Рішення № 35227971, 05.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/171/2013 05.11.13

За позовомДочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"простягнення 49.884,00 грн. Судді:Дупляк О.М. (головуюча) Капцова Т.П. Марченко О.В.Представники сторін:

від позивача: Басюк О.Л., за довіреністю,від відповідача: Удалов Т.Г., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (далі - ВАТ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління") про стягнення боргу в розмірі 49.884,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору № 23-3 від 01.01.2010 щодо повноти та своєчасності оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем, у зв'язку з чим, останній керуючись статтями 5252, 526 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 49.884,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/171/2013 позов задоволено повністю, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" на користь Дочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" основний борг в сумі 49 884,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.609,50 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/171/2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 910/171/2013 скасовано, справу № 910/171/2013 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та скеровуючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на порушення судами процесуальних норм, а саме ненадання належної правової оцінки всіх доказам у справі в їх сукупності, зокрема акту звіряння станом на листопад 2009 року та доказам фактичного займання ліжко-місць працівниками відповідача або членами їх сімей у спірний період.

Розпорядженням № 04-1/433 від 30.07.2013 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/171/2013, за результатами якого для нового розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 02.08.2013 справу № 910/171/2013 суддею Ониськів О.М. було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/171/2013.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 910/171/2013 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б. та Марченко О.В.

Ухвалою суду від 10.10.2013 зазначеною колегією прийнято справу № 910/171/2013 до свого провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк О.М.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 справу № 910/171/2013 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Капцова Т.П. та Марченко О.В.

Ухвало суду від 05.11.2013 зазначеною колегією прийнято справу № 910/171/2013 до свого провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013.

У судовому засіданні 05.11.2013 представники сторін з'явилися.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги повністю.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивач невірно нарахував відповідачеві плату за проживання 13 працівників із розрахунку, що ними зайнято 27 ліжко-місць, оскільки згідно акта звірки працівників відповідача, які проживають в гуртожитках ЖУ «Південне» для укладення договору на 2010 рік на компенсацію витрат по утриманню житла фактично проживають саме 13 працівників. При цьому відповідач частково визнав позов на суму 17.884,00 грн. Крім того відповідач зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 21.02.2013 на суму 32.550,00 грн.

В судовому засіданні 05.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 року між Дочірнім підприємством "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" було укладено договір №23-3 терміном дії з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору наймодавець зобов'зався надати житлові приміщення, що знаходяться на його балансі та утриманні, для тимчасового проживання працівників наймача, а наймач - використовувати житлове приміщення за прямим призначенням та частково компенсувати наймодавцеві витрати на його утримання.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що наймодавець утримує житлофонд, що знаходиться на його балансі та забезпечує належні умови для проживання працівників наймача відповідно до чинних норм і "Положення про гуртожитки".

Відповідно до п.2.4. Договору наймодавець щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, зобов'язався виставляти рахунки наймачу на оплату за проживання працівників.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що наймач щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця, сплачує наймодавцю часткову компенсацію витрат на утримання за ліжко-місця у гуртожитках та кв. м. в будинках для малосімейних, фактично зайнятих працівниками та членами їх сімей.

Згідно з п. 3.3. Договору при звільненні з роботи працівника, якому надане житлове приміщення згідно з цим договором, наймач зобов'язався в тижневий термін повідомити про це наймодавця в письмовій формі з метою його відселення, виписки і виключення з розрахунків за даним договором.

Пунктами 4.1.1., 4.1.2. Договору визначено, що доплата відповідачем за одне ліжко-місце, яке займає його працівник, становить 160,00 грн.; кількість ліжко-місць відповідача - 31.

Відповідно до п. 6.1 Договору встановлено, що термін дії останнього встановлений з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що за період з 01.01.2010 по 01.12.2010 включно позивач надав відповідачу ліжко-місця в гуртожитках, чим виконав умови договору. Розмір компенсації витрат на утримання даного житлового фонду становить 56.960,00 грн., яку відповідач сплатив частково в сумі 7.076,00 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 49.884,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом установлено, що в період з 01.01.2010 по 01.12.2010 включно позивач надав відповідачу на виконання умов спірного Договору 31 ліжко-місце в гуртожитках, чим виконав умови договору.

Відповідно до пункту 4.1.3 Договору підлягає оплаті на місяць 160,00 грн. * 31 л/м = 4.960 грн. Відтак за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 розмір компенсації становить 56.960,00 грн.

Судом установлено, що відповідач на виконання умов спірного Договору здійсни оплату частково в сумі 7.076. 00 грн., у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем склала 49.884, 00 грн.

В матеріалах справи міститься акт звірки працівників ВАТ "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління", які проживають в гуртожитках та житлових будинках ЖУ «Південне» для заключення договору на 2010 рік на компенсацію витрат по утриманню житла (а.с. 11), який підписаний та скріплений печатками обох сторін, в якому зафіксована кількість працівників та членів їх сімей, що споживають у житлових приміщеннях, які є предметом договору.

Згідно письмових пояснень позивача від 03.10.2013 узгодження кількості ліжко-місць та квадратних метрів для укладення договору про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду на наступний рік відбувалося по факту проживання працівників за минулий рік, за результатами якого складався акт звірки працівників наймача, які проживали протягом року в наданих наймодавцем житлових приміщеннях. На підставі встановленої кількості проживаючих протягом попереднього року працівників визначалася кількість працівників, що продовжують проживати на наступний період. На підставі встановлених фактичних даних по кількості проживаючих працівників та їх сімей узгоджувалася кількість ліжко-місць та квадратних метрів, за наслідками чого між сторонами укладався договір на наступний період. Відповідач в своїх усних поясненнях підтвердив такий порядок укладення договору. Відтак наявний в матеріалах справи акт звірки працівників суд визнає належним та допустимим доказом на підтвердження фактичного займання ліжко-місць працівниками відповідача або членами їх сімей у спірний період.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не надано суду доказів проживання в житлових приміщеннях, що є предметом Договору саме працівників відповідача визнаються судом необґрунтованими, з огляду на таке.

Положеннями пункту 3.3 спірного Договору сторони передбачили, що при звільненні з роботи працівника, якому надане житлове приміщення згідно з цим Договором, наймач зобов'язаний в тижневий термін повідомити про це наймодавця в письмовій формі з метою його відселення, виписки і виключення з розрахунків за даним Договором. Як уже зазначалося, спірним Договором, у розділі 4 встановлена кількість проживаючих працівників відповідача та їх сімей (31) на 2010 рік, що також підтверджується актом звірки. При цьому доказів внесення будь-яких змін до умов Договору сторони до суду не надали. Зазначеним також спростовуються доводи відповідача про те, що згідно акта звірки працівників відповідача у гуртожитку фактично проживають 13 осіб.

Посилання відповідача щодо помилкового перерахування останнім на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 32.550, 00 грн. судом до уваги не приймається, оскільки доказів сплати таких грошових коштів (платіжних доручень, банківських виписок тощо) відповідачем до суду надано не було.

Доводи відповідача про необхідність здійснення зарахування зустрічних вимог в рахунок майбутніх платежів в розмірі 32.550, 00 грн. на підставі поданої ним заяви позивачу від 21.02.2013, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Необхідною умовою зарахування є настання строку виконання зобов'язань.

Позивач у своїх поясненнях в судовому засіданні 05.11.2013 заперечив проти здійснення зарахування вимог на підставі заяви відповідача від 21.02.2013.

За відсутності доказів щодо наявності (дійсності) зобов'язання, його змісту та умов виконання, заява відповідача на зарахування вимоги на суму 32.550,00 грн. є спірною та такою, що унеможливлює проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України. А тому, твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог судом відхиляються.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 23-3 від 01.01.2010 в розмірі 49.884,00 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31.862,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 2 код 04012922) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь дочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, код 23739162) основний борг в сумі 49 884 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Судді: Дупляк О.М. (головуюча)

Капцова Т.П.

Марченко О.В.