Рішення № 35225190, 11.11.2013, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1019/13-ц

Провадження № 2/448/290/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.11.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоус Ю.Б.,

при секретарі Рушеляк Г.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобовязання не чинити перешкод у користуванні ним,

в с т а н о в и в :

Позивач 09.07.2013 року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що будинок №4 по вул.О.Олеся в с.Старява Мостиського району Львівської області належить на праві спільної часткової власності йому та відповідачам. Він є власником 19/42 частин даного будинковолодіння, відповідачці ОСОБА_3 належить 13/42 частин, відповідачці ОСОБА_5 10/42 частин будинковолодіння.

Вказує, що відповідачі чинять перешкоди йому у користуванні спірним приміщенням, приховують ключі від вхідних дверей будинку, не бажають добровільно виділити йому кімнату.

Зазначає, що будинок складається із трьох ізольованих між собою кімнат площею 16,5 кв.м., 11,3 кв.м., 10,3 кв.м. (загальна жила площа 38,1 кв.м.), а також кухні та коридору. Враховуючи його право на 19/42 частки будинковолодіння, тобто 17,24 кв.м, при встановлені порядку користування жилим приміщенням йому може бути виділена жила кімната, площею 16,5 кв.м., а інші кімнати відповідачам. Підсобні приміщення будинку коридор та кухню, залишити в загальному користуванні. Такий порядок користування жилим приміщенням є найбільш зручний для сторін стосовно розташування кімнат у спірній квартирі.

З огляду на наведене просить суд винести рішення, яким вселити його в будинок №4 по вул.О.Олеся в с.Старява Мостиського району Львівської області, встановити порядок користування зазначеним жилим приміщенням, виділивши йому кімнату площею 16,5 кв.м., коридор та кухню залишити в загальному користуванні, а також, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.55), просить зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні жилим і нежилим приміщеннями та надати йому ключі до цих приміщень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з вищенаведених підстав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, хоча була своєчасно та належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, а також від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання 11.11.2013року не зявилася. В попередніх судових засіданнях проти позову заперечувала з підстав наведених у письмових запереченнях проти позову (а.с.34,35), а також подала до суду додаткові письмові заперечення проти позову (а.с.63,64).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено, що житловий будинок №4 по вул. О.Олеся в с. Старява Мостиського району Львівської області, на підставі рішення Мостиського районного суду Львівської області від 26.12.2012року (а.с.38-40), належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 у частці - 19/42, та відповідачам ОСОБА_3- у частці 13/42, та ОСОБА_4-у частці 10/42 частин будинковолодіння, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.6) та копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.36,37).

Як вбачається із пояснень сторін та матеріалів справи, зокрема із копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 (а.с.3) та повідомлення Мостиського РВ ГУ ДМС України у Львівській області №752 від 10.07.2013року (а.с.16) у даному будинку проживає та зареєстрований позивач ОСОБА_1, а також його невістка ОСОБА_3, яка проживає там без реєстрації. Відповідач ОСОБА_6 фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок №4 по вул.О.Олеся в с.Старява Мостиського району Львівської області, складеного станом на 20.06.2012року (а.с.7-10) даний будинок складається із трьох житлових кімнат площею 16,5 кв.м., 11,3 кв.м. та 10,3 кв.м., а також кухні площею 7,8 кв.м. та коридору площею 14,2 кв.м. Житлова площа будинку становить 38,1 кв.м., підсобна 22,0 кв.м. Загальна площа будинку становить 60,10 кв.м.

Як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1, відповідачі замінили замки у дверях до усіх житлових та нежитлових приміщень даного будинку, чим чинять йому перешкоди у користуванні своєю часткою у спірному будинку.

Вказані обставини відповідачами в ході розгляду справи спростовані не були. Відповідач ОСОБА_3 не побажала прибути в судове засідання, щоб надати свої пояснення чи заперечення щодо заявленого позову та вказаних обставин. Крім того, дані обставини також підтверджуються актом комісії від 06.09.2013року (а.с.65) з якого вбачається, що ключі від приміщень будинку у ОСОБА_1 відсутні.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти. Користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316,317,319,321 ЦК України).

Згідно ст.ст. 317, 318 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Положеннями статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.ст. 379, 380 ЦК України обєктом права власності може бути житловий будинок житло.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до змісту ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно п.14 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» у судовому порядку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, якщо про це заявлено позов.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спосіб захисту права власності суд визначає на вимогу власника залежно від тих порушень його права, які він вимагає усунути.

З урахуванням вищезазначених норм закону та обставин справи, суд вважає, що позивач, який є співвласником спірного житлового будинку, не може у повній мірі реалізувати своє право власності та користуватися належною йому частиною будинку, у звязку з чим порушуються його права, які необхідно відновити, тому суд вважає за необхідне усунути перешкоди у здійсненні позивачем права власності на частину спірного будинку.

При цьому, суд задовольняє вимоги позивача ОСОБА_1 стосовно його вселення у спірний житловий будинок, оскільки він є співвласником такого і має право на користування своєю власністю шляхом проживання у спірному будинку на підставі ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання.

Крім того, суд вважає за можливе, відповідно до ст.358 ЦК України, встановити запропонований позивачем порядок користування житловим будинком №4 по вул. О.Олеся у с.Старява Мостиського району Львівської області, виділивши ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,5 кв.м., а коридор, кухню, сарай, стодолу та підвал залишити у спільному користуванні, оскільки надання йому у володіння та користування зазначеної частини спільного майна в натурі, враховуючи технічні дані будинку, відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Крім того, щодо такого порядку не заперечують відповідачі.

Також, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає за необхідне зобовязати відповідачів не чинити перешкод позивачу ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком №4 по вул. О.Олеся у с. Старява Мостиського району Львівської області, шляхом надання йому ключів до житлових та нежитлових приміщень даного будинку.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах в дохід держави.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, до житлового будинку №4 по вул. О.Олеся у с. Старява Мостиського району Львівської області.

Встановити порядок користування житловим будинком №4 по вул. О.Олеся у с.Старява Мостиського району Львівської області, виділивши ОСОБА_1 житлову кімнату площею 16,5 кв.м., а коридор, кухню, сарай, стодолу та підвал залишити у спільному користуванні.

Зобовязати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловим будинком №4 по вул. О.Олеся у с. Старява Мостиського району Львівської області, шляхом надання йому ключів до житлових та нежитлових приміщень даного будинку.

Стягнути в рівних частинах по 57 (пятдесят сім) гривень 35 копійок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судового збору у дохід держави в загальній сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок, які перерахувати на рахунок №31213206700252, код отримувача ЄДРПОУ:37929037, МФО:825014, призначення платежу «судовий збір, п.1.2 Закону».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили «__»______20 р.

Суддя Ю.Б. Білоус