Постанова № 35224270, 15.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 818/4264/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Максим" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. по справі № 818/4264/13-а

за позовом Малого приватного підприємства "Максим"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Мале приватне підприємство "Максим" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської Об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2013 № 0000042201, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 9 716,00 грн. (основний платіж - 7 773,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 943,00 грн.).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Мале приватне підприємство "Максим" (далі Позивач), не погодившись не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на врахування не належних доказів по справі, не взяття до уваги первинних документів в підтвердження реальності вчиненої угоди, що привело до невірного вирішення справи.

Шосткинська ОДПІ (далі-відповідач) подала заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою, вимоги апеляційної скарги безпідставними, просить їх відхилити та рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку МПП "Максим" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.01.2013 р. № 100/22-005/14017731 (а.с. 130-155).

За висновками акту перевірки позивачем зокрема порушено п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 7 773,00 грн. (за листопад 2010 р. - 5 189,00 грн., грудень 2010 р. - 2 384,00 грн.).

07.02.2013 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 9 716 грн., у тому ( основний платіж - 7 773,00 грн., штрафні санкції - 1 943,00 грн.) (а.с. 5).

Підставою для податкового повідомлення-рішення стало невизнання податковим органом права позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" у зв'язку з фіктивністю цих операцій.

На обґрунтування своєї правової позиції ДПІ посилається на те, що:

- у контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки;

- зазначене підприємство зареєстровано на підставних осіб, які не мали будь-якого відношення до їх господарської діяльності;

- вказане підприємство не здійснювало реальної підприємницької діяльності, а фактично надавало різним суб'єктам господарювання послуги з транзиту та конвертації безготівкових коштів у готівку за винагороду.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з ТОВ "ТПК "Техномашпостач" створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Такі висновки зроблені податковим органом на підставі акту Бориспільської ОДПІ від 07.04.2011 № 279/7/23-1/36803875 документальної невиїзної перевірки податкової звітності ТОВ "ТПК "Техномашпостач" з податку на додану вартість за період 2010 рік, січень, лютий 2011 року, висновку спеціаліста - почеркознавця №74 від 30.03.2011 р, постанови про порушення кримінальної справи за звинуваченням посадових осіб контрагента позивача у вчинені злочину, передбаченого ст. ч. 3 ст. 212 КК України, ознаки фіктивності підприємства контрагента позивача (а.с. 96-126).

Скарги позивача на податкове повідомлення-рішення, подані в порядку адміністративного узгодження, відхилено (а.с. 53-57).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованим, податковий орган при його винесенні діяв на підставі, в порядку та межах повноважень, наданих законом.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що у період з листопада 2010 року по грудень 2010 р. позивач придбав в у ТОВ "ТПК "Техномашпостач" (постачальник) матеріальні цінності (головки ВШГ, круги ХВГ тощо), без укладення письмової угоди, шляхом обміну первинними документами щодо купівлі-продажу (поставки) товарів .

На підтвердження реальності здійснення операцій позивачем як до податкової перевірки, так і до суду надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (а.с. 16-18, 20-22).

Оплата ТМЦ проведена позивачем у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про виконання (а.с. 15, 19).

Товар від постачальника до покупця переміщено силами позивача, отримано на підставі довіреностей, що відображено у журналі реєстрації довіреностей по підприємству (а.с. 80-81).

У подальшому придбані ТМЦ позивачем оприбутковано згідно оборотно-сальдової відомості та використано при виконанні угоди № 20-05/10 від 20.05.2010 р. з ВАТ «Круменчуцький сталеливарний завод» щодо ремонту гідроапаратури (а.с. 75-79).

На момент укладення та виконання господарських операцій у листопаді-грудні 2010 року позивач та ТОВ "ТПК "Техномашпостач" мали повний обсяг юридичної правосуб'єктності, перебували на податковому обліку в органах ДПС, були платниками ПДВ (а.с. 83-84, 86-92)

Отже, матеріалами справи підтверджено факт реального укладення та здійснення договірних відносин між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції.

ПДВ є непрямим податком, який включається продавцем до ціни товару (роботи), отримується ним і сплачується до бюджету за результатами звітного податкового періоду відповідно до п.п. 7.7 ст.7 цього Закону. Сплата ПДВ на користь особи, яка зобов'язана його нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету припиняє податкові зобов'язання покупця товару (роботи) за цими правовідносинами перед бюджетом.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених)платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбання товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Документи первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності по операціям за операціями позивача з ТОВ "ТПК "Техномашпостачза період листопад-грудень 2010 р. надавалися на перевірку податковому органу, проте не були прийняті до уваги, з посиланням на не знаходження контрагента за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, складання податкової звітності від імені ТОВ « ТПК «Техномашпостач» не відомими особами, а не уповноваженим представником ОСОБА_1, порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків та свідчать про фіктивність угоди.

Здійснюючи позивачу донарахування податкового зобов'язання з ПДВ податковий орган врахував акт невиїзної перевірки податкової звітності контрагента позивача, складений Бориспільською ОДПІ від 07.04.2011р., висновок спеціаліста № 74 від 30.03.2011р., постанови про порушення кримінальної справи від 19.01.2012р. та 10.04. 2012р.

Зазначені докази були також враховані судом першої інстанції при вирішенні справи по суті.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що зазначені докази не є належними доказами в підтвердження висновків податкового органу про фіктивність угоди, не спростовують факту здійснення господарської операції в листопад-грудні 2010р. між позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту підприємства.

Не можна визнати правильним і висновок суду першої інстанції про невідповідність наданих позивачем первинних документів, зокрема податкової накладної , оскільки в ній не зазначено посади, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які їх підписували.

Колегія суддів зазначає, що видаткові, податкові накладні містять підпис, прізвище особи, що отримала ТМЦ згідно довіреності (ОСОБА_2) та підписала податкову накладну (ОСОБА_3) Недолік в податковій накладній, а саме не зазначення посади ОСОБА_3, не свідчать про недійсність зазначеного документа.

Висновки суду першої інстанції щодо подання податкової звітності контрагентом позивача ТОВ «ТПК Техномашпостач» за підписом не уповноваженої особи , та врахування висновку спеціалісту № 74 від 30.03.2011р. старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ, колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Колегія суддів зазначає, що надана податковим органом копія висновку спеціаліста № 74 від 30.03.2011р. , в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі № 580 від 12.05.2010р. виконаний не нею , а іншою особою, не є належним доказом по даній справи, оскільки взаємовідносини по цьому договору не були предметом податкової перевірки.

Крім того, належним доказом є висновок почеркознавчої експертизи, яка у даній справі не призначалась.

Втім обов'язок зі складення податкової накладної, яка є підставою для формування покупцем податкового кредиту, та відображення у ній відомостей, визначених у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладається на продавця.

Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог щодо оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

А відтак у розглядуваному випадку та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є беззаперечною та достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ.

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин є необгрнутованими та не підтвердженими належними доказами. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Відповідач та суд першої інстанції посилається на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків , за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в зв'язку з чим вважають згадану угоду фіктивною.

Відповідач також посилається на те, що 19.01.2012 р. СВ ПМ ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ "ТПК "Техномашпостач", згідно якої в ході досудового слідства виявлено та доведено злочинну діяльність невстановлених осіб, причетних до створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Колегія суддів відхиляє вище наведені доводи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Посилання податкового органу на порушення кримінальної справи за фактом вчинення умисного ухилення від сплати податків, не обґрунтовано прийнято до уваги судом першої інстанції , оскільки зазначені постанови не можуть вважатися належним доказом, враховуючи те, що вони не містять інформації щодо предмету доказування, а саме правильності формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акт про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Бориспільської ОДПІ від 07.04.2011 № 279/7/23-1/36803875 не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та спірне податкове повідомлення-рішення.

Відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних та інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою станом на час проведення позапланової перевірки не свідчить про безтоварність операцій з позивачем, яка укладалася та виконувалася у часі в період листопад-грудень 2010 року, тобто раніше податкової перевірки.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Відповідачем не досліджено в межах перевірки можливість залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів у період виконання спірних правочинів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі.

Крім того, позивач як сумлінний платник податків має право на отримання законної податкової вигоди навіть у випадку наявності недоліків у первинних документів, де відображено оподатковувані операції, оскільки реальність і факт поставок в межах господарських операцій позивачем належним чином доведена і підтверджена (а.с. 16-18, 20-22 15, 19, 80-81, 75-79).

До податкової перевірки відповідача та до суду позивачем надано документальне підтвердження поставок, доказів фіктивності вказаних первинних документів, як то висновків судово-бухгалтерських, судово-економічних експертиз матеріали справи не містять.

Постанови про порушення кримінальних справ колегія суддів не вважає належним доказом фіктивності господарських відносин позивач та його контрагента, оскільки не стосується осіб, що безпосередньо брали участь (погоджували, підписували істотні умови) при обміні первинними документами та здійсненні поставок ТОВ "ТПК "Техномашпостач" на користь позивача, не спростовує наданих позивачем доказів, не доводить відсутності поставлених товарів в натурі, або лише номінальне відображення операцій без їх фактичного здійснення.

Доказів наявності умислу на вчинення порушення податкового законодавства, з метою безпідставного отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів позивача, або самого позивача при укладенні та/або виконанні операцій відповідачем не наведено.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договірних відносин між позивачем та його контрагентом, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними.

Податковий орган не вправі самостійно у позасудовий спосіб надавати оцінку господарського правочину на відповідність вимогам ЦК, ГК України (фіктивність, удаваність, нікчемність) та пов'язувати з такою оцінкою податкову (фінансову) відповідальність платника податків, оскільки вказане належить до виключеної компетенції суду відповідної юрисдикції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що достатніх і належних доказів правомірності висновків податкової перевірки позивача податковим органом не наведено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані позивачем первинні документи в якості належних і достатніх доказів реальності господарських операцій позивача і відхилив їх у якості підстави виникнення у позивача права на піднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду.

На думку колегії суддів вказані документи, зокрема, податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (ст. 44 ПК України).

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій, зменшення розміру податкового кредиту з ПДВ є безпідставним.

За таких обставин висновок судів про безтоварний характер спірних операцій з поставки товарів позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Частиною ч. 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 р. прийнята з порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому наявні підстави для її скасування і винесення нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Максим" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.07.2013р. по справі № 818/4264/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов малого приватного підприємства " Максим" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської Об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2013 № 0000042201, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 9 716,00 грн. (основний платіж - 7 773,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 943,00 грн.)..

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.