Постанова № 35223826, 14.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року Справа № 812/8442/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Разянській Є.О.,

за участю представників сторін: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач або ФОП ОСОБА_1) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - Відповідач або УПФУ в м. Сєвєродонецьк) про скасування вимоги про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що вимога про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн. винесена відповідачем у відношенні ФОП ОСОБА_1 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки останній не має належної правоздатності та дієздатності щодо винесення вказаної вимоги.

З підстав викладених у позові, позивач просив суд скасувати вимогу про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн. винесену у відношенні ОСОБА_1.

Позивач у судове засідання не з'явилась, просила суд провести розгляд справи за її відсутністю (аркуш справи 4).

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, надав суду письмове заперечення, в якому, серед іншого, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю (аркуші справи 31-33).

Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та відповідні їм правовідносини, та надавши оцінку доказам, суд прийшов до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464)

Згідно із п. З „Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках передбачених цих Законом, або в частині що не суперечить цьому Закону.

Згідно із п.4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464, для даної категорії платників єдиного внеску Єдиний внесок нараховується у розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначені платники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому базовим звітним періодом є календарний рік (ч.8 ст.9 Закону № 2464)

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році, мінімальний страховий внесок становить: у січні, лютому, березні - 326,53 грн., квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, - 333,12 грн., жовтні, листопаді - 341,80 грн., грудні - 348,39 грн. (щомісяця).

Судом встановлено, що протягом 2011 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (сплачував єдиний податок). Відповідно до вимог чинного законодавства, сума єдиного внеску нарахована до сплати за 2011 рік становить 4010,30 грн., з яких фактично сплачено 1173,25 грн. У зв'язку із тим, що позивачем не було надано звітності за 2011 рік до Пенсійного фонду та єдиний внесок сплачено не в повному обсязі відповідач сформував повідомлення-розрахунок про нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У відповідності до ч.4 ст.25 Закону України №2464, п.п.6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 року №212-5 (далі - Інструкція), 14.05.2013 року позивачеві було надіслано вимогу про сплату недоїмки №Ф-13/1014 від 03.05.2013 року на загальну суму 2837,05 грн.(аркуш справи 7).

Не погоджуючись із винесеною вимогою позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та до Пенсійного фонду України із відповідною скаргою (аркуші справи 10-12).

У відповідь на скарги позивача винесені рішення про результати розгляду заяви від 28.05.2013 року №8584/03-16/1, рішення про результати розгляду скарги №3874/03-10 від 10.06.2013 року та рішення про результати розгляду скарги №22192/09-10 від 23.08.2013 року відповідно (аркуші справи 8-9, 13). Даними рішеннями скарга позивача залишилася без задоволення.

Вирішуючи вимогу позивача про скасування вимоги про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн., суд дійшов наступного.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що відповідачем було неправомірно сформовано оскаржувану вимогу, оскільки у останнього відсутня належна правоздатності та дієздатності щодо винесення вказаної вимоги, та зазначає, що реформування системи територіальних органів Пенсійного органу України в 2002 році, в тому числі, утворення районних, міських, районних у містах управлінь Пенсійного фонду України і, зокрема управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, відбувалося перед усім у зв'язку із прийняттям Закону України від 17.01.2002 року №2981-111 „Про внесення змін до деяких законів України" та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №497 „Про забезпечення виконання, функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду".

Відповідно до абз. 2 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №497 „Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" Пенсійному фонду України було наказано утворити на базі районних, міських, та районних у містах відділів Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі відповідні районні, міські, районні у містах управління Пенсійного фонду.

На виконання даної вимоги Правлінням Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року було прийнято Постанову № 8-1 „Про затвердження структури Пенсійного фонду України" та Постанову №8-2 „Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах", останнім з яких управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганській області безпосередньо керується в своїй роботі.

На виконання вищевказаних Постанов Пенсійного фонду України, Луганське обласне управління Пенсійного фонду України наказом №90 від 10 травня 2002 року затвердило структуру апарату обласного управління та наказало утворити на базі підвідомчих районних, міських та районних у місті Луганську відділів Луганського обласного управління Пенсійного фонду України районні, міські, районні у місті Луганську управління ( в тому числі - Сєвєродонецьке міське управління), які є правонаступниками відповідних відділів.

Наказом управління Пенсійного фонду України в Луганській області №161 від 22.07.2002 року наказано згідно затверджених Положень та рекомендацій, викладених в листі Пенсійного фонду України від 04.06.2002 року №06/3068, прийняти до використання найменування управлінь Пенсійного фонду України в Луганській області згідно додатку (серед яких під номером 16 Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області)

Крім того в п. 3 даного наказу зазначається, що відповідно до статей 25 та 26 Цивільного кодексу України, згідно роз'яснення, викладеного в листі Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року №06/3632, усі управління Пенсійного фонду України в Луганській області діють на підставі Положень затверджених постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 року як центральним органом виконавчої влади, що підпорядкований Кабінету Міністрів України. У зв'язку із цим будь-яке додаткове затвердження Положень про управління Фонду не відповідає вимогам законодавства.

Згідно відомостей зі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, місцем проведення державної реєстрації управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є виконавчий комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області, дата проведення державної реєстрації - 13.11.2002 року.

Таким чином, починаючи з 2002 року діє Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

На підтвердження викладених обставин, відповідачем надано суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи щодо Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, наказ Луганського обласного управління Пенсійного фонду України „Про затвердження структури Луганського обласного управління Пенсійного фонду України" №90 від 10 травня 2002 року з додатком №4, наказу Управління Пенсійного фонду України в Луганській області „Про виготовлення печаток, штампів, бланків та найменування органів Пенсійного фонду України в Луганській області. №161 від 22 липня 2002 року з додатком, роздруківку Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, що затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, роздруківку Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, копію Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-1 (аркуші справи 37-52).

Відповідно до п. З Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 4 липня 2013 року № 406-VII (далі - Закон України №406), Процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом, в той же час, органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, у зв'язку із тим, що заборгованість позивача виникла за період до впровадження вищевказаної адміністративної реформи та набрання Законом України №406 чинності, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області мало право проведення адміністрування в частині стягнення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з позивача за вимогою №Ф 1/1014 від 03.05.2013 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн. винесена відповідачем у відношенні ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, та компетенції відповідача.

Оскільки заборгованість позивача з єдиного внеску підтверджена документально, вимога про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн. є чинною та такою що винесена відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, та компетенції відповідача, суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф13/1014 від 03.05.2013 року на суму 2837,05 грн., відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя А.А. Лагутін