Ухвала суду № 35230201, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-42339/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим та Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 справі №2а-2648/08/5/0170 за позовом Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2010 позовні вимоги Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - СДПІ по роботі з ВПП в м.Сімферополі АР Крим, відповідач) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0011562301/0 від 29.08.2008 у частині нарахування 179984,79грн. податкового зобов'язання, у тому числі 119989,86грн. за основним платежем та 59994,93грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія у «Автомобільні дороги України» судовий збір у розмірі 3,40грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 5736,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з правомірності визначення позивачем податку на додану вартість при продажу об'єкта нерухомості на відкритих торгах, виходячи з вартості отриманої від реалізації майна, а також правомірності формування податкового кредиту за податковою накладною ТОВ «ДСУ-44» №225, оскільки операція сторнування податкового кредиту за вказаною накладною знайшла своє відображення як у податковому обліку філії Ялтинський ДЕУ «ДП «Кримавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за березень 2008 року, так і у податковому обліку ДП «Кримавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за березень 2008 року.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2008 №0011562301/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 59533,86грн. за основним платежем та 29766,93грн. - штрафним (фінансовим) санкціям. В решті позову відмовлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з продажем нерухомого майна, а в іншій частині зазначив, що виправлення позивачем даних податкового обліку без коригування даних податкової декларації з податку на додану вартість, що повинна бути подана до податкового органу до початку перевірки, без здійснення дій, що передбачені пунктом 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України №2181-III) не може бути підставою для висновку щодо протиправності донарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за березень 2008 рок у сумі податку на додану вартість 60456,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач 20.12.2010 та 01.02.2011 відповідно звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своїми ухвалами від 07.02.2011 та 15.03.2011 прийняв їх до свого провадження.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2010 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.1.20.2, п.п.1.20.51 п.1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України №334/94-ВР), п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Закон України №168/97-ВР, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №6110/23-7/31829422 від 18.08.2008, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2008 №0011562301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 183723,00грн., в тому числі 122482,00грн. основного платежу та 61241,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.4.1, п.4.9 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок заниження чистої суми податкового зобов'язання податку на додану вартість за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 на загальну суму 122482,00грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 60476,00грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України №168/97-ВР, філія Сімферопольський ДЕД ДП «Кримавтодор» у червні 2007 року базу оподаткування операцій з поставки основних фондів групи 1 (будівля лабораторного корпуса (літ. Е) заг.пл. 560,3 кв.м., майданчик з огородженням (літ. І) пл.. 1104 кв.м.. залізобетонне огородження (опорна стіна) №20) визначило нижче за звичайну ціну, а саме у сумі 617888,00грн. у тому числі податок на додану вартість 102981,00грн. Це порушення призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість у червні 2007 року на суму 59553,86грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією за звичайну ціну прийнято ціну оцінки індивідуально визначеного майна виробничої бази філії «Сімферопольська ДЕД» ДП «Кримавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України» від 30.11.2006, виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Росава Сервіс». Згідно оцінки ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 30.11.2006 без урахування податку на додану вартість складає 812670,00грн., податок на додану вартість - 162534,00грн., отже ринкова вартість об'єкта оцінки станом з урахуванням податку на додану вартість складає 975204,00грн.

За загальним правилом, установленим п. 4.1 ст. 4 Закону України №168/97-ВР, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними товарами) (роботами, послугами) у співставних умовах. У разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (абзац перший п.п. 1.20.2, п. 1.2.6 п. 1.20 цієї статті).

Поняття ідентичних та однорідних товарів (робіт, послуг) закріплено в абзацах четвертому та п'ятому п.п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР та визначається як однаковість характерних основних ознак (ідентичність) або як подібність характеристик та схожість компонентів, що дозволяє виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними (однорідність).

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2007, на відкритих торгах ТБ «Київська агропромислова біржа» № 4 основні засоби виробничої бази, що обліковуються на балансі філії «Сімферопольська ДЕД» ДП «Кримавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» продані Виробничо-будівельному кооперативу «Фірма Карпати» за стартовою ціною за один лот 684320,00грн. з ПДВ (ціна купівлі один за лот).

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, п.п. 1.20.3 п. 1.20 ст. 1 Закону України №334/94-ВР встановлено спеціальне правило, за яким звичайною визнається ціна, що міститься у такому оголошенні, а відповідно до п.п. 1.20.4 п. 1.20 цієї статті якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або їх продаж здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажу.

Таким чином, остаточна ціна продажу це звичайна ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами в договорі купівлі продажу, отже позивачем податок на додану вартість правомірно визначений від звичайної ціни вказаної в договорі купівлі-продажу, тобто від вартості, одержаної від реалізації майна.

В частині завищення позивачем суми податкового кредиту за лютий 2007 року за даними загальної декларації по податку на додану вартість №18562 від 19.03.2008 на суму 60463,00грн., податковий орган виходив з того, що позивачем не здійснено у встановленому законом порядку коригування податкового кредиту лютого 2008 року у зв'язку з його завищенням на суму податку на додану вартість згідно податкової накладної ТОВ ДСУ 44 « 225 від 31.03.2008.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закон України №2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України №2181-III визначено, що у разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання і самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків суми такої недоплати, або відображає суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, штрафи визначені пп. 17.1.2 - 17.1.7 п. 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.

Отже, за встановлених судом обставин щодо недотримання позивачем вищезазначених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення даних податкового обліку без коригування даних податкової декларації з податку на додану вартість, що повинна бути подана до податкового органу до початку перевірки, не може бути підставою для висновку щодо неправомірності донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу за березень 2008 року у сумі 60456,00грн.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим та Дочірнього підприємства «Кримавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв