Постанова № 35229867, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 904/5101/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 рокуу справі господарського судуДніпропетровської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доНікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газув засіданні взяли участь представники:

- позивача:Станішевський І.С.,- відповідача:Шлаган М.М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 9052028,78 грн. основного боргу, 26959,40 грн. інфляційних, 102529,40 грн. - 3% річних, 658142,01 грн. - 7% штрафу, 512647,02 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9052028,78 грн. основного боргу, 256323,51 грн. пені, 102529,40 грн. 3% річних, 26959,40 грн. інфляційних, 329071,00 грн. -7% штрафу та 68820,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року рішення місцевого господарського суду від 06.08.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині зменшення штрафних санкцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року в частині відмови у стягненні 256323,51 грн. пені та 329071,00 грн. штрафу скасувати і прийняти нове рішення про їх задоволення.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.07.2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №21 БО-12, відповідно до умов якого продавець зобов"язується передати у власність покупця у 2012 році природний газ, а останній зобов"язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу природний газ у жовтні 2012 року на суму 836532,24 грн., у листопаді 2012 року на суму 4178001,95 грн., у грудні 2012 року на суму 5332494,59 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу і не заперечується сторонами. Водночас, відповідач свої зобов"язання за договором належним чином не виконав, тим самим заборгував позивачу 9052028,78 грн. за отриманий у вказаний період природний газ.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 9052028,78 грн. основного боргу, 26959,40 грн. інфляційних та 3% річних у сумі 102529,40 грн. є вірним.

Відповідно до пункту 7.2 договору покупець у разі порушення умов п.6.1 договору зобов"язується сплати в безспірному порядку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи п.7.2 договору, приписи ст. 525, 526 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем свого зобов"язання щодо оплати вартості отриманого природного газу у порядку та строках, передбачених п.6.1 договору.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, дійшовши висновків щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу, суди попередніх інстанцій зменшили, за клопотанням відповідача та на підставі ст. 83 ГПК України, розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню, на 50%.

Судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям.

Крім того, судами було встановлено винятковість обставин у даній справи, враховано тяжке фінансове становище відповідача, а також часткове виконання відповідачем своїх зобов"язань.

Приймаючи до уваги, що судами попередніх інстанцій були встановлені обставини, за наявності яких, суд може скористатися своїм правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, про зменшення розміру пені та 7% штрафу, що підлягають стягненню за порушення відповідачем грошового зобов"язання, на 50%., а саме 256323,51 грн. пені та 329071,00 грн. 7% штрафу.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року у справі №904/5101/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець