Постанова № 35230727, 01.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2013 року № 826/15015/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Луцишин Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сетра"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005062208 від 19.04.2013 та №0005072208 від 19.04.2013

за участю:

представника позивача: Грабовської О.М. (довіреність б/н від 22.10.2013)

представника відповідача: Сперкача С.В. (довіреність № 1232/9/26-55-10-02-09 від 08.08.2013)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01.11.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Сетра" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005062208 від 19.04.2013 та №0005072208 від 19.04.2013.

У судовому засіданні 01.11.2013 було замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Податкові зобов'язання нараховані позивачу за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Постпринт» за період з 01.04.2010 по 31.12.2010. Підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств став висновок податкового органу про не підтвердження факту реальності проведення господарських операцій між ТОВ «Постпринт» та позивачем.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Постпринт», які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що він не знав та не міг знати про обставини наведені у вироку Печерського районного суд м. Києва по справі № 1-302/12 від 07.06.2012 щодо фіктивності створення ТОВ «Постпринт», оскільки послуги за договором б/н від 27.04.2010 були належним чином надані та станом на момент його укладання ТОВ «Постпринт» було належним чином зареєстровано. При цьому позивач звернув увагу на те, що договір б/н від 27.04.2010 не був предметом судового дослідження під час розгляду кримінальної справи № 1-302/12.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2013 позовні вимоги підтримала повністю, надала додаткові усні пояснення та просила задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 10.10.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 305/22-8/35851598 від 04.04.2013.

У судовому засіданні 01.11.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 25.03.2013 по 29.03.2013 на підставі наказу № 916 від 21.03.2013 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕТРА» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Постпринт» за період з 01.04.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт № 305/22-8/35851598 від 04.04.2013 яким встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 77333,33 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 77333,33 грн. та порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 386666,67 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 96666,67 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» та ТОВ «Постпринт» було укладено договір про надання юридичних послуг б/н від 27.04.2010 який зі сторони ТОВ «Постпринт» був підписаний директором ОСОБА_4

До ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС листом ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №956/7/07-09 від 15.02.2013 надійшов вирок Печерського районного суд м. Києва по справі № 1-302/12 від 07.06.2012, яким громадянина ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Зокрема в зазначеному вироку містилась наступна інформація: "Незважаючи на те, що ТОВ «Постпринт» зареєстроване в державних органах влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_4 взяв участь в його створенні не з метою здійснення підприємницької діяльності, як передбачено його статутом, а з метою використання його в подальшому, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в ході надання контрагентам ТОВ «Постпринт» послуг з транзиту грошових коштів при незаконному переведенні безготівкових грошових коштів в готівку, можливість здійснювати яку вони здобули, зареєструвавши підприємство в органах державної влади, отримавши його установчі, реєстраційні і банківські документи, а також печатку та доступ до банківського рахунку вищезазначеного підприємства, що надало їм змогу, діючи в порушення норм законодавчих актів України, які регулюють порядок створення та діяльності суб'єктів підприємництва, прикриватись фактом державної реєстрації ТОВ «Постпринт» та мнимого здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

Так, в період з 11.06.2010 року по 08.10.2010 року на поточний банківський рахунок ТОВ «Постпринт» №260053235301, відкритий даному підприємству його директором ОСОБА_4 у ПАТ КБ «Даніель» (МФО 380980), надходили грошові кошти від суб'єктів підприємницької діяльності в якості оплати останніми, придбаних нібито у ТОВ «Постпринт» товарів, робіт і послуг. В подальшому, невстановлена слідством особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, не здійснюючи підприємницької діяльності, пов'язаної з виготовленням чи реалізацією товарів, виконанням робіт або ж наданням послуг, в якості оплати яких на рахунок ТОВ «Постпринт» надходили безготівкові грошові кошти, використовуючи електронні програмно - технічні засоби для дистанційного використання банківського рахунку підприємства, здійснювали перерахування грошових коштів з банківського рахунку підприємства на банківські рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності, свідомо будучи задіяним таким чином в злочинних схемах, підконтрольних невстановленій слідством особі, з транзиту грошових коштів в ході надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку...

... Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному висновку та покази, які він надав під час досудового слідства в якості обвинуваченого про те, що приблизно в середині 2008р. він на пропозицію свого знайомого ОСОБА_5, у зв'язку з нестабільним матеріальним положенням, погодився зареєструвати на своє ім'я підприємства, а в подальшому повинен був лише підписувати необхідні бухгалтерські та звітні документи, не здійснюючи жодної фінансово-господарської діяльності, розуміючи при цьому, що вказані підприємства будуть використовуватись для прикриття незаконної діяльності по мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість контрагентів вказаних підприємств, внаслідок надання їм послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.

Таким чином, з метою реєстрації вказаних підприємств він передав юристам, до яких порадив звернутись ОСОБА_5 копію власного паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру для складання необхідних реєстраційних та установчих документів. Потім, в період 2008-2011рр. він, діючи на прохання ОСОБА_5 та за його вказівками підписав підготовлені юристами реєстраційні та установчі документи наступних підприємств: ТОВ "Торговий дім "Біг маркет", ТОВ "Постпринт" та ТОВ "Юридична компанія Лойер", ТОВ «Стар Продукт», що в подальшому було перейменовано на ТОВ «Сібер». Підписуючи вказані документи, зокрема статути вказаних підприємств, що відбувалось в офісних приміщеннях нотаріусів і було необхідним для проходження процедури державної реєстрації підприємств, він усвідомлював, що вони містять неправдиві відомості. Оскільки наміру займатись господарською діяльністю він не мав, жодного майна чи грошових коштів до їх статутних капіталів він не вносив, підприємства фактично за вказаними в цих документах адресами не знаходились.

Надалі він, не здійснюючи жодної фінансово-господарської діяльності, лише час від часу за вказівками ОСОБА_5 підписував бухгалтерські документи цих підприємств, за що отримував від останнього грошову винагороду в розмірі певного відсотку від суми перерахувань грошових коштів по рахунках того чи іншого підприємства...".

Відповідно до листа Печерського районного суд м. Києва №1-333/12 від 04.03.2013, отриманого на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1687/9/22.8-09 від 22.02.2013 вирок Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2012 відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 21.08.20.2012.

На сторінках 8-9 акта № 305/22-8/35851598 від 04.04.2013 зазначено наступне: "Крім того, реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» не підтверджується виходячи із наступного.

Відповідно до п.3.1 розділу 3 Договору про надання юридичних послуг від 27.04.2010р., вартість юридичних послуг за даним договором визначається одним з нижченаведених способів, обраним сторонами: або виходячи з вартості години юридичного обслуговування кожного з фахівців ТОВ «Постпринт», залученого до участі у наданні юридичних послуг (при цьому зазначено, що вартість години юридичного обслуговування кожного з фахівців ТОВ «Постпринт» (ставки фахівців) містяться в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору), або виходячи зі заздалегідь обумовленої сторонами вартості юридичних послуг, узгодженість якої (обумовленої вартості) підтверджується підписаним сторонами актом (актами) наданих послуг із зазначенням цієї вартості. Водночас, перевіркою встановлено відсутність Додатку №1 до зазначеного Договору, а отже - відсутність факту узгодження сторонами вартості надання юридичних послуг ТОВ «Постпринт», що є нетиповим для сторін договірних відносин.

Відповідно до пояснень посадових осіб ТОВ «Юридична компанія СЕТРА», викладених в листах №5 від 05.03.2013р. та №7 від 26.03.2013р., юридичні послуги, надані ТОВ «Постпринт» були використані в господарській діяльності ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» як субпідрядної організації і передані замовнику (ВАТ «Київметалопром») згідно Актів наданих послуг (надання юридичних послуг замовнику - ВАТ «Київметалопром» - підтверджується наданими до перевірки Договором про надання юридичних послуг від 01.04.2010р. та Актами наданих послуг за Договором про надання юридичних послуг від 01.04.2010р. №1 від 30.04.2010р. та №2 від 30.06.2010р.). Водночас, аналіз змісту наданих юридичних послуг свідчить про неможливість передачі послуг, отриманих від ТОВ «Постпринт» ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» в адресу ВАТ «Київметалопром», оскільки отримані та передані послуги неспівставні між собою, передані послуги являють собою результат роботи співробітників ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА»: результати надання послуг з аналізу та оптимізації документообігу ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» та оформлення господарський договорів правовідносин ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» з третіми особами відрізнятимуться від аналогічних послуг стосовно ВАТ «Київметалопром» - документообіг у компаній не є співставним, господарській договори також мають різні організаційні відмінності, пов'язані зі специфікою діяльності компаній та їх організаційно-правовою формою. Таким чином, неможливим є виконання послуг ТОВ «Постпринт» для ВАТ «Київметалопром», про що йдеться в поясненнях посадових осіб ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА».

Відповідно до бухгалтерського обліку ТОВ «Юридична компанія «СТЕРА», витрати Товариства, пов'язані з отриманням юридичних послуг від ТОВ «Постпринт», були віднесені на рахунок бухгалтерського обліку витрат 92 «Адміністративні витрати». Втім, відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 («Витрати»), затвердженого Наказом Міністерств фінансів України №318 від 31.12.1999р. (зі змінами та доповненнями) та відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої Наказом міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р., зазначені витрати повинні відноситись на рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво», оскільки використовувались у господарській діяльності ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» в якості. субпідрядної організації і були призначені для їх передачі в адресу ВАТ «Київметалопром», а, отже, складають собівартість наданих ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» послуг в адресу ВАТ «Київметалопром».

Відповідно до розділу 4 Договору про надання юридичних послуг від 01.04.2010, укладеного міжТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» та ВАТ «Київметалопром», остання юридична особа зобов'язується відшкодувати ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» витрати компанії понесені у зв'язку з наданням юридичних послуг за цим договором, до яких відповідно до п. 4.2 Договору відносяться витрати, пов'язані з відрядженням, офіційними платежами (мито, збори тощо) та залученням до виконання завдання експертів, аудиторів та інших спеціалістів, інші витрати, в'язані з наданням юридичних послуг за даним Договором. При цьому п.4.3 Договору визначено, що розмір витрат ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» узгоджується сторонами шляхом підписання акту (актів) наданих послуг, в яких зазначається розмір понесених ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» витрат. В наданих до перевірки Актах наданих послуг №1 від 30.04.2010р. та №2 від 30.06.2010р., складених між ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» та ТОВ «Київметалопром», відсутні відомості про витрати ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» та їх обсяг, понесених останньою у зв'язку з наданням юридичних послуг ВАТ «Київметалопром» (в розумінні положень Договору про надання юридичних послуг від 01.04.2010р. до таких витрат відносяться витрати на оплату послуг залучених спеціалістів зі сторони ТОВ «Постпринт»)."

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про не підтвердження факту реальності проведення господарських операцій між ТОВ «Постпринт» та ТОВ «Юридична компанія «СЕТРА» - перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

11.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕТРА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва були подані заперечення на акт № 305/22-8/35851598 від 04.04.2013 за результатами розгляду яких листом № 17751/10/228-10 від 17.04.2013 повідомлено про те, що висновки акта перевірки залишено без змін.

19.04.2013 на підставі акта перевірки № 305/22-8/35851598 від 04.04.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0005062208 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 96 666,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 19 333,00 грн. та №0005072208 за платежем податок на прибуток підприємств на суму 120 834,00 грн. у числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 24 167,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕТРА» до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0005062208 від 19.04.2013 та №0005072208 від 19.04.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1040/10/12-1-03 від 14.06.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СЕТРА» не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0005062208 від 19.04.2013 та №0005072208 від 19.04.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулась з відповідним позовом до суду.

№0002522250 від 18.05.2013 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснення витрат), є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та на формування валових витрат, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому та правомірності формування валових вира, якщо буде встановлено факт того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження ним податку на додану та податку на прибуток. оскільки його фінансово - господарські відносини з ТОВ «Постпринт» за договором б/н від 27.07.2010 мали реальний характер.

На підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВ «Постпринт» позивачем надано суду проекти господарських договорів оренди від 07.11.2010, 15.10.2010, договору на надання послуг від 01.11.2010, договору зберігання від 18.11.2010, актів приймання - передачі, план семінару на тему "Реєстрація та порядок захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності", розгорнутої консультації "Функції і повноваження податкової поліції".

З наданих позивачем суду копій договорів оренди від 07.11.2010, 15.10.2010, договору на надання послуг від 01.11.2010, договору зберігання від 18.11.2010, актів приймання - передачі не вбачається можливим встановити, що вони були складені саме ТОВ «Постпринт» чи позивачем з використанням наданих ТОВ «Постпринт» послуг, а з плану семінару на тему "Реєстрація та порядок захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності" та розгорнутої консультації "Функції і повноваження податкової поліції" - що вони були розроблені ТОВ «Постпринт» саме для позивача та на виконання зобов'язань за договором б/н від 27.07.2010.

Копії договору б/н від 27.07.2010 та складених до нього первинних документів, та доказів на підтвердження факту перерахування коштів ТОВ «Постпринт» позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання відповідних документів.

Таким чином, позивачем не було надано суду як жодних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Постпринт» за договором б/н від 27.07.2010, так і безпосередньо тексту договору.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не надано суду, як договору б/н від 27.07.2010 так і первинної документації, яка мала бути складена у випадку надання послуг за вказаним договором та доказів на підтвердження здійснення оплати за відповідні послуги, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реального характеру правовідносин з ТОВ «Постпринт» за договором б/н від 27.07.2010.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як зазначено в акті № 305/22-8/35851598 від 04.04.2013 та не заперечується сторонами договір б/н від 27.07.2010 було підписано від імені ТОВ «Постпринт» директором ОСОБА_4

Вироком Печерського районного суд м. Києва по справі № 1-302/12 від 07.06.2012, громадянина ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме, у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності вчиненому повторно.

Зазначеним вироком, зокрема, встановлено, що незважаючи на те, що ТОВ «Постпринт» зареєстроване в державних органах влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_4 взяв участь в його створенні не з метою здійснення підприємницької діяльності, як передбачено його статутом, а з метою використання його в подальшому, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в ході надання контрагентам ТОВ «Постпринт» послуг з транзиту грошових коштів при незаконному переведенні безготівкових грошових коштів в готівку, можливість здійснювати яку вони здобули, зареєструвавши підприємство в органах державної влади, отримавши його установчі, реєстраційні і банківські документи, а також печатку та доступ до банківського рахунку вищезазначеного підприємства, що надало їм змогу, діючи в порушення норм законодавчих актів України, які регулюють порядок створення та діяльності суб'єктів підприємництва, прикриватись фактом державної реєстрації ТОВ «Постпринт» та мнимого здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Постпринт» за договором б/н від 27.07.2010.

З огляду на викладене керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 08.11.2013.