Постанова № 35223995, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/5299/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Бойко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний інвестиційний союз» до Таращанського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

2 жовтня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрний інвестиційний союз» (ТОВ «Аграрний інвестиційний союз», товариство) із позовом до Таращанського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначали, що ними своєчасно, у передбачений законом строк, з дотриманням встановленого порядку, подано до податкового органу засобами електронного зв'язку належним чином заповнену податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року із необхідними додатками та реєстром виданих і отриманих податкових накладних. Підкреслювали, що електронного повідомлення про відмову у прийнятті таких документів не одержували, однак відповідач, за результатами камеральної перевірки, дійшов висновку про несвоєчасне подання товариством «Аграрний інвестиційний союз» податкової звітності з податку на додану вартість та прийняв рішення про застосування до нього штрафних санкцій у зв'язку із цим. Звертали увагу, що платник податку, заповнюючи відповідні електронні форми звітних документів, не може вплинути на їх формат, оскільки він встановлений розробником програмного забезпечення.

Посилаючись на порушення податковим органом положень чинного законодавства, у тому числі і Податкового кодексу України, просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0001231500 та №0001241500.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання 5 листопада та 12 листопада 2013 року не з'явився, жодних заперечень суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із статутних документів, ТОВ «Аграрний інвестиційний союз» є юридичною особою, зареєстроване Таращанською районною державною адміністрацією Київської області 15 липня 2008 року (а.с.69,72), на час виникнення спірних відносин перебувало на обліку у Таращанському відділенні Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступник якої за наслідками реорганізації - Таращанське відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції), тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Позивачем надано засвідчену копію договору №44 від 4 травня 2011 року про визнання електронних документів, укладеного ним із Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції (Таращанським відділенням) з метою направлення податкової звітності засобами електронного зв'язку (а.с.47-49).

22 квітня 2013 року товариством «Аграрний інвестиційний союз» було подано до ДПІ у електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, додатки 5, 9 до такої декларації та реєстр виданих і отриманих податкових накладних (а.с.31-36). Вказані документи направлялися майже одночасно у вигляді окремих файлів.

Так, факт подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року підтверджується квитанцією №1 від 22 квітня 2013 року, час отримання 15:13:59, в якій зазначено, що документ збережено на центральному рівні (а.с.16). За результатами перевірки декларації позивачу надійшла квитанція №2 від 22 квітня 2013 року, реєстраційний №9022756463, в якій вказано, що документ прийнято (а.с.17).

Подання додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року засвідчується квитанцією №1 від 22 квітня 2013 року, час отримання 15:16:27, зі змісту якої вбачається, що документ збережено на центральному рівні (а.с.18). За результатами перевірки додатку 5 товариством була отримана квитанція №2 від 22 квітня 2013 року, реєстраційний номер 90022759318, про прийняття додатку 2 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (щодо діяльності відповідно до п. 209.18 ст. 209 розділу V Кодексу) (ДСп2)» (а.с.19).

Факт подання додатку 9 «Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг (ДС9)» до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року підтверджується квитанцією №1 від 22 квітня 2013 року, час отримання 15:16:30, в якій вказано, що документ збережено на центральному рівні (а.с.20). Згідно квитанції №2 від 22 квітня 2013 року за реєстраційним номером 90022759388 додаток 3 «Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг (ДСп3)» - прийнято (а.с.21).

Отже, із отриманих позивачем квитанцій про відправку та прийняття додатків 5, 9 до декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року вбачається, що додатки №5 та №9 фактично були прийняті, як-то випливає із квитанцій №2 за реєстраційними номерами №90022759318, №90022759388, однак із зазначенням інших (1,2 замість 5,9) номерів додатків, при цьому назви додатків - аналогічні.

Стосовно реєстру податкових накладних за березень 2013 року, то він в електронному вигляді був також поданий 22 квітня 2013 року, що засвідчується повідомленням про отримання звітності (а.с.22) та документом, за наслідками системного аналізу якого можна зробити висновок, що він повинен бути квитанцією №1 (а.с.23).

Квитанції №2 із відомостями стосовно прийняття або ж неприйняття такої звітності позивачем отримано не було.

Разом із тим, 23 квітня 2013 року ТОВ «Аграрний інвестиційний союз» отримало файл у форматі електронного документа, зі змісту окремих елементів якого видно, що подана звітність не прийнята внаслідок її невідповідності стандарту ХМL (а.с.24).

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що після отримання ТОВ «Аграрний інвестиційний союз» 23 квітня електронного, а не текстового файлу, товариством неодноразово надсилався до ДПІ реєстр податкових накладних в електронній формі, однак повідомлення про прийняття/неприйняття позивачу не надходило, у зв'язку із чим товариством 15 травня 2013 року податкову декларацію з додатками та реєстр податкових накладних було ще раз подано безпосередньо до податкового органу у паперовому вигляді.

Крім цього, представник позивача звертала увагу, що з 1 березня 2013 року набув чинності Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений Наказом Мінфіну від 17 грудня 2012 року №1340, яким передбачено нову форму реєстру податкових накладних. Відповідно до пункту 2 Розділу І такого Порядку сільськогосподарські підприємства, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності, до яких належить і позивач, складають окремий реєстр податкових накладних - з позначкою 023. Саме у такій формі товариство склало в електронному вигляді і 22 квітня 2013 року направило відповідний реєстр на електронну адресу податкового органу, призначену для приймання звітності. Стверджувала, що причиною відмови стала технічна помилка системи електронної звітності, оскільки внаслідок неврахування особливостей звітності сільськогосподарських підприємств в системі були допущені певні помилки, у зв'язку із чим вона не розпізнала формат електронного документу, в якому складено реєстр податкових накладних за березень 2013 року, та відмовила в прийнятті вказаного звітного документу. Підкреслила, що суб'єкти господарювання жодним чином не впливають і не можуть впливати на створені в програмі формати документів, оскільки відповідальність за належне функціонування системи несе її розробник та/або оператор.

26 квітня 2013 року податковим органом на адресу товариства направлено лист про відмову у прийнятті податкової звітності, у зв'язку із порушенням вимог абз. 3 пункту 46.1 статті 46 та пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України (заповнення та подання звітності не в повному обсязі, у зв'язку із неприйняттям додатків 5 та 9).

Із відповіді податкового органу видно, що відповідачем отримано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року та додатки 5, 9 до неї; вказано на те, що додатки вважаються не прийнятими, у зв'язку із чим запропоновано повторно подати такі документи (а.с.15). Щодо неподання/несвоєчасного подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних податковим органом жодних відомостей не зазначено.

20 травня 2013 року посадовими особами ДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість та складено Акти перевірки від 20 травня 2013 №184/1530/36047216 та №184/1530/36047216 (а.с.12-14).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення товариством «Аграрний інвестиційний союз» положень підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні (несвоєчасному поданні) податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року і реєстру виданих та отриманих податкових накладних. В актах перевірки зазначено, що граничним строком подачі податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року є 22 квітня 2013 року, тоді як дата фактичного її подання - 15 травня 2013 року.

Тобто відповідач днем подання відповідних документів визначив їх здачу до Інспекції у паперовій формі, а не дату направлення у електронному вигляді.

На підставі Актів перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2013 року №0001231500 та №0001241500, згідно з якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн. згідно кожного, за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року і реєстру виданих та отриманих податкових накладних за той самий період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як передбачає стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У пункті 49.20 тієї ж статті Податкового кодексу закріплено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, який настає за вихідним або святковим днем.

За визначенням пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України), повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 цього ж кодексу).

За приписами пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Зокрема, в силу положень пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно норм пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 кодексу.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, окрім відповідних положень Податкового кодексу України, визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (Порядок).

Відповідно до пункту 13 Розділу 3 вказаного Порядку декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

При цьому, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Перелік додатків до податкової декларації визначено положеннями пункту 14 Розділу 3 вказаного Порядку, згідно з яким додатками до декларації є: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8); розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121 - 123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках. Додатки 2, 3, 4 подаються лише до декларації 0110. Додаток 9 подається до декларацій 0121 - 0123/0130.

Згідно норм пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що в разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Як встановлює пункт 49.15 цієї ж статті податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

У силу пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою, зокрема, в разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (підпункт 49.9.2. пункту 49.9 статті 49).зн декларації є безпідставним.

За нормами пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за №320/15011 (Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

За положеннями її пункту 7.3 після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Як закріплює пункт 7.4 ткої Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Так, пунктом 7.5 Інструкції №233 визначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому, пунктом 7.6 Інструкції № 233 встановлено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

У випадку, що розглядається, платнику податку було направлено квитанції №2 про прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, додатків до неї із назвами «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», «Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг», квитанції про неприйняття таких декларації або ж додатків, які направлялися, - відсутні.

Отже, отримання позивачем зазначених квитанцій №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації та додатків до неї вимогам законодавства, відсутність будь-яких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення реквізитів таких документів та прийняття їх Інспекцією.

Оскільки відповідні квитанції були отримані в останній день граничного строку подання декларації з додатками, то, відповідно, і твердження відповідача про порушення строків подання таких документів є безпідставним. При цьому, дублювання подання такої податкової звітності у паперовому вигляді у подальшому не може розцінюватися як дата першопочаткового подання, оскільки платник податку скористався належним йому правом подання документів у електронному вигляді у встановлений строк, виконавши свій обов'язок по направленню податкової звітності у передбачений законодавством строк. Після цього ж вирішив зробити це ще раз у іншій формі, що не тягне за собою втрати юридичної значимості попередніх дій.

Стосовно реєстру виданих та отриманих податкових накладних, суд звертає увагу, що квитанція про його неприйняття не відповідає вимогам для такого документу, встановленим пунктом 7.6 Інструкції № 233, а саме - її зміст викладено не у текстовому форматі. При цьому підставою відмови вказано невідповідність стандарту ХМL, що не передбачено положеннями статтей 48 та 49 Податкового кодексу України. Більше того, у разі заповнення відповідного документу із порушеннями, податковий орган зобов'язаний надати повідомлення про відмову із зазначенням причин, зокрема, у разі отримання податкової декларації, надісланої засобами електронного зв'язку - протягом п'яти робочих днів з дня отримання. У протилежному випадку відповідна податкова декларація вважається прийнятою.

У цьому випадку відповідач не надав доказів існування та направлення позивачу відповідної відмови.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо належного та своєчасного виконання обов'язку із подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та реєстру виданих і отриманих податкових накладних за цей же період до податкового органу, і, відповідно, відсутність порушення податкового законодавства таким платником податку.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність заперечень на позовну заяву та обов'язок, у випадку, який розглядається, доведення правомірності оскаржуваних рішень саме відповідачем.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів законності своїх дій та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Більше того, відповідач не надав заперечень на адміністративний позов, що також, саме по собі, є підставою визнання оскаржуваних рішень протиправними та задоволення позову.

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 115 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції (Таращанське відділення) від 21 травня 2013 року №0001231500.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції (Таращанське відділення) від 21 травня 2013 року №0001241500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний інвестиційний союз» судовий збір у сумі 115 (сто п'ятнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 листопада 2013 р.