Постанова № 35225681, 16.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа № 804/12201/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представників позивача представника відповідача Журавльова О.С., Осипова О.О., Постольник О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДІОНІС" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про скасування рішення, визнання протиправними та зобов'яння вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» звернулося до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про скасування рішення, визнання протиправними та зобов'яння вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за період березень 2013 року як податкової звітності;

- скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області №11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 року;

- зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26005213, 49029, Україна, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 95а) прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» (код ЄДРПОУ 36366810, 49130, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 66-Д) з податку на додану вартість за період березень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 12.04.2013 року;

- зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26005213, 49029, Україна, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 95а) відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» (код ЄДРПОУ 36366810, 49130, Україна, м. Дніпропетровськ, вул.Березинська, буд. 66-Д) з податку на додану вартість за період березень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС»;

- зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області, (код ЄДРПОУ 26005213, 49029, Україна, м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 95а) у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

У обґрунтуванні позову зазначено, що 22.04.2013 року на адресу підприємства надійшло рішення «щодо податкової звітності» за № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 року, у якому Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська зазначає, що податкова декларація з податку на прибуток ТОВ «АДІОНІС» за період березень 2013 року не вважається податковою звітністю оскільки при поданні податкової декларації, були порушенні п. 48.3 та ст.48 ПК України, а саме: форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Однак, позивач зазначає, що податкова декларація була заповнена та подана до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська відповідно п.п. 48.3, ст. 48, ст. 49 ПК України із усіма необхідними реквізитами. Крім того, позивач зазначив, що зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації підприємства з податку на додану вартість за період березень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «АДІОНІС» є необхідним заходом для належного захисту прав ТОВ «АДІОНІС».

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у судовому засіданні пояснив, що ТОВ «АДІОНІС» надіслало поштовим відправленням до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська декларацію з податку на додану вартість за період березень 2013 року, яку податковою звітністю не визнано через подання декларації з відсутніми обов'язковими реквізитами, а саме не повністю заповнене поле «податкова адреса», тобто відсутнє зазначення, що підприємство знаходиться в Індустріальному районі м.Дніпропетровська, про що було надіслано лист ДПІ № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на податковому обліку у Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська, як платник податків.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Судом встановлено, що позивачем було подано до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за період березень 2013 року.

Зазначена декларація була направлена відповідачу по пошті 09.04.2013р., що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення із відбитком печатки поштового відділення.

Отримання декларації позивача по пошті 12.04.2013р. відповідач підтвердив у судовому засіданні. Крім того, зазначений факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом було встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено лист «щодо податкової звітності» за № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 року за підписом першого заступника начальника Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Д.М. Ханцель.

У вищевказаному листі зазначено, що позивачу пропонується надати нову звітну податкову декларацію з податку на додану вартість, оформлену згідно вимог чинного законодавства, оскільки надана ним податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 р. складена з порушення вимог п.48.3 та п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України - не містить необхідних обов'язкових реквізитів, а тому не вважається податковою декларацію.

Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із вимогами про скасування рішення та зобов'язання прийняти податкову звітність.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно п.46.6 ст. 46 ПК України якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Пунктом 49.11 статті 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно із підпунктом 49.9.2. пункту 49.9 ст. 49 ПК України у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк, податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в рішенні податкового органу про невизнання звітності зазначається, що декларація складена з порушення вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України та вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДНА України від 25.11.2011 року за №1492, та декларація не містить необхідних обов'язкових реквізитів, зокрема не повністю заповнене поле «податкова адреса», тобто відсутнє зазначення, що підприємство знаходиться в Індустріальному районі м.Дніпропетровська.

Суд вважає, що зазначена підстава для неприйняття декларації є неналежною, оскільки наданий Позивачем, як доказ до позову другий екземпляр декларації з податку на додану вартість за період березень 2013 року містить всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу.

Так, в рядку декларації з назвою «податкова адреса» було зазначено - «вулиця Березинська 66Д, м.Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49130», незазначення Індустріального району знаходження підприємства не змінює податкову адресу підприємства.

Тобто, в поданій декларації було вказано «податкову адресу» підприємства, а наведена податковим органом підстава для неприйняття декларації насправді не вбачається за належну.

Таким чином, судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за період березень 2013 року містить всі необхідні реквізити передбачені п.48.3 та п.48.4 ст. 48 ПК України, всі цифри та букви у ній відображені.

Згідно п.49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 ПК України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п.49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Суд вважає лист «щодо податкової звітності» за № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 року за підписом першого заступника начальника Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Д.М. Ханцель саме відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, яка була подана позивачем.

Таким чином, враховуючи наявність усіх необхідних реквізитів у податковій декларації з податку на додану вартість за період березень 2013 року, яка була подана позивачем до податкового органу, позовна вимога про скасування рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з податку на додану вартість за період березень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме 12.04.2013 року та зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» з податку на додану вартість за період березень 2013 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АДІОНІС» суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 за № 1503/12/13-12 «Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій» згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Статтею ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, із змінами та доповненнями, визначені повноваження Конституційного Суду України. З пункту 4 зазначеної статті 13 вбачається, що офіційне тлумачення законів України належить до компетенції Конституційного Суду України.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пунктом 56.21 ст. 56 ПК України передбачено, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу таке.

Положеннями ст. 267 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до положень зазначеної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу.

Особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і розглядається в межах того ж самого провадження. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими у частині скасування рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 р. з огляду на те, що зазначене рішення прийняте не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню

Податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" з податку на додану вартість за березень 2013 р. слід вважати такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" у день її фактичного отримання Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - 12.04.2013 р. із відображенням цих даних в особовій картці платника податків.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» з податку на додану вартість за березень 2013 р. такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Адіоніс" у день її фактичного отримання Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - 12.04.2013 р. із відображенням цих даних в особовій картці платника податків

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішення, визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 11817/10/18.2-15 від 17.04.2013 р.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» з податку на додану вартість за березень 2013 р. такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» у день її фактичного отримання Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - 12.04.2013 р. із відображенням цих даних в особовій картці платника податків.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіоніс» судові витрати в розмірі 17,21 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 21.10.2013р. В.В. Ільков