Постанова № 35223951, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 р. (10:38) Справа №801/6397/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представника позивача - Лисенко О.В., паспорт НОМЕР_1; у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая

до Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АРК

про визнання постанов противоправними.

Обставини справи: Державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АРК (далі відповідач) в якому з урахуванням зави про уточнення позовних вимог від 21.10.2013 просить:

-визнати противоправною та скасувати постанову відповідача від 25.01.2013 про стягнення виконавчого збору;

-визнати противоправною та скасувати постанову відповідача від 31.05.2013 про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови винесені відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки постанова від 25.01.2013 про стягнення виконавчого збору відкрита на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили, про що як зазначає позивач він повідомив відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові та окремо зауважив, що відповідачем фактично не були вчинені заходи примусового виконання рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, під час розгляду справи проти позову заперечував, надав заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2013 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню Наказу Господарського суду АР Крим № 5002-33/3892-2012 від 13.12.2013 про стягнення з позивача 162683,75 грн. на користь ПП "Фірма Український нафтопродукт" та надано боржнику, а саме позивачу строк для добровільного виконання рішення.

25.01.2013 відповідачем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 16268,38 грн. за невиконання Наказу у наданий строк.

12.04.2013 відповідачем винесена постанова про повернення виконавчого документу, у зв'язку із відновленням позивачу строку на подачу апеляційної скарги.

Постановою від 20.05.2013 року відповідач знов відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду АР Крим 5002-33/3892-2012 про стягнення з позивача 162683,75 грн. на користь ПП "Фірма Український нафтопродукт".

31.05.2013 відповідачем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню Наказу № 5002-33/3892-2012 від 03.01.2013 та постанова про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 16268,38 грн. в окреме провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування прийняття оскаржуваних постанов, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (далі-Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону № 606 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У ч. 1 ст. 5 Закону № 606 зазначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закон № 606 визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст.27 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 28 Закону № 606 передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

З аналізу наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавчий збір відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, державним виконавцем розпочато дії щодо примусового виконання рішення суду.

Крім того у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" надано роз'яснення, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що позивачем надіслано 21.01.2013 на адресу відповідача лист з проханням повернути Наказ на підставі якого проводяться виконавчі дії та закрити провадження до розгляду апеляційної скарги та набрання чинності рішенням на підставі якого виданий Наказ, додавши до зазначеного листа супровідний лист Господарського суду АР Крим про направлення апеляційної скарги, зазначений лист отриманий відповідачем 24.01.2013, про що свідчить вхідний штамп відповідача на зазначеному листі (а.с. 14). Після чого позивач неодноразово звертався з зазначеним проханням до відповідача.

Крім цього, ст.48 Закону № 606 передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відповідач в запереченнях на позов зауважив, що позивачу було роз'яснено, що не є підставою для повернення виконавчого документу супровідний лист господарського суду АР Крим про направлення апеляційної скарги, про що суд зазначає наступне .

Стаття 19 КУ встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Під розумністю (розсудливістю) слід виходити з того, що нерозсудливими (безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень можна розуміти таки, яких жоден суб'єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

Таким чином, на думку суду, прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 25.01.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору є таким, що порушує принципи: обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, пропорційності та розумності, оскільки відповідач фактично знав про подання позивачем апеляційної скарги, а також у зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду доказів того, що ним було розпочато будь які дії, щодо примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, відповідач не надав суду доказів здійснення будь яких виконавчих дій по примусовому виконанню Наказу після 24.01.2013 року, тобто під час знаходження зазначеного виконавчого документу на виконанні в перший раз. Разом з тим позивачем надані дані того, що ним не виконане рішення самостійно з причин, які суд визнає поважними, а саме у зв'язку з поданням апеляційної скарги.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що після надходження на виконання зазначеного Наказу до відповідача в другий раз він був виконаний позивачем добровільно в строк визначений відповідачем в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, оскільки судом встановлена не правомірність винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 25.01.2013 року то і постанова відповідача від 31.05.2013 р. про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження також підлягає визнанню противоправною та скасуванню.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, за яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується строків звернення до суду визначених в ст. 181 КАС України, то суд вважає, за можливе визнати поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом в частині визнання противоправною та скасування постанови від 25.01.2013, оскільки позивач неодноразово звертався з листами до відповідача про скасування цієї постанови та повернення виконавчого документу.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вказане право, згідно зі статтею 64 Основного Закону, не може бути обмежено.

На підставі викладеного, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 25.10.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 30.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати противоправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АРК від 25.01.2013 "Про стягнення виконавчого збору".

3. Визнати противоправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АРК від 31.05.2013 "Про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження".

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим на користь Державного підприємства радгосп-завод ім.1 Мая витрати зі сплати судового збору у сумі 162,69 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.