Рішення № 35230842, 07.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 р. Справа №917/1701/13

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Автокраз", м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 5244,52 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Миськів В.М., довіреність №30 від 30.08.2013 р.

від відповідача: Філатова О.П.. довіреність №5 від 03.01.2013 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України (12.11.2013 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 5244,52 грн., з них: 4886,75 грн. - основна заборгованість та збитки від інфляції за договором оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р. за грудень 2012 р. січень 2013 р.; 357,77 грн. - пені ( в редакції заяви про зменшення позовних вимог, яка ухвалою суду від 19.09.2013 р. прийнята судом до розгляду).

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає, з мотивів зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати орендної плати позивачу за договором оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р. за грудень 2012 р. січень 2013 р. та надав уточнений розрахунок позовних вимог.

Представник відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та надав відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що позивач вимагає сплати орендної плати за грудень 2012 р. та січень 2013 р., а договір оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р. припинив свою дію 29.08.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

29.12.2006 року між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3811-Н (надалі - договір) з наступними змінами та доповненнями відповідно до Додаткового договору №1 від 31.05.2007 р. про внесення змін до договору оренди №3811 від 29.12.2006 р., Договір №3811/02 від 25.12.2009 р. про внесення змін до договору оренди, Договір №3811/03 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору оренди (а.с. - 16-19, 21-26), відповідно до якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 34,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 33, 1-й поверх, що знаходиться на балансі Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1954 років(надалі балансоутримувач) вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.09.2009 р. 340 400,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу. (п.1.1 Договору в редакції Договору №3811/02 від 25.12.2009 р. про внесення змін до договору оренди ).

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. (п.2.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору 29.12.2006 року між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності (арк.20 справи).

Розділом 3 даного договору визначено порядок нарахування та здійснення оплати за оренду державного майна, зокрема, пунктами 3.1,3.2 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2011 р. : 5977,05 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць 2011 року (в редакції договору №3811/03 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р.)

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п.3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 договору).

Підписавши умови договору сторони встановили, що у разі розірвання за згодою сторін Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.14 договору в редакції договору №3811/03 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р.).

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до 1 Договору №3811/03 від 02.04.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р., договір оренди нерухомого майна №3811 від 29.12.2006 р. продовжено на 11 місяців, він діє з 29.09.2011 р. до 29.08.2012 р. включно.

З матеріалів справи вбачається, що Акт приймання - передачі (повернення) нерухомого майна, згідно договору оренди нерухомого майна від 29.12.2006 р. №3811 був підписаний сторонами 31.01.2013 р. (а.с.- 27).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач зобов'язання по своєчасній сплаті орендної плати не виконав, внаслідок чого станом на час розгляду справи судом заборгованість з орендної плати за грудень 2012 р. та січень 2013 р. (з врахуванням переплати у січні 2011 р. та часткової недоплати у грудні 2011 р. - січні 2012 р.) становить 4878,11 грн. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи, а.с. - 82-84).

Як зазначає позивач, на адресу відповідача ним були надісланий лист №30-05/4934 від 29.04.2013 року, з вимогою терміново сплатити наявну заборгованість (арк.спр. 30-31). Однак відповідачем їх проігноровано, жодних дій по сплаті боргу не здійснено.

Крім того, відповідно до ст. 232 ГК України та на підставі п. 3.5 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 358,03 грн. пені та 8,65 грн. інфляційних втрат (в редакції заяви про зменшення позовних вимог, яка ухвалою суду від 19.09.2013 р. прийнята судом до розгляду) .

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 5244,79 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди. За змістом ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений також ст. 759 ЦК України.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як зазначено в абз. 4 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №9 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Матеріалами справи доведено, що своїх зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати орендар належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді, за розрахунком позивача, становить 4886,76 грн.

Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи те, що пунктом 5.14 Договору передбачено, що після закінчення або розірвання договору нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі приміщень позивачеві, який було підписано лише 31.01.2013 року, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву та про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4886,76 грн. орендної плати за грудень 2012 р. січень 2013 р. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.11.2012 р.

Відповідно до ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням уточненого розрахунку позивача (арк. спр.-85 ); за результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 358,03 грн. пені.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 8,65 грн. за період з грудня 2012 р. по січень 2013 р.(розрахунок в матеріалах справи, а с. - 86) суд зазначає наступне:

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з урахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].

Таким чином, сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних та і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та усуното вказані неточності, у результаті суд відмовляє в задоволені позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки, відповідно до перерахунку, здійсненого за весь спірний період ( з урахуванням періодів дефляції), розмір інфляційних втрат має від'ємне значення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог в частині стягнення основного боргу та пені. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автокраз" ( 39631, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 62; р/р 26008040135980 в філії "Придніпровське Регіональне управління банка "Фінанси та Кредит" ТОВ м. Комсомольськ, МФО 331564) до Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕДК 22080300, назва - плата за оренду майна бюджетних установ) 4878,11 грн. основного боргу та 358,03 грн. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Автокраз" ( 39631, м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 62; р/р 26008040135980 в філії "Придніпровське Регіональне управління банка "Фінанси та Кредит" ТОВ м. Комсомольськ, МФО 331564) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (банк одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, код 190230825, МФО 820019, р/р 35219022000034) судовий збір в сумі 1717,75 грн.

4.В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2013 р.

Суддя О.С. Мацко