Постанова № 35229826, 11.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 908/1877/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Ведмедь А.Є.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "НІК"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р.

у справі № 908/1877/13 Господарського суду Запорізької області

за позовом Концерну "Міські теплові мережі"

до Приватного підприємства "НІК"

про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді,

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "НІК" про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704369 на умовах договору, доданого до позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2013р. (суддя Горохов І.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. (судді: Радіонова О.О., Зубченко І.В., Татенко В.М.), позов задоволено, вирішено вважати укладеним договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704369 між Приватним підприємством "НІК" та Концерном "Міські теплові мережі" у редакції позивача. В резолютивній частини рішення наведені умови спірного договору.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне підприємство "НІК" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що він не є споживачем теплової енергії у приміщенні № 34, в будинку № 69 по вул. Лізи Чайкіної в м. Запоріжжя, оскільки вказане приміщення на підставі договору оренди займає ПП "Агенство нерухомості "Кічкас"; при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не досліджені обставини щодо істотних умов договору, зокрема ціни договору, а саме: множення тарифу на теплову енергію та теплове навантаження, оскільки відповідач заперечував проведений позивачем розрахунок теплового навантаження. Крім того, заявник вважає, що внаслідок укладення спірного договору його зобов'язано оплачувати за увесь перший поверх названого будинку, тоді як він займає лише приміщення (кабінет) №34.

У відзиві на касаційну скаргу Концерн "Міські теплові мережі" просить оскаржені рішення та постанову залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сфера дії Закону України "Про теплопостачання" визначена ст. 2, згідно якої цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Як випливає із приписів вищенаведених правових норм, предметом регулювання Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є різні правовідносини, а саме: правовідносини, які виникають у сфері теплопостачання та правовідносини, які виникають у сфері створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" термін житлово-комунальні послуги вживається в такому значенні: результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Отже, житлово-комунальні послуги це є господарська діяльність, яка спрямована на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд.

Господарським судом встановлено, що предметом діяльності позивача є, зокрема, виробництво теплової енергії та розподілення теплової енергії для обігріву житла, для побутових потреб населення, підприємств, установ, організацій та збут теплової енергії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Господарським судом встановлено, що позивач запропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла.

Як випливає з приписів даної правової норми, термін "теплова енергія" визначений як товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання, і ця продукція призначена для купівлі-продажу споживачам. Крім того, теплова енергія передається покупцю на межі продажу теплової енергії, яка обладнана вузлом обліку, або у визначеній у договорі купівлі-продажу точці розподілу, у разі відсутності вузла обліку.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії зокрема має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають зокрема право видавати дозволи та технічні умови на підключення споживачів до розподільчих теплових мереж.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів.

Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджували обставини щодо приєднання приміщення відповідача до теплових мереж позивача та наявності точки розподілу на тепловій мережі позивача, в якій здійснюється продаж позивачем відповідачу теплової енергії, а отже і можливості купівлі відповідачем у позивача теплової енергії як товарної продукції, що ним виробляється.

Господарськими судами встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення № 34, що розташоване на першому поверсі літери А - 2, в будинку № 69 по вул. Лізи Чайкіної в м. Запоріжжя. Приміщення відповідача має єдину систему теплопостачання з житловим будинком № 69 по вул. Л. Чайкіної.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Оскільки об'єкт відповідача - нежитлове приміщення знаходиться у житловому будинку, то господарські суди попередніх інстанцій мали дослідити обставини щодо наявності чи відсутності підключення відповідача до внутрішньобудинкової системи теплопостачання а отже і можливості одержання житлово-комунальної послуги з опалення нежитлового приміщення. Не досліджено господарськими судами і обставини хто є власником (балансоутримувачем) внутрішньобудинкової системи в будинку № 69 по вул. Лізи Чайкіної, літери А - 2, в м. Запоріжжя.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Положеннями п. 1 вищезазначених Правил встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Відповідно до п. 2 названих Правил централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, у багатоквартирному будинку послуги з централізованого опалення є відгалуження від стояків у межах квартири.

Проте, господарськими судами не досліджувалися обставини щодо точки розподілу, в якій здійснюється передача послуги з опалення від виконавця споживачеві.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні у вказаній частині встановлені неповно, то справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "НІК" задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. у справі № 908/1877/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.