Ухвала суду № 35224390, 22.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р.Справа № 818/6682/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 818/6682/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. позов ТОВ "Аквітан" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах від 22.01.2013 р. №0000072260/3666 та №0000062260/3667.

ДПІ у м.Сумах (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подало подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Донтрансторг», акт податкової перевірки по вказаному контрагенту позивача, даних інформаційних систем ДПС, що призвело до невірного вирішення справи.

ТОВ "Аквітан" подало заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, винесеною на підставі всебічного, повного і правильного з'ясування обставин справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну перевірку ТОВ "Аквітан" з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 11.12.2012 р. №4175/2260/34013185/70 (а.с.20-39).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

-п.5.1; пп.5.2.1 п.5.2; пп.5.3.9 п.5.3; п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 р. в сумі 53,244,00 грн.

-пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит у червні 2010 р. на суму 42 595,00 грн.

22.01.2013р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0000072260/3666 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 53 244,00 грн., у т.ч. 42 595,00 грн. основним платежем, 10 649,00 грн. штрафними санкціями;

-№0000062260/3667 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 66 555,00 грн., у т.ч. 53 244,00 грн. основним платежем, 13 311,00 грн. штрафними санкціями (а.с.40, 41).

Підставою нарахування позивачу зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є висновки податкового органу про відсутність реальних господарських операцій за угодами позивача з ТОВ "Донтрансторг" та, як наслідок неправомірне формування податкового кредиту, валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні зобов'язання з прибуткового податку підприємства, оскільки у контрагента позивача не має основних засобів, транспорту, трудових ресурсів для виконання угод, і позивачем не надано доказів підтвердження реальності господарських операцій.

В якості доказів безтоварності господарських операцій податковий орган посилається на акт ДПІ в Київському p-ні м. Донецька від 27.08.12р. №1811/15-4/36061529, за яким податковою перевіркою встановлено, що договори, між ТОВ "Донтрансторг" та його контрагентами відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, службову записку ВПМ ДПІ у Київському районі м. Полтави про порушення кримінальної справи 03.06.2011р. за фактом створення невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності та від 12.04.2012р. за фактом вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, протокол допиту директора ТОВ « Донтрансторг» ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового закону, неправильного визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ, нереальності (безтоварності) господарських операцій, не підтверджені доказами, тому податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі таких доводів, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 01.06.2010 р. між ТОВ "Аквітан" (замовник) та ТОВ "Донтрансторг" (виконавець) м. Донецьк укладено договір , за умовами якого виконавець зобов'язався надати позивачу послуги, а саме: посів кукурудзи (посівним матеріалом замовника), внесення мінеральних добрив, обробіток грунту гербіцидом, оприскування посівів гербіцидом, підживлення багаторічних трав технікою і ПММ виконавця на земельних ділянках, які орендує замовник в с. Шкумати Буринського району Сумської області (а.с. 59-60).

В підтвердження виконання угоди позивачем як до перевірки, так і до суду надано копія договору, податкові накладні, рахунки, квитанції до прибуткового касового ордеру, фактичне здійснення робіт підтверджено актами прийому надання послуг (а.с. 42-57, 61-80).

Земельні ділянки, щодо яких здійснювалися посівні та вдобрювальні роботи за договором від 01.06.2010 р. на момент їх виконання, перебували в користуванні позивача на підставі договорів оренди землі (невитребуваних паїв), укладених позивачем з Буринською районною державною адміністрацією Сумської області (а.с. 106-115).

Добрива та посівні матеріали, використані в роботах за договором від 01.06.2010 р. позивачем придбані у ТОВ «Юзоптторг» ТОВ «Глорія Фарм Групп», що підтверджується копіями накладних, договору, прибутковими квитанціями (а.с. 116-118, 129-142).

Сторонами не заперечується та зазначено відповідачем в акті податкової перевірки позивача, 01.06.2010 р. ТОВ "Аквітан" (покупець) та ТОВ "Донтрансторг" (постачальник) уклали договір купівлі-продажу №101/01 про поставку комбікорму в кількості 23,6 т.

В підтвердження реальності виконання угоди позивачем , як на перевірку, так і до суду надано рахунок від 29.06.2010р., оплата проведена в безготівковій формі, поставлену продукцію, передано позивачу та оприбутковано ним в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентом), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету, а з огляду на положення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товарів (послуг).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідачем не спростовано, що первинні документи надані позивачем як до перевірки, так і до суду, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно податкового законодавства, будь-яких зауважень до наданих документів в акті перевірки не міститься.

Судом встановлено, що ТОВ "Аквітан" є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби та розведення свиней

Надані товариством "Донтрансторг" послуги з посіву посівним матеріалом позивача, внесення мінеральних добрив, обробіток грунту гербіцидом, оприскування посівів гербіцидом, підживлення багаторічних трав технікою і ПММ виконавця на земельних ділянках, які орендує позивач, є необхідними для ведення господарської діяльності ТОВ "Аквітан". Придбаний позивачем у ТОВ "Донтрансторг" комбікорм був використаний в господарській діяльності позивача.

Факти передання, отримання та оплати поставлених за вказаними Договорами послуг та комбікорму підтверджені належними документами, такими як видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, рахунки, банківські виписками, квитанції, про що зазначено у акті і з боку ДПІ у м. Сумах не заперечується (а.с.42-80).

Вказані вище первинні документи надавались ДПІ у м. Сумах в ході перевірки і жодних зауважень щодо оформлення вказаних документів податковим органом не зазначено, акти прийому-виконання послуг ідентифікують виконані роботи, їх осяг, вартість, місце виконання (а.с.61-79).

Первинні документи, надані позивачем при проведенні перевірки не були враховані податковим органом , оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача, не ґрунтується на оцінці вказаних доказів.

Між тим, висновки акту перевірки щодо незаконності визначення підприємством розмірів належних до сплати податкових зобов'язань у зв'язку з порушенням ним правил формування витрат (в т.ч. валових), податкового кредиту підприємства, мають бути доведені податковим органом у належний спосіб - доказами недостовірності або суперечливості (неправдивості, неналежності) відомостей, що містяться у первинних документах по операціях, пов'язаних з об'єктом оподаткування.

З іншого боку, формування платником податків податкових зобов'язань, віднесення сум ПДВ на податкові пільги підприємства, є правомірним, якщо відповідне здійснено підприємством на підставі документів, що відображають операції (об'єкт оподаткування) податком на додану вартість, податком на прибуток підприємств.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди підставою для її отримання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів фізичної відсутності товарів або робіт (послуг) за вище дослідженими договорами позивача з "Донтрансторг" від 01.06.2010 р. у натурі, а так само використання позивачем цих товарів, робіт не за призначенням, несумісності придбаних товарів, послуг з напрямом господарської діяльності, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у замовника, виконавців послуг, відповідачем не надано.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з ПДВ, або підтверджують неправильне формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства.

Як встановлено судом, єдиною підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань є висновки про нереальність (нікчемність) господарських операцій контрагента позивача з третіми особами (позивачем), викладені в акті ДПІ в Київському p-ні м. Донецька від 27.08.2012 р. №1811/15-4/36061529, в якому договори між ТОВ "Донтрансторг" та його контрагентами відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України визнані нікчемними та такими, що відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, відповідач посилається на факт порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва щодо невстановлених осіб зокрема, при створенні ТОВ «Донтрансагро», досудовим слідством у вказаній кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_1 (директор підприємства немає відношення до господарської діяльності та укладених угод в т.ч. з позивачем), також відповідач з посиланням на дані податкової звітності контрагента позивача зазначає про відсутність у вказаного ТОВ трудових, матеріальних, виробничих та інших ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Також, відповідач посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів, згідно яких податковим контролем господарюючих суб'єктів зроблено висновок про ознаки проведення ними транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє вище наведені доводи апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Колегія суддів зазначає, що акт про результати проведення податкової перевірки контрагента позивача, в якому зазначено про нікчемність угод, не є належним доказом в підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на вищенаведене, акт ДПІ в Київському p-ні м. Донецька від 27.08.2012 р. №1811/15-4/36061529 не є належним та допустимим доказом в підтвердження доводів податкового органу про нікчемність угод позивача та його контрагента.

Доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів доведені належними доказами .

Господарська діяльність контрагента позивача, не вимагає безумовної наявності на балансі виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальником (виконавцем робіт) за угодами з позивачем від 01.06.2010 р. матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ, виконання робіт.

Відповідачем не надано належних доказів відсутності у контрагентів позивача умов (власних або залучених) для виконання робіт (поставки ТМЦ) за угодами, дослідженими в межах податкової перевірки позивача.

Колегія суддів зазначає, що як позивач та його контрагент на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, а відтак, мали відповідний обсяг цивільної правосуб'єктності юридичних осіб, а також обсяг прав платників ПДВ для укладення договорів.

Посилання відповідача на дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДПА України, інших інформаційних систем ДПС, а також на обставину не звітування (неналежне звітування) контрагентами позивача по податках, не доводить порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Інформаційні системи ДПС містять службову інформацією, однак не є самостійним доказовим джерелом доводів про порушення податкового законодавства саме позивачем.

Щодо тверджень відповідача про ознаки порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства контрагентом позивача колегія суддів зазначає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності, встановлений ст.61 Конституції України, порушення контрагентами позивача податкової дисципліни є підставою для застосування до них заходів передбачених Податковим кодексом України відповідальності, і не повинно тягнути несприятливі наслідки для позивача по справі.

Доводи апеляційної скарги про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право (обов'язок) позивача (покупця, замовника) відносити до складу податкового кредиту, коригувати зобов'язання по податкам, на суму сплаченого ПДВ при придбанні товару. Податковий кодекс України не ставить таке право в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Доказів наявності умислу на вчинення порушення податкового законодавства, з метою безпідставного отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів позивача, або самого позивача при укладенні та/або виконанні операцій відповідачем не наведено.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції постанов про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва щодо невстановлених осіб зокрема, при створенні ТОВ «Донтрансагро» колегія суддів відхиляє, оскільки належним доказом протиправності дій, зокрема фіктивного підприємництва, є вирок суду, що набрав законної сили.

Доказів наявності вироку суду податковим органом не надано.

Щодо посилань податкового органу на протокол допиту директора контрагента позивача ОСОБА_1, відібраного під час досудового слідства, в яких він зазначає, що немає відношення до господарської діяльності та укладених угод в т.ч. з позивачем, а угода від 01.06.2010 р. підписана невідомою особою від імені контрагента позивача колегія суддів зазначає наступне.

Належними доказами по справі є прокази свідка, які надані безпосередньо суду, що розглядає справу. Проте з матеріалів справи вбачається, що податковим органом клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_1 ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не заявлено.

Крім того, в матеріалах справи відсутній протокол допиту, на який посилався податковий орган як в акті перевірки, так і в запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі.

З огляду на зазначене, суд має враховувати лише ті докази, що містяться в матеріалах справи та були досліджені судом.

Також колегія суддів зазначає, що платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

А відтак доводи податкового органу, що первинні документи (договори) від імені контрагента підписані невстановленими особами, не підтверджені належними доказами та не є беззаперечною та достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договірних відносин між позивачем та його контрагентом, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку господарського правочину на відповідність вимогам ЦК, ГК України (фіктивність, удаваність, нікчемність) та пов'язувати з такою оцінкою податкову (фінансову) відповідальність платника податків, оскільки вказане належить до виключеної компетенції суду відповідної юрисдикції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що достатніх і належних доказів правомірності висновків податкової перевірки позивача податковим органом не наведено, та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення -рішення державної податкової інспекції у м. Сумах від 22.01.2013р. № 0000072260/3666 та № 0000062260/3667.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.08.2013р. по справі № 818/6682/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.