Постанова № 35229787, 11.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 914/1695/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Горбунова О.Л.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р.

у справі № 914/1695/13 Господарського суду Львівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

до Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут",

про стягнення 187 755,04грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут" про стягнення 187755,04грн. заборгованості за електроенергію, яка виникла внаслідок неправильного застосування коефіцієнту трансформації при розрахунках.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.07. (суддя Ю.Сухович), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. (судді: Д.Новосад, О.Михалюк, Г.Мельник), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправомірно вказали на те, що енергопостачальник мав би здійснювати контрольний огляд засобів обліку відповідача не рідше ніж раз на шість місяців, оскільки в даному випадку слід зважати на те, що технічний огляд приладу обліку здійснюється раз на три роки. Крім того, суди не застосували норми ст. 670 ЦК України, відповідно до яких покупець має оплатити додатково прийнятий товар.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут" просить оскаржені судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

14.04.2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" (постачальник) (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго") та Львівським державним ліцеєм з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 62955 (20.11.2009) з додатками.

За умовами договору, енергопостачальна організація здійснює постачання електроенергії відповідачу в обсязі, передбаченому договором, а споживач зобов'язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни (п.п. 1, 2, 4 договору).

Згідно з п. 2.1. договору під час виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

12.11.2012 року представниками енергопостачальника - позивача було проведено планову технічну перевірку об'єкта відповідача, за результатами якої складено акт №025342 про порушення Правил користування електричною енергією. В акті зафіксовано, що в приміщенні їдальні відповідача (лічильник №119214 тип СА4У-И672М) встановлені трансформатори струму номіналу 200/5 (розрахунковий коефіцієнт 40), в той час, як відповідач проводив розрахунки за спожиту електричну енергії застосовуючи коефіцієнт 20. Вказаний акт отриманий та підписаний представником відповідача із зауваженнями про те, що розрахунок за спожиту електричну енергію проводився споживачем відповідно до акту про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку пломб на них за №153506 від 20.10.2009р., виданого енергопостачальником, в якому вказано коефіцієнт 20.

14.11.2012 року позивач рекомендованим листом №30-03779 надіслав на адресу відповідача вимоги, в тому числі вимогу №042933 від 12.11.2012 про приведення розрахункових засобів обліку і схем їх підключення у відповідність до вимог ПКЕЕ та нормативно-технічних документів.

16.11.2012 року відповідач надіслав на адресу позивача лист №269, в якому просив відтермінувати виконання вимог позивача, у зв'язку з чим останній відтермінував виконання вимог, зокрема вимогу №042933 від 12.11.2012р. до 01.06.2013р..

21.12.2012 року відбулось засідання комісії енергопостачальника, на якому розглянутий акт №025342, в результаті чого вирішено нарахування по названому акту не проводити. Розрахунок спожитої електроенергії по лічильнику №119214 активної енергії та лічильнику №011634 реактивної енергії провести за період три роки з урахуванням фактичного коефіцієнта трансформації 40 та по тарифам, які діяли в дані періоди (15.11.2009 - 12.11.2012).

03.01.2013 року рекомендованим листом № 30-00016 на адресу відповідача надіслано протокол №959 від 21.12.2012р., розрахунок обсягу та вартості фактично спожитої електроенергії, рахунок до сплати від 02.01.2013р. на суму 18709,92грн. активної електроенергії, 745,12грн. реактивної електроенергії.

Оскільки відповідач вказаний рахунок не оплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вказаних коштів.

Відповідно до п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

З приписів пункту 6.1 Правил користування електричною енергією вбачається, що розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Як встановлено господарськими судами, відповідач з листопада 2009 року по листопад 2012 року (у спірний період) розраховувався з енергопостачальником - позивачем за показами приладів обліку із розрахунку коефіцієнту струму 20 та на підставі виписаних позивачем рахунків, що останнім не заперечується. Коефіцієнт струму 20 застосовувався відповідачем згідно з актом про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку пломб на них за №153506 від 20.10.2009, виданого енергопостачальником. Зауважень зі сторони позивача не надходило. Невідповідність застосованого коефіцієнта струму була виявлена працівниками позивача лише через три роки при проведенні перевірки та зафіксована в акті №025342 від 12.11.2012р.

Відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Із встановлених судами попередніх інстанцій вбачається, що сторони в договорі домовились визначати обсяги спожитої електроенергії відповідно до показів приладів обліку, що відповідає положенням п. 6.1 Правил користування електричною енергією, сторони не заперечували дійсні показники засобів обліку, правильність їх роботи, при розрахунках відповідач застосовував вказаний позивачем коефіцієнт струму, тобто відповідач дотримався умов договору щодо визначення обсягів спожитої електроенергії (дотримався порядку визначення кількості товару).

Щодо посилань відповідача на положення ст. 620 Цивільного кодексу України, то як зазначалося вище, відповідач визначав обсяг отриманої ним енергії за приладами обліку (які були справними), тобто не міг виявити, що ним отримано електроенергію в більшій кількості ніж показано електролічильником.

З огляду на вищенаведене суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог. А відтак, підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2013р. у справі №914/1695/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.