Ухвала суду № 35230416, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/20051/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Староконстянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2270/8425/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр»

до Староконстянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр» (надалі - позивач, ПАТ «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Староконстянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Староконстянтинівська ОДПІ), у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000442300.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, адміністративний позов ПАТ «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр» задоволено в повному обсязі: скасовано податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 20.05.2011 № 0000442300.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з грудня 2010 по січень 2011 року, за результатами якої 17.05.2011 складено акт № 567/231/05471885 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 53 086,00 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011 року на суму 55 666,00 грн.; абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 від 16.07.1999 № 996-XIV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що виразилося у заниженні позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року у сумі 324,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 № 0000442300, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 55 666,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, тому висновки відповідача щодо порушення Закону України «Про податок на додану вартість» у частині завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є помилковими.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2011 позивач уклав з ТОВ «Техноекспорт» договір поставки № 11/01 та, цього ж дня з ТОВ «Металобази Комекс» договір поставки № 19.

Згідно умов вказаних договорів продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язався передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договорів ТОВ «Техноекспорт» і ТОВ «Металобази Комекс» протягом січня 2011 року передали, а ВАТ «Староконстянтинівський спеціалізований кар'єр» прийняло та оплатило колесо ведуче та металопрокат.

Відповідний факт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи: договорами, видатковими та податковими накладними, накладними на перевезення, банківськими виписками, що податковим органом не спростовано.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що обґрунтованих підстав вважати господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Техноекспорт» і ТОВ «Металобази Комекс» такими, що не мали реального характеру, немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних товарів, є правомірним.

Що стосується висновків відповідача про відсутність підстав включення позивачем до податкового кредиту за лютий 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 53 407,00 грн., яка визначена як від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту в наступному звітному періоді за грудень 2010 року, то дані висновки обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки відповідач не надав жодного належного доказу протиправності таких дій позивача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про скасування податкового повідомлення-рішення Старокостянтинівської ОДПІ від 20.05.2011 № 0000442300 законними та обґрунтованими.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Староконстянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.09.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 у справі № 2270/8425/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна