухомий склад орендодавцеві протягом 30 діб по акту прийому-передачі. Датою закінчення терміну оренди рухомого складу є дата прибуття рухомого складу на вказану орендодавцем станцію, яка визначається календарним штампом в залізничній накладній, або довідкою з бази даних ГІОЦ. В разі прибуття рухомого складу на станцію призначення з порушенням термінів доставки, датою закінчення терміну оренди приймається дата фактичного прибуття на станцію. Всі витрати щодо повернення рухомого складу з оренди і ризики втрати, пошкоджень і т. д. до дати повернення несе орендар.

Матеріалами справи встановлено, що 26.10.2012 року орендовані залізничні вагони були повернені з оренди відповідачем, що підтверджується довідкою Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транпорту України" №ГІОЦ-36/1103 від 07.11.2013 року, яка міститься у матеріалах справи.

Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором оренди залізничного рухомого складу № 134 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 60 350,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимоги статті 759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а також вимоги статті 901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач боргу не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.

Позивачем згідно статті 33 ГПК України доведено факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, надано суду первинні документи на підтвердження суми боргу. Відповідачем, в свою чергу, доказів виконання зобов'язань за договором щодо повного та своєчасного внесення ним орендної плати, суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за користування майном в сумі 60 350, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 900,66 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 180,99 грн., пеню в розмірі 4 513,75 грн.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем 3% річних в розмірі 900,66 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 180,99 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що в разі порушення орендарем терміну сплати орендної плати, передбаченого цим договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочення

Перевіривши нарахування надані позивачем пені в розмірі 4 513,75 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації" такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтранссервіс" (інд. 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40-Г, код ЄДРПОУ 35465163) на користь Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації" (інд. 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, код ЄДРПОУ 35349878) 60 350 (шістдесят тисяч триста п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 4 513 (чотири тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 75 коп. пені, 900 (дев'ятсот) грн. 66 коп. трьох відсотків річних, 180 (сто вісімдесят) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 14.11.2013 р.