Постанова № 35229915, 14.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 904/1800/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю представників: позивача - Станішевського І.С.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу №3/02/27-12 10142/21/129299 від 27 лютого 2012 року, з якої основний борг в сумі 7441452,28 грн., 558432,45 грн. пені, 181674,54 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2013 року (суддя Кармазіна Л.П.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 7441452,28 грн., 502589,20 грн. пені, 3% річних в сумі 181674,54 грн., судовий збір. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в стягнені пені в сумі 55843,25 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення зазначеної суми пені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що на виконання умов укладеного договору позивачем протягом березня-травня 2012 року був переданий відповідачеві природний газ на загальну суму 7441452,28 грн., що підтверджується актами про постачання та траспортування природного газу за березень-травень 2012 року (а.с.39-41).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому позивачем природного газу не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7441452,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 7441452,28 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 181674,54 грн., нарахованих за період з 04.04.2012 року по 29.01.2013 року.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.6.2.2 укладеного договору на постачання природного газу, у разі порушення споживачем умов розділу 4 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача суми пені на 10% від належної до її стягнення та обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню, нараховану за період з 04.04.2012 року по 03.12.2012 року в розмірі 502589,20 грн., відмовивши в решті частині стягнення суми пені.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій