Ухвала суду № 35230330, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/19251/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2270/10288/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Лідер»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Лідер» (надалі - позивач, ТОВ «Аква-Лідер») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (надалі - відповідач, Славутська ОДПІ Хмельницької області), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2011 № 0000082301 та № 0000092301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, адміністративний позов ТОВ «Аква-Лідер» задоволено в повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Славутської ОДПІ в Хмельницькій області від 22.04.2011 № 0000082301 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 507 191,00 грн. і штрафної санкції в сумі 1,00 грн., та від 22.04.2011 № 0000092301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 296 967,00 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надавав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аква-Лідер» з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2011 року, за результатами якої 29.03.2011 складено акт № 167/23/37370807 (надалі акт).

За результатами проведеної перевірки, податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Аква-Лідер» у січні 2011 року завищило від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту на суму 296 967,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 507 191,00 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем приписів ст. 638, ч. 3 ст. 180, ч. 8 ст. 181 Цивільного кодексу України в частині недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарського договору, у зв'язку з чим, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

На підставі акта відповідачем 22.04.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000092301, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 296 967,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.; № 0000082301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 507 191,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, скарги товариства залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджується реальність господарської операції, а тому вважає неправомірним висновок податкового органу щодо нікчемності правочину та безпідставності зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в податкових операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що повинно підтверджуватися належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплатою податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, і які відображають реальність господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2010 між ТОВ «Елаком Інвест» (Продавець) та ТОВ «Аква-Лідер» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця меблі у ванну кімнату, сантехнічні вироби, фурнітури та упаковку з гофрокартону, а Покупець прийняти і оплатити їх. Вартість, кількість, асортимент товару, зазначалися у виписаних продавцем накладних, при відвантажені товару покупцю, які були невід'ємною частиною договору. Оплата товарів здійснювалася Покупцем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця по мірі реалізації. Право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття товару й оформлення документів, вказаних у п. 4.3 даного договору.

Виконання умов договору та розрахунок за ним позивачем підтверджено податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт та реєстром виданих і отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, що свідчить про перевезення даного товару, а також матеріальні звіти, відомості обліку вибуттів, листи, журнали-ордери, які підтверджують факт використання придбаного товару у діяльності ТОВ «Аква-Лідер» та подальшу його реалізацію.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обґрунтованих підстав вважати господарські операції з придбання позивачем товару у ТОВ «Елаком Інвест» такими, що не мали реального характеру, немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару, є правомірним.

Крім того, Старокостянтинівською ОДПІ Хмельницької області не надано доказів, які б підтверджували, що зазначений договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2011 № 0000082301 та від 22.04.2011 № 0000092301 законними та обґрунтованими.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2011 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 у справі № 2270/10288/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна