Постанова № 35223028, 24.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 804/9742/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніна О.С. при секретаріЛєскіні М.С. за участю: представника позивача: представника відповідача: Бершадської Т.С. Нікулиці Л.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих конструкцій" до Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (з урахуванням здісненої у процесі судового розгляду справи заміни первісного відповідача на належного у процесі процесуального правонаступництва), у якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви від 22.08.2013р., яка прийнята судом):

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013р. за № 0000241502 та за № 0000251502, що винесені на підставі акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки за № 505/220/33265372 від 01.03.2013р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013р. за № 0001621502 про донарахування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 392387,00 грн., що його прийнято за результатами розгляду первинної скарги.

У обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 18.03.2013р. за № 0000241502 та за № 0000251502 прийняті за результатами розгляду акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки за № 505/220/33265372 від 01.03.2013 року. У зазначеному акті перевірки податковим органом встановлено, що підприємство не мало на меті досягнення правових наслідків по угодам купівлі-продажу товарів - шпротів та олії соняшнику та їх реалізації за кордон України, а тому ці операції не є реальними. У висновку до даного акту зазначено, що у порушення п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України підприємством занижено податок на прибуток за 1 - 2 квартали 2012р. на суму 1649627,17 грн., у порушення ст. 185, ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України підприємством занижено ПДВ за лютий - червень 2012р. на суму 1562646,35 гривень. Позивач вважає зазначені висновки необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, а відтак і податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013р. за № 0000241502 та за № 0000251502 і від 10.06.2013р. за № 0001621502 прийняті на підставі його розгляду є протиправними та підлягають скасуванню виходячи з того, що висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами, побудовані виключно на припущеннях та неправильному застосуванні положень ПК України. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок господарських операцій, здійснених у перевіряємий період підприємством було отримано збиток, а тому не можуть вважатись виходячи із положень ПК України такими, що вчинені із діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, наприклад, шляхом відшкодування ПДВ. Зі змісту угод платника податку, дані операції є операціями з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як наслідок, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач вважає, що це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) - зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку, як платник податків, в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства уповноваженими особами Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі повідомлення від 15.02.2013р. за № 131/220/3326537 та наказу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби за № 189 від 14.02.2013р., керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, на виконання вимог п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» (код ЄДРПОУ 37585864), ТОВ «Зерноприймальний комплекс «Інтерагротранс», ТОВ «Саноіл торг» (код ЄДРПОУ 37269136), ТОВ «Югскотоп» (код ЄДРПОУ 32719992) за період з 01.02.2012 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 505/220/33265372 від 01.03.2013р.

У акті перевірки були зафіксовані порушення позивачем

- п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України підприємством занижено податок на прибуток за 1 - 2 квартали 2012р. на суму 1649627,17 грн.;

- ст. 185, ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України підприємством занижено ПДВ за лютий - червень 2012р. на суму 1562646,35 гривень.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняті 18.03.2013р. податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000241502, яким за порушення п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України збільшено податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств на суму 1649627,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 824814,00 грн.;

- за № 0000251502, яким за порушення ст. 185, ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України збільшено податкове зобов'язання із податку на додану вартість на суму 1562646,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 388936,00 грн.

Крім того, на підставі аку перевірки за № 505/220/33265372 від 01.03.2013р. відповідачем прийнято у процедурі адміністративного оскарження 10.06.2013р. податкове повідомлення-рішення за № 0001621502, яким за порушення положень ст. 185, ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України донараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 392387,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з такого.

Відповідно до Довідки управління статистики ГУ статистики у Дніпропетровській області від 05.03.2008р. за № 007075 є виробництво будівельних металевих конструкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) у періоді, що перевірявся здійснювало придбання шроту з насіння соняшника українського походження, української нерафінованої соняшникової олії та через договори комісії реалізовувало придбану продукцію на експорт.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) було включено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати, понесені від реалізації шроту з насіння соняшника українського походження, української нерафінованої соняшникової олії, компенсації послуг комісіонерів за реалізацію зазначених товарів та їх комісійну винагороду за період з лютого по червень 2012 року на загальну суму 7855367,48 гривень.

Досліджуючи зазначені господарські операції на підставі наданих первинних бухгалтерських операцій судом встановлено наступне.

Загальний порядок та умови укладення договорів визначені, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Договір купівлі-продажу - цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). До окремих видів договорів купівлі-продажу відносяться: договори купівлі-продажу, договір поставки товарів, договір поставки товарів для державних потреб, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір енергопостачання, договір продажу нерухомості, договір продажу підприємства. До них застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачене в самому законодавстві. До купівлі-продажу цінних паперів і валютних цінностей положеннями, передбаченими ЦК, застосовуються, якщо окремим законом не встановлено спеціальні правила їх купівлі-продажу. Таке ж правило поширюється на особливості купівлі та продажу товарів окремих видів, визначених чинним законодавством. Продаж майнових прав охоплюється положеннями, передбаченими ЦК, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Нормами ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до положень ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату

вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок

комітента.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) (покупець) та ТОВ «Саноіл торг» (код ЄДРПОУ 37269136) (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.12.2011р. за № 05-12-11, предметом якого є шрот з насіння соняшника українського походження.

Відповідно до специфікації № 1 від 21.02.2012 року до вищезазначеного договору обєктом господарської операції є 985,340 т. шроту з насіння соняшника українського походження по ціні 1037,50 грн. за тонну, всього на загальну суму 1226748,30 грн. (з ПДВ).

Відповідно до актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних на виконання вищезазначеного договору всього було передано від продавця покупцю було передано товару у кількості 985,340 т. по ціні 1037,50 грн. за тонну на загальну суму 1226748,30 грн. (з ПДВ).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) (комітент) та ТОВ «Югскотоп» (код ЄДРПОУ 32719992) (комісіонер) було укладено договір комісії від 05.12.2011р. за №0512О.

На виконання вищезазначеного договору комісії комітент передав, а комісіонер прийняв для подальшої реалізації на експорт згідно до актів прийому-передачі:

- шрот з насіння соняшника українського походження у кількості 886,21 т. по мінімальній експортній вартості 1047528,22 грн. (станом на 29.02.2012р. - дату передачі товару курс НБУ становив 7,9867 грн. за дол. США);

- шрот з насіння соняшника українського походження у кількості 99,13 т. по мінімальній експортній вартості 117174,79 грн. (станом на 02.03.2012р. - дату передачі товару курс НБУ становив 7,9867 грн. за дол. США).

Відповідно до звіту комісіонера за № 1 від 08.05.2012р. комісіонером на виконання умов договору комісії від 05.12.2011р. за №0512О у кладено контракт від 30.01.2012р. за № 0280/12, відповідно до якого фірма «Orexim Limited» (United Kingdom) придбала у комісіонера шрот з насіння соняшника українського походження у кількості 985,34 т. по ціні 148,0 дол. США на загальну суму 145830,32 дол. США.

Комісіонер провів митне оформлення зазначеного товару (ВМД № 504050000/2012/100537 від 06.03.2012р.), а покупець фірма «Orexim Limited» (United Kingdom) сплатив вартість товару (банківські виписки від 29.02.2012р. та від 12.03.2012 року).

Фактурна вартість товару згідно з ВМД № 504050000/2012/100537 від 06.03.2012р. складає 1164829,60 гривень.

Комісіонер продав валюту, отриману по зазначеній угоді та отримав з вирахуванням комісії банку 1162296,03 грн. (виписки банку від 29.02.2012р. та від 13.03.2012 року).

Комісійна винагорода комісіонера за проведення угоди складає 492,67 грн. (з ПДВ).

Виттрати комісіонера по виконанню доручення комітента склали 106597,69 грн. (з ПДВ).

Таким чином, ТОВ «Завод металевих конструкцій» сплатило постачальнику та комісіонеру 1375969,90 грн., а фактично отримало кошти за проведення господарської операції з реалізації товару з вирахуванням витрат на реалізацію товару у розмірі 1164892,60 грн., тобто від зазначеної господарської операції підприємством отримано не дохід, а фінансовий збиток у розмірі 211077,30 гривень.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) (покупець) та ТОВ «Агропромислова компанія «Євгройл» (код ЄДРПОУ 37585864) (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2012р. за № 05/04, предметом якого є олія соняшникова нерафінована українського походження.

Відповідно до додатку до договору № 1 від 06.04.2012 року до вищезазначеного договору обєктом господарської операції є 140,00 т. олії соняшникової нерафінованої українського походження по ціні 10850,00 грн. за тонну, всього на загальну суму 1519000,56 грн. (з ПДВ).

Відповідно до актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних на виконання вищезазначеного договору всього передано від продавця покупцю було передано товару у кількості 140,00 т. по ціні 10850,00 грн. за тонну, всього на загальну суму 1519000,56 грн. (з ПДВ).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) (комітент) та ТОВ «Зерноприймальний комплекс «Інтерагротранс» (комісіонер) було укладено договір комісії від 26.03.2012р. за №3/К.

На виконання вищезазначеного договору комісії комітент передав, а комісіонер прийняв для подальшої реалізації на експорт згідно до актів прийому-передачі 140,00 т. олії соняшникової нерафінованої українського походження по мінімальній експортній вартості 1288000,00 грн.

Відповідно до звіту комісіонера за № 1 від 06.06.2012р. комісіонером на виконання умов договору комісії від 26.03.2012р. за №3/К у кладено контракт від 03.04.2012р. за № 0304/12, відповідно до якого фірма «ANK LTD SA» (Панама) придбала у комісіонера олію соняшникову нерафіновану українського походження у кількості 140,00 т. на загальну суму 161000,00 дол. США.

Комісіонер провів митне оформлення зазначеного товару (ВМД № 504010000/2012/001193 від 22.05.2012р.), а покупець фірма «ANK LTD SA» (Панама) сплатив вартість товару (банківська виписка від 25.05.2012р.).

Комісіонер продав валюту, отриману по зазначеній угоді та отримав з вирахуванням комісії банку 1287105,56 грн.

Комісійна винагорода комісіонера за проведення угоди складає 14000,00 грн. (з ПДВ).

Витрати комісіонера по виконанню доручення комітента склали 1500,00 грн. (з ПДВ).

Таким чином, ТОВ «Завод металевих конструкцій» сплатило постачальнику та комісіонеру 1533000,56 грн., а фактично отримало кошти за проведення господарської операції з реалізації товару з вирахуванням витрат на реалізацію товару у розмірі 1286631,50 грн., тобто від зазначеної господарської операції підприємством отримано не дохід, а фінансовий збиток у розмірі 246369,06 гривень.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) (покупець) та ТОВ «Саноіл торг» (код ЄДРПОУ 37269136) (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.12.2011р. за № 05-12-11, предметом якого є олія соняшникова нерафінована українського походження.

Відповідно до специфікації до договору за № 3 від 28.05.2012 року до вищезазначеного договору обєктом господарської операції є 187,20 т. олії соняшникової нерафінованої українського походження по ціні 8014,58333 грн. за тонну, всього на загальну суму 1809396,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до актів приймання-передачі, видаткових та податкових накладних на виконання вищезазначеного договору всього передано від продавця покупцю було передано товару у кількості 187,20 т. по ціні 8014,58333 грн. за тонну, всього на загальну суму 1809396,00 грн. (з ПДВ).

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» (код ЄДРПОУ 33265372) (комітент) та ТОВ «Югскотоп» (код ЄДРПОУ 32719992) (комісіонер) було укладено договір комісії від 05.12.2011р. за №0512О.

На виконання вищезазначеного договору комісії комітент передав, а комісіонер прийняв для подальшої реалізації на експорт згідно до актів прийому-передачі олії соняшникової нерафінованої українського походження:

- у кількості 187,20 т. по мінімальній експортній вартості 1533600,90 грн. (станом на 28.05.2012р. - дату передачі товару курс НБУ становив 7,9925 грн. за дол. США);

- у кількості 170,00 т. по мінімальній експортній вартості 1368236,08 грн. (станом на 01.06.2012р. - дату передачі товару курс НБУ становив 7,9925 грн. за дол. США);

- у кількості 160,00 т. по мінімальній експортній вартості 1287751,60 грн. (станом на 02.06.2012р. - дату передачі товару курс НБУ становив 7,9925 грн. за дол. США);

- у кількості 159,50 т. по мінімальній експортній вартості 1283727,38 грн. (станом на 05.06.2012р. - дату передачі товару курс НБУ становив 7,9925 грн. за дол. США).

Відповідно до звіту комісіонера за № 4 від 27.06.2012р. комісіонером на виконання умов договору комісії від 05.12.2011р. за №0512О у кладено контракт від 05.04.2012р. за № 0316/12, відповідно до якого фірма «Orexim Limited» (United Kingdom) придбала у комісіонера олію соняшникову нерафіновану українського походження у кількості 187,20 т. по ціні 1025,00 дол. США на загальну суму 191880,00 дол. США.

Комісіонер провів митне оформлення зазначеного товару (ВМД № 504050000/2012/101901 від 14.06.2012р.), а покупець фірма «Orexim Limited» (United Kingdom) сплатив вартість товару (банківська виписка від 09.04.2012р.).

Комісіонер продав валюту, отриману по зазначеній угоді та отримав з вирахуванням комісії банку 1536374,33 грн.

Комісійна винагорода комісіонера за проведення угоди складає 2620,80 грн. (з ПДВ).

Витрати комісіонера по виконанню доручення комітента склали 22445,73 грн. (з ПДВ).

Відповідно до звіту комісіонера за № 3 від 27.06.2012р. комісіонером на виконання умов договору комісії від 05.12.2011р. за №0512О у кладено контракт від 10.04.2012р. за № 0325/12, відповідно до якого фірма «Orexim Limited» (United Kingdom) придбала у комісіонера шрот соняшниковий українського походження у кількості 489,50 т. по ціні 1007,00 дол. США на загальну суму 92926,50 дол. США.

Комісіонер провів митне оформлення зазначеного товару (ВМД № 504050000/2012/101921 від 15.06.2012р.), а покупець фірма «Orexim Limited» (United Kingdom) сплатив вартість товару (банківські виписки від 13.04.2012р. та від 15.06.2012р.).

Комісіонер продав валюту, отриману по зазначеній угоді та отримав з вирахуванням комісії банку 3942103,95 грн.

Комісійна винагорода комісіонера за проведення угоди складає 3818,10 грн. (з ПДВ).

Витрати комісіонера по виконанню доручення комітента склали 56191,38 грн. (з ПДВ).

Таким чином, ТОВ «Завод металевих конструкцій» сплатило постачальнику та комісіонеру 6509044,00 грн., а фактично отримало кошти за проведення господарської операції з реалізації товару з вирахуванням витрат на реалізацію товару у розмірі 5473315,00 грн., тобто від зазначеної господарської операції підприємством отримано не дохід, а фінансовий збиток у розмірі 1035729,06 гривень.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Окремо, суд зазначає про таке. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011р.) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до вимог пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ціна є грошовим виразом вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність і товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку, ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. В основі формування гуртових та роздрібних цін лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір. Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг.

Так як ПДВ не враховується при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, необхідність виключення ПДВ зі складу собівартості та доходів зумовлена правилами оподаткування податком на прибуток, а саме підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті. 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України.

Поняття доход та прибуток в свою чергу визначаються положеннями Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Доходами визнається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників), а прибутком - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

У відповідності до п. 39.15 ст. 39 Податкового кодексу України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Щодо питання про необхідність виключення податку на додану вартість зі складу витрат та доходів, зі складу собівартості та доходів у податковому обліку за правилами оподаткування податком на прибуток суд зазначає таке.

Згідно положень пп. 135.4.1 п. 135.4, ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.

У разі якщо платник податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі), податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормами п. 14.1.228 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Податковий кодекс України визначає окремий порядок нарахування та сплати податку на додану вартість платниками, за яким також ведеться окремий податковий облік та окрема податкова декларація з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.1, п. 200.16 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

Згідно ст. 149 Податкового кодексу України, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Пунктом 151.3. ст. 151 Податкового кодексу України, визначено, що податок на прибуток визначається за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 160 цього Кодексу.

Пункт 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України вказує на те, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат - суми податку на прибуток, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Пунктом 195.1 статті 195 ПК України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт Підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства

Відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ТІК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій

В свою чергу згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім того, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу да^овірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будьгяку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості тбварів/послуг (підпункт 188.1 статті 188 ПК України).

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» є платником податку на додану вартість, на нього не поширюються дії підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України в частині, яка відноситься до платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, та до складу витрат яких входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

Таким чином, саме визначення бази оподаткування операцій без урахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платником податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому дохідність є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Податковий кодекс України у статті 14 дає визначення поняття господарська діяльність, якою визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частинами 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Отже, системний аналіз вказаних норм показує, що господарська діяльність суб'єктів підприємництва - платників податків спрямована безпосередньо на отримання доходу та прибутку.

Щодо твердження позивача про те, що господарська діяльність є ризиковою, а тому підприємством були отримані збитки, суд зазначає наступне.

Ризик - ситуаційна характеристика діяльності суб'єкта господарювання, пов'язана станом невизначеності. Таким чином, ризик є наслідком невизначеності.

Ризикові ситуації бувають:

1. Визначені, коли є повна інформація про фактори ризику, що створюють ризикову ситуацію.

2. Невизначені, коли така інформація відсутня повністю або частково; не визначені ситуації називають просто "невизначеність".

Серед факторів ризику важливе місце займає фактор часу, відношенню його значення невизначені ситуації, в яких знаходиться суб'єкт господарювання називають станом невизначеності, в яких знаходиться суб'єкт господарюван ня. Таким чином, стан невизначеності є одномоментним зрізом ризикової си туації.

Оскільки ризикові події можуть бути як об'єктивного характеру, так і суб'єктив ного, то відповідно можна розгадати об'єктивну і суб'єктивну невизначеність.

Об'єктивна невизначеність, коли є часткова або відсутня інформація про внутрішні фактори суб'єкта господарювання, що утворюють ризикову ситуацію.

Суб'єктивна невизначеність, коли є часткова або відсутня зовсім інформа ція про зовнішні фактори, що утворюють ризикову ситуацію.

Одним із заходів фінансової ризикозахищеності підприємства є фінансове покриття ризиків, що являє собою мобілізацію грошових ресурсів для здійснен ня упереджень збитків при настанні ризикових подій. Фінансування ризиків може здійснюватися через поточний бюджет підприємства,резервні фонди са мострахування, які формуються із власних коштів підприємства, а також стра хування ризиків підприємства через страхові фонди, із яких можуть бути одер жані відповідні відшкодування збитків. Можуть бути залучені кредитні інвес тиційні ресурси банків та інших фінансових інститутів. Можлива також державна підтримка із спеціальних бюджетних і позабюджетних фондів.

Що стосується ризи козахищеності збутової діяльності підприємства, то вона цілком залежить від вибору і проведення маркетингової стратегії підприємства.

Таким чином, ризик збутової діяльності підприємства може бути спрогнозованим та піддається управлінню.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних окументів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналізуючи визначення господарської діяльності (господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отриманню доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 ПК України)), можна зробити висновок, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання прибутку, а не з метою умисного заниження (приховування) податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податків, що спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Тобто, зі змісту угод платника податку, дані операції є операціями з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і, як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки підприємством не надавались документи, які б підтвердили факт поставки, перевезення товару (ТТН, акти виконаних робіт).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було правомірно встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 - 2 квартали 2012р. на суму 1649627,17 грн., порушення ст. 185, ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за лютий - червень 2012р. на суму 1562646,35 гривень.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто за наявності вищезазначеного порушення правомірним є застосування за ці порушення до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість задоволення позову.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій» до Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2013 року

Суддя З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 27.09.2013р. СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна