Рішення № 35224835, 14.10.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/4537/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області складі:

головуючого - судді Новосада М.Д.

при секретарі Смолій О.Я.

за участю: позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Червонограді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків внаслідок професійного захворювання,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до відповідача із мотивуючи тим, що з 1984-2007 р.р. працював на підприємствах по видобутку вугілля, що на даний час входять до складу ДП «Львівугілля».

У звязку із тривалою роботою в особливо шкідливих та важких умовах праці в нього погіршився стан здоровя, тому він був вимушений звертатись за медичною допомогою.

28.05.2007 року його звільнено з роботи згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

З 10.05.2007р. по 25.05.2007р. знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України, де йому було встановлено професійні захворювання: хронічна радикулополіневропатія в стадії затихаючого загострення з помірно-вираженим больовим синдромом і статико-динамічними порушеннями; хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення.

На підставі акту від 31.05.2007 р. розслідування хронічного профзахворювання форми П-4, встановлено, що таке виникло в результаті роботи в шкідливих умовах праці під землею на шахті.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічною МСЕК від 10.07.2007 р. йому вперше і безтерміново встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності (40 % -радикулопатія та 15% хронічний бронхіт) та ІII група інвалідності. Встановлена потреба у витратах на ліки та лікуванні в ЛПЗ.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 55% втратив працездатність внаслідок профзахворювання, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі, що призвело до зміни ритму та порядку життя. Розмір моральної шкоди оцінює у 25000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, пояснив, що в продовж 1984 р. по 2007 р. працював на шахті під землею на підприємствах по видобутку вугілля, які на даний час є структурними підрозділами ДП «Львівугілля». Внаслідок роботи у шкідливих та важких умовах праці, втратив працездатність. 10.07.2007 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, 55% втрати працездатності по професійному захворюванню. Змушений час від часу проходити медичне лікування. Через значну втрату працездатності суттєво змінився його спосіб життя, що негативно відобразилось на здоровї. Вважає, суму моральної шкоди у 25000 грн. обґрунтованою та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення позову заперечив, в обґрунтування яких повідомив, що відповідно до наказу МОЗ № 212 від 22.11.1995 року на органи МСЕК покладено обовязок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Звертає увагу на те, що позивачем не подано висновку МСЕК, лікаря психіатра чи висновку ЛКК про встановлення факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок втрати працездатності. Також зазначив, що позивачем пропущений трьох місячний термін звернення до суду передбачений КЗпП України. Крім цього, у наданих медичних документах немає покликання про отримання позивачем фізичних та душевних страждань внаслідок отриманого захворювання.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що впродовж 1984-2007 років ОСОБА_1 працював під землею на шахті «Великомостівська», яка на даний час як структурний підрозділ, входить до складу ДП «Львіввугілля». 28.05.2007 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням, що підтверджується відповідним записом у його трудовій книжці.

Внаслідок роботи в особливо шкідливих та тяжких умовах праці під землею на шахті, погіршився стан його здоровя. Через що був змушений звертатись за медичною допомогою.

З 10.05.2007р. по 25.05.2007р. ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці професійних захворювань Інституту медицини праці Академії медичних наук України, де йому було встановлено професійні захворювання: хронічна радикулополіневропатія в стадії затихаючого загострення з помірно-вираженим больовим синдромом і статико-динамічними порушеннями; хронічний бронхіт ІІ ст. в фазі затихаючого загострення.

Згідно акту розслідування професійного захворювання форми П-4 від 31.05.2007 р. було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 та зроблено висновок про шкідливі умови праці які в основному повязані із контактом з вугільно - породним пилом в концентрації вище ГДК, несприятливим мікрокліматом.

Висновком міжрайонної спеціалізованої профпаталогічною МСЕК від 10.07.2007 р. позивачу вперше і безтерміново встановлено 55% ступеня втрати професійної працездатності (40 % - радикулопатія із заліком втрати працездатності з 22.05.2007 р.; 15% - хронічний бронхіт). та ІII група інвалідності. Також ОСОБА_1 встановлена потреба санітарно-курортному лікуванні. Протипоказана робота в умовах вібрації, пилу, переохолодження, фізичних навантажень.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 21.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 p., ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було встановлено 55% втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Оцінюючи розмір моральної шкоди суд враховує загальний стаж роботи позивача на підземних роботах з шкідливими умовами праці, що склав більше 20 років.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлений його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд враховує і ту обставину, що ОСОБА_1 вперше та безтерміново встановлено 55% втрати працездатності у звязку із професійним захворюванням та ІІІ групу інвалідності.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 11000 грн. моральної шкоди, так як вимоги про стягнення 25000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Що стосується посилання відповідача на ст. 233 КЗпП України про пропущення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду, то такі не можуть буди прийняті до уваги, оскільки відповідно до положень ст.268 ЦК України на вимоги, що випливають із порушених особистих немайнових прав, а також на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю позовна давність не поширюється. Положення ст. 233 КЗпП України застосовуються до трудових спорів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львіввугілля», ідентифікаційний код № 32323256 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2 - 11000 (одинадцять тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок професійного захворювання.

Стягнути, з Державного підприємства «Львіввугілля» 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ 37983843, банк одержувача ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -22030001).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через десять днів з дня його проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти діб з часу проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: М. Д. Новосад